Ця стаття – не про скандал, не про конфлікт, а про питання, яке необхідно вирішити. Чим швидше, тим краще. Бо дивно, що останні три місяці його якось обходили стороною, замовчували, напевно, думали, що все вирішиться само собою, згідно давнього українського «та якось воно буде»…
Мова йде про питання функціонування в одному з приміщень НВК «СЗШ №2-гімназія» м. Трускавця спортивного клубу. Люди роками займалися в тому приміщенні, вклали в нього кошти, а зараз мали б його звільнити. У вересні 2014 р. їх було повідомлено, що з 1 січня 2015 р. договір продовжено не буде. Щоб бути максимально об’єктивними, надаємо слово двом сторонам.
Спочатку спілкуємося з начальником відділу освіти Трускавецької міської ради Михайлом Івановичем Шубаком, який добре знає про цю проблему.
– Михайле Івановичу, коли Ви прийшли на свою посаду, то приміщення вже було в оренді?
– Коли я очолив відділ освіти у Трускавці, то це приміщення вже було віддане пану Леонідові Собку, хоча й невідомо на яких підставах – він там займався без жодних документів. Я заборонив використовувати наші приміщення, у тому числі і спортивні зали. Нагадаю, що це є приміщення колишнього тиру цієї школи.
З п. Собком було укладено відповідний договір. Я не можу встановлювати розмір орендної плати, цим займається управління комунального майна. Депутати пішли цьому орендарю назустріч – встановили йому сміховинно низьку орендну плату – якщо я не помиляюся, 5 гривень на рік.
– За 1 метр квадратний площі?
– Ні, за всю площу, яка складає близько 170 м. кв.
– А чому у вересні 2014 року Ви попередили його про розірвання оренди?
– Справа в тому, що у зв’язку з теперішніми подіями на Україні посилену увагу приділено вивченню предмету «Захист Вітчизни», є відповідні розпорядження про відновлення предмету «Допризовна підготовка юнаків» (ДПЮ). Тому нам просто необхідно відновлювати приміщення тирів. Якщо, для прикладу, в СШ №3 м. Трускавця з цим проблем не виникає, то в школі-гімназії ми хотіли б відновити тир там, де колись він і функціонував. Тобто, в тому приміщенні, яке було в оренді у п. Собка.
Ми звернулися до нього у вересні 2014 року, що мусимо відновити роботу тиру і попереджаємо про розірвання договору. Як не дивно, він до нас не звертався. Послав сюди одного з громадських діячів Трускавця Івана Шила, та сам не приходив. І лише в 20-х числах грудня він звернувся особисто і ми почали шукати шляхи виходу з цієї ситуації. Разом з начальником управління комунального майна ТМР Ольгою Ярославівною Сегер ми виїжджали туди на місце, щоб подивитися альтернативні варіанти.
– Тобто, тир може бути відновлено, але в іншому приміщенні школи-гімназії?
– Пан Собко говорив, що поруч є інше приміщення, оскільки він і далі хотів би займатися там, де і займався, адже багато туди вклав, зробив ремонт. Ми оглянули це підвальне приміщення, але там тир не може бути. По-перше, це підвальне приміщення, дуже сире, бо дренажна система там не працює. Ну а по-друге, воно не відповідає і параметрам, вимогам до тиру, зокрема не має необхідних 25 метрів довжини. Така наша позиція Леоніду Григоровичу не сподобалася. Він не підписав договору про передачу майна.
Потім ми мали з ним зустріч буквально вчора (13 січня – В.К.) і оглянули інше приміщення в школі, де Леонід Собко зі своїми вихованцями міг би займатися. Бо, зрозуміло, що про якесь спільне використання приміщення ним і нами, тобто школою для потреб тиру, не може йтися. В нього є майно, в нас там буде майно, має бути один господар, одна відповідальність…
– Завтра, 15 січня, відбудеться засідання бюджетної комісії – можливо, можна буде якось вирішити питання через сесію? Адже, наскільки мені відомо, у пана Собка займається багато дітей, це ж пропагування здорового способу життя, ці діти виростуть порядними громадянами, не стануть алкоголіками, наркоманами, злочинцями…
– Я нічого не можу сказати відносно того, скільки дітей там займається і хто саме. За всі ці роки нам не було надано списків дітей, які там займаються, хоча ми й зверталися з таким проханням.
