Пригадую протести останніх років. Податковий майдан: що б не говорили, протест в основному був скерований на відсутність нормальних умов для ведення малого бізнесу та мікропідприємництва. Хоч ми тоді ще не знали, що є таке мікропідприємництво і що мікропідприємець за Трудовим кодексом взагалі не підлягає перевіркам.
Потім були Автомайдани з чіткими вимогами відставки уряду та Верховної Ради. Знову ж таки за нормальні умови для бізнесу. Був протест проти нищення української мови під Народним домом, здебільшого стихійний та неорганізований. Протест чорнобильців та ветеранів Афганістану проти позбавлення пільг, який закінчився нічим, як і попередні.
Не було протесту проти системи як такої. А що таке система дуже чітко видно сьогодні по розвитку справи Олексевичів – активних учасників все того ж Податкового майдану, протестів проти купівлі – продажу сільськогосподарської землі, активістів загальноукраїнської мережі колективного самозахисту.
Зазначимо, що Олексевичі допомогли створити першу у Львівській області територіальну громаду у повній відповідності з Конституцією України. Тобто територіальну громаду створила громада на загальних зборах і статут громади приймала сама громада, а не її представницький орган – сільська рада, що не представляє за чинним виборчим законодавством більшості жителів села. Виникнення таких структур вже сьогодні заставило переляканий уряд кинутися готувати так зване укрупнення – адміністративно – територіальну реформу, суть якої в повному знищенні місцевого самоврядування.
Ті ж Олексевичі дещо раніше закрили місцеве сміттєзвалище, чим викликали неабиякий гнів місцевого сільського голови, оприлюднили інформацію щодо непрозорої оренди невитребуваних паїв. Зовсім недавно новостворена громада зупинила незаконну вирубку лісу на території села Руда. Після чого зрубаний ліс так і лежить непорушно, бо законного власника лісу крім громади немає, а визнати громаду сільський голова боїться як вогню.
Що ж отримують настільки активні в громадському житті люди від так званих органів державної влади?
Уявіть собі ситуацію. На дорозі встановлена вага для контролю рівня завантаженості вантажівок перед аварійним мостом. Представники Автодору та ДАІ вийшли виконувати свою «роботу». Акуратно вилучаються суми штрафів, але оштрафовані авто спокійно проїжджають через аварійний міст, який до речі за час свого існування спричинив втрату не одного людського життя та численні каліцтва водіїв та пасажирів. Викликані водіями для здійснення цілком законного контролю компетенції представників зазначених структур голова місцевої профспілки та журналіст Роман та Назар Олексевичі після не отримання жодних документів від представників Автодору закономірно та у відповідності з чинним законодавством викликали міліцію. Проте замість того, щоб здійснити перевірку документів «перевіряючих на дорозі», викликані представники міліції разом з новоприбулими представниками райвідділу (включно з керівництвом) і навіть прокуратури затримали з застосуванням сили (що засвідчено медичними довідками у той ж день) громадських активістів, вибили з рук камеру та незаконно вилучили її (до речі у той ж день незаконно скористались для демонстрації на каналі ЗІК частини відео), викрали журналіста, який дуже довго залишався в авто місцевого даішника, до якого останній постