Сповідь

Я як і людина не пам’ятаю моменту свого народження. Тепер люди говорять, що мені 27-28 років, але на той час я себе не пам’ятаю. Звати мене звичайний дев’ятиповерховий будинок з трьома під’їздами, але прізвище в мене героїчне Данилишиних, 9. Чіткі моменти свого існування почали відбиватися в моїй пам’яті десь у роки 2-3. Велика юрба дітей щодня бавилася біля мене. Влітку- велосипеди, пекаря і як тоді називали діти « класікі». Взимку – коньки, санки, хокей. А тепер втікають діти на майданчик школи, який чомусь стоїть обгороджений сталевою огорожею. Від кого цей майданчик ховається, від дітей? Так і хочеться крикнути від болю : « Поверніться до мене. Я ще буду хорошим. Біля мене відремонтують дорогу, полагодять дах та під’їзди, будуть чистими та сухими підвали!» Дорослі вечорами гомоніли під вікнами мене – молодого і красивого. З цілодобовою горячою та холодною водою. З безперервним теплопостачанням, з сухими підвалами. Батьків моїх вже нема. На їхньому місці я. Але прислухаючись до розмов мешканців моєї  рідної вулиці я дізнався що тут жили мої батьки. Маленькі, згорблені, вкриті соломою, а пізніше і шифером. Кругом все цвіло, пахло, черешні одна перед одною хвалилися своїми ягідками. Гілочки дерев хилилися від вишень, сливок, черешень, яблук. А тепер я – красивий дев’ятиповерховий. Не було коли відпочити. Все гомоніло, бігало, ходило.

Пройшли роки. Я ще не дуже старий як на мене. Але вже нема того, що було колись. Дощик капає на мене, та тихенькими струмочками тече по під’здах та мирно затікає в підвали, а ще ті нехороші труби в підвалах не дають мені бути в теплі та бути сухим. Автомобілі понищили мій тротуар. Поодинокі вантажні машини човгають біля мене, завозячи продукти в магазин, що співіснує зі мною. Чому я такий невдалий? Чому я Богом забутий? Може я нехрещений? Я неодноразово ставлю собі це питання. І не можу знайти відповіді. А так хочеться мати хресного, який мені допоможе, повернеться до мене. Надія є, я знаю . Він хороший, добрий, віруючий… Він зробить мене щасливим. А наразі біля мене тихо і сумно…А на душі так прикро…. За моїх мешканців, за вулицю, за місто, за державу…

Прошу допомоги у всіх (підприємців, меценатів, кандидатів у депутати до Верховної ради, депутатів обласної та Верховної ради).

Депутат Трускавецької міської ради Чапський В. Ч. 

About Світанок