Не буду прогнозувати як депутати поставляться до вирішення цього питання. Зрозумійте самі – щоб побудувати новий тир, потрібні кошти, а чи є вони зараз? Діти повинні мати добру підготовку з предметів «Захист Вітчизни» та ДПЮ. Приміщення, де колись знаходився тир, найкраще підходить, щоб тир знову там відновити. Уявіть собі, що скажуть люди, коли розійдеться інформація, що ми тир комусь віддали, а самі будуємо новий…
…Далі надаємо слово другій стороні. Безпосередньо в приміщенні, де займаються спортсмени, спілкуємося з п. Леонідом Собком та двома його вихованцями Русланом Собком та Василем Шимком.
– Леоніде Григоровичу, яку організацію Ви представляєте?
– Я очолюю громадську організацію «Центр молоді «Світлиця» та спортивний клуб «Атлант» у Трускавці.
– Ви є тренером?
– Так.
– Розкажіть про історію Вашої організації, відколи Ви тренуєте дітей у Трускавці і де?
– По-перше, я треную як дітей, так і дорослих. Наша громадська організація діє з 1983 року. Спочатку було спортивне товариство «Спартак», яке очолював Іван Шило, займалися ми у приміщенні вечірньої школи на вулиці Франка. Якийсь час ми займалися в третій школі, там раз навіть нас обікрали. Десь орієнтовно з 2000 року ми займаємося в приміщення СШ № 2.
– Як так сталося, що Ви почали займатися в цій школі?
– Тоді ще мій син Руслан вчився в цій школі, а її директором був Олексій Григорович Бутенко. Він погодився з тим, що займатися з дітьми потрібно, адже це є профілактика шкідливих звичок, діти мають заняття, корисно проводять свій вільний час, ведуть здоровий спосіб життя. Нам було надано клас, в якому ми навели лад (бо був дуже захаращений), зробили ремонт і займалися. А потім ми перейшли у це підвальне приміщення.
– Де колись був тир?
– Ні, це не був тир, це було бомбосховище. Прямо під трудовими кімнатами, воно фактично не використовувалося і Олексій Григорович дозволив нам там займатися.
– Це правда, що Ви вклали там багато праці, коштів?
– Так, звісно. Ми відвели воду, яка сягала колін, зробили ливневку, поставили помост, адже там було сиро і неможливо займатися. Щоб підняти підлогу, попросили в Юрія Алієва, тодішнього директора КП «Наше місто», дві машини асфальтної стружки. Поставили вікна, зробили вентиляцію. Стіни обклеїли гіпсокартоном, завезли штанги, інше обладнання, і так почали займатися. І тепер після цього всього нас хочуть вигнати…
– Ви не платили оренду?
– Ні. Я не брав жодних грошей із своїх вихованців. Кожна влада у Трускавці йшла нам назустріч – і Болеслав Денисович Петровський, і Богдан Михайлович Матолич, син якого, до речі, займався у нас, і Лев Ярославович Грицак. Оренду ми почали платити тільки недавно.
– Але вона символічна, тобто, дуже мала?
– Ну але крім того ми зараз сплачуємо і за всі комунальні послуги. Для прикладу, платимо за тепло, якого в нас фактично немає. В нашому спортзалі нема жодної батареї, йдуть тільки труби теплотраси. Якщо раніше це були металеві труби і була хоч якась тепловіддача, то зараз це труби пластикові і в нас дуже холодно. Але платимо набагато більше за тепло, ніж раніше. Тому прийшлося вже й брати кошти з вихованців, але вони невеликі – вийшло по 50 грн.
– А скільки зараз у Вас займається вихованців? Бо мені у відділі освіти не могли сказати, скільки саме…
– Зараз, на даний момент, займається 35. 17 з них – це учні (від п’ятого класу і вище), в тому числі і дівчата. З тих старших, тобто дорослих, що займаються – і воїни АТО, зокрема й Василь Тимчишак, який недавно знову поїхав воювати на Схід. Ось біля мене стоять мій син Руслан, триразовий чемпіон України з пауерліфтингу, та Василь Шимко – теж достатньо відомий спортсмен, його прізвище часто згадується в газетних публікаціях. Мої вихованці постійно беруть участь не тільки в чемпіонаті України, але й їздять за кордон, ось, для прикладу, зовсім недавно побували в Угорщині на чемпіонаті з пауерліфтингу. Та що буду багато говорити про результати – про них красномовніше скажуть ось ці всі нагороди, грамоти, кубки, медалі, які Ви бачите…
– А як часто Ви займаєтеся?
– Тричі на тиждень: у понеділок, середу та п’ятницю.
– Леоніде Григоровичу, коли Вам стало відомо, що з Вами договір оренди не продовжать, чому Ви одразу не забили не сполох?
– Про те, що з нами оренду розривають, мені сказала начальник управління комунальної власності Ольга Сегер, це було десь в кінці вересня минулого року. Але вона каже – не переживайте, Ви й далі будете там займатися, ніхто Вас нікуди не виганяє, головне – Ви не шуміть. Тому я й був спокійний. А тепер нам пропонують ніби аналогічне приміщення, щоб ми починали все спочатку.
