Смиренний детектив із парасолькою.

Отець Бравн

Смиренний детектив із парасолькою. Гілберт К. Честертон. Хрест із сапфірами. Детективні історії отця Бравна. – Львів, Свічадо, 2009.

“…Ви ніколи не задумувалися, що людина, котра постійно слухає про чиїсь гріхи, повинна бодай трохи знатися на людському злі?”

“…Ви атакували розум, – сказав отець Бравн, – а це. поганеньке богослов’я”.

“Навіть убивчі помилки так не отруюють життя, як гріхи»

3 творів Г.-К.Честертона

… Про отця Бравна ми читали одного незабутнього літа, мандруючи із дітьми Карпатами: читали вголос, по черзі іі навперебій, дорослі й діти, на денних привалах та щовечора до подушки. А ще ця книжка роками мандрує від нас до родичів чи знайомих, коли хтось їде у відпустку чи мас вимушений відпочинок, як от у лікарні. Детективні історії називають «легким чтивом». Справді – легке, приємне, навіть розважальне, але в цьому разі жодною мірою не легковажно.

“Я ніколи не ставився поважно до себе, але завжди поважно ставився до своїх переконань”, – писав Гілберт Кейт Честертон, видатний англійський християнський мислитель, журналіст та письменник, автор близько 80 книжок, 200 оповідань, 4000 есе. Критик, історик, драматург, майстер абсурдного гумору, гротеску та парадоксу, «людина надзвичайного генію», за словами Бернарда Шоу. А ще – католицький богослов, автор кращих християнських апологій XX сторіччя.

Чесгертон навернувся до віри й перейшов на католицизм у дорослому віці. Важливим у справі навернення було для нього знайомство із “тихим, милим” священиком – отцем Джоном О’Коннором. Саме він став прототипом отця Бравна – скромного священика непомітної зовнішності, але напрочуд гострого розуму. Непоказний отець Бравн із кумедною парасолькою “творить чуда”: непомильно розрізняє темні наміри й розкриває найприхованіші злочини. Хто як не священик може знати людську душу та її спокуси? Хто здатний дивитися в корінь злочину? Отець Бравн миттєво розв’язує таємниці й майже миттєво зникає у своїх справах, цілковито не піклуючись про арешт чи покарання злочинців: він вело боротьбу не зі злочинцем, а з самим злом.

Сумирний дивак, отець Бравн, викриває не людину – жертву власних пристрастей, а самі пристрасті. Він веде бій за людську душу, а тріумфом перемоги може стати… здобуття друга.

Гумор Честертона, його тонка в’їдлива іронія б’є фонтаном у сценах, коли отець Бравн, людина тверезого розуму, спокійно шукає та знаходить природне розв’язання там, де освічений загал схильний вбачати містичні впливи. Ці кумедні моменти діти просто обожнювали під час наших “карпатських читань”.

Іван Петров, «Католицький вісник»

Фільмотека. Місія милосердя. “Мати Тереза” Режисер: Фабріціо Коста. Великобританія, Італія, Іспанія, 2003. У ролях; Олівія Хасі, Себастьяно Сомо, Майкл Мендл.

Католики завжди були сильними у своєму милосерді та місіонерській діяльності, яка у різні часи набувала різних форм, а послідовники виявляли стійкість у служінні. Місії у відлюднених місцях, серед агресивних тубільців, у зонах землетрусів і повеней — доля багатьох католиків. Вони залишають рідні домівки і, подібно до Франциска Асизького, йдуть проповідувати.

Мати Тереза вірила людям. Її життєвий принцип був простий: кожна людина має право на милосердя і любов, бо кожен з нас носить у собі образ Бога. Мати Тереза стала не просто символом милосердя, вона разом зі своїми послідовниками була реальною силою любові, на яку не могли не зважати навіть можновладці. Нею захоплювались, її обожнювали. При тому, що у своєму «Ордені Милосердя» вона виконувала найбуденнішу роботу. Але виконувала її, сповнена великої Любові.

Саме про цю святу Любов, якою мати Тереза зцілювала тіла і душі стражденних., розповідає фільм Фабріціо Кости “Мати Тереза”. Прем’єрний показ картини відбувся на італійському телебаченні 19 жовтня 2003 р. і був приурочений до здійсненого Папою Римським обряду беатифікації Терези Калькуттської. Це правдива розповідь про шлях матері Терези, який почався у Калькутті, де вона зіткнулося з жахливими умовами життя. Молода монахиня (у чудовому виконанні Олівії Хасі) почала свій хрестовий похід проти убозтва, голоду і людської байдужості.

Анжеліка Фірсова, «Католицький вісник»

About admin