Сотнику! Сотнику! Де твоя сотня? Сотнику, сотнику, де твої хлопці?..

/З книги Лілі Кобільник «Небо Майдану»/

У вівторок, 21 лютого, в історичному відділі музею «Дрогобиччина» відбулася презентація книги Лілі Кобільник «Небо Майдану», присвячена Героям Небесної Сотні. Досить великий зал, в якому представлені світлини, цінні експонати з київського Майдану, особисті речі наших земляків, які загинули на Інститутській, не міг вмістити всіх бажаючих почути поетичне слово покладене на музику відомої виконавиці, барда, викладача Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Лілі Кобільник. Поминальну молитву за загиблими Героями Небесної Сотні та воїнів АТО відправив отець Ігор Цмоканич, та висловив надію, що ця книга стане камертоном, який переросте в дзвін та налаштує нас на хвилю змін.

Розпочинаючи цю непросту в емоційному сприйнятті зустріч, старший науковий працівник музею «Дрогобиччина» Марія Головкевич, зазначила, що автор створила пісенний пам’ятник тим українцям, які заставили дивуватися своїм героїзмом весь світ.

Відвідувачі презентації не могли стримувати сліз, коли звучали вірші у виконанні вчителя СШ №1, волонтера Світлани Фаринович та пісні, що линули від глибини душі Лілі Кобільник. Та найбільшим апогеєм емоцій, що не залишив нікого байдужим, була подяка, яку висловив побратим 33-ти річного Івана Копка, бійця АТО. Завдяки Лілії Кобільник, її друзям-волонтерам було зібрано близько 50-ти тисяч гривень для складної операції – імплантації хребця, і ці кошти дозволили нашому Герою стати на ноги. Воістину, Україна непереможна, коли ми згуртовані, коли підтримуємо один одного в тяжку хвилину, коли українці – єдині у боротьбі з ворогом.

Своїми враженнями від книги поділилися професор ДДПУ Юрій Кишакевич, брат Героя небесної Сотні Олега Ушневича – Роман, заслужений діяч мистецтв України Микола Ластовецький, депутат Львівської обласної ради Василь Масний, Почесна громадянка Дрогобича, опікунка сестер Степана Бандери Анна Рудник, яка подарувала вишиті власними руками рушники для Лілії Кобільник та Марії Головкевич.

Як висловилась сама авторка, кожен твір вона пронесла через своє серце, ще раз пережила біль Майдану і вдячна за підтримку своїй сім’ї, дрогобичанам, авторам поезій адже без їх підтримки не було би цієї книги.

Сергій Матійко