– Як аналогічне, воно ж менше?
– Ні, це таке саме, як наше.
– Мені у відділі освіти сказали, що воно по довжині не має 25 метрів і не може йти під тир…
– У нас теж не було 25 метрів, бо стояла цегляна перегородка. Але ми її розібрали і подовжили приміщення, то чому вони так не зроблять? Це друге приміщення дужче б підходило для шкільного тиру, бо туди вхід прямо зі школи, а в нас вхід з вулиці. Правда, там немає вікон. Щодо стін, то вони там в такому ж стані, як були в нас перед тим, як ми їх обклеїли гіпсокартоном. Гадаю, там можна зробити тир і не буде жодних проблем.
– А відносно того іншого приміщення, яке Вам пропонували?
– Та воно нам ніяк не підходить, там висота 2 метри 20 сантиметрів, а в нас займаються і хлопці по 2 метри ростом.
– А в Вашому приміщенні яка висота стін?
– Після того як ми підняли підлогу та поставили помост, десь біля 2,60 м.
– Чи пробували Ви вирішити це питання в міського голови?
– Я вже казав, що всі попередні міські голови йшли нам назустріч. Якщо була якась проблема, я йшов у міську раду, мене приймав міський голова і бувало, що за 5 хвилин проблема вирішувалася. Ми ж громадська організація, не якась прибуткова комерційна структура. Ми працюємо для громади, для наших дітей, молоді, вкладаємо свій час, свою працю, свої вміння. Коли я прийшов на прийом до теперішнього міського голови, мене послали в якийсь кабінет, а там кажуть – пишіть заяву на кінець місяця. Так я з ним і не поспілкувався…
– Чи був хтось під час Ваших занять з теперішнього керівництва міста?
– Ви знаєте, оце якраз найдужче образливо – якби прийшли, подивилися, хто в нас займається, скільки. Заступник міського голови Валентина Бодак про нас сказала: «Ви знаєте, які в них там машини стоять круті?». Бо в нас син Аксентійчука займався…
Пробував я вирішити цю проблему через Бориса Олексійовича Шахбазова, тестя Руслана Козира, він колись був начальником охорони. Бачу, дуже переживають мої вихованці, що таке діється, що нас, громадську організацію, просто хочуть вигнати…
– І насамкінець, скільки Вам років?
– 72.
…Шановні читачі, маєте можливість самі розсудити, хто в цій ситуації правий, а хто ні. Тридцять два роки діє у Трускавці ця спортивна громадська організація, з них майже п’ятнадцять років займається в підвалі СШ № 2. Звісно, зараз складна ситуація в державі і потрібно відновлювати тир. Але хіба задля цього потрібно штучно створювати проблему, виганяти громадську організацію, яка за всі ці роки зарекомендувала себе найкращим чином, яка виховала і продовжує виховувати спортсменів, у тому числі наших трускавецьких воїнів АТО, таких як Василь Тимчишак? Якщо є аналогічне приміщення поряд, то чому б депутатам не виділити необхідні кошти з міського бюджету на дренажну систему та ремонт, щоб у СШ № 2-гімназії запрацював тир? І тоді і вовк буде ситий, і коза ціла…
Після розмов з Михайлом Шубаком та Леонідом Собком ми вирішили вже не брати коментар у директора школи-гімназії Романа Гудзеляка, адже, зрозуміло, що в цій ситуації він нічого не вирішує. На жаль, не вдалося взяти коментар у начальника відділу комунального майна Ольги Сегер, хоча, зрозуміло, що й вона є просто виконавцем волі вищих від себе по рангу осіб. Якщо міський голова за порадою міської «шиї» вирішив когось «з`їсти», то він це робить і приклад Андрія Кульчинського, головного лікаря ТМЛ, тут є показовим.
Проте в місті, як і в державі, найвищою владою є громада, народ. І саме депутати як представники трускавецької громади, мали б стати на захист ГО «Центр молоді «Світлиця», СК «Атлант». На нашу думку, продовження оренди з цією ГО повинно бути. А для школи-гімназії варто виділити достатню суму коштів для облаштування тиру в суміжному приміщенні. Та і взагалі саме школам, нашій освіті, нашим дітям повинна бути першочергова увага міської влади, а не сумнівним «розвиткові туризму», переведенню вулиць у статус тротуарів чи «зонуванням», в яких лікарня потрапляє (ніби випадково!) у … житлову зону (питається – з якою метою це робиться?).
Бо всьому є свій кінець – і урядуванню, і махінаціям, і терпінню громадян.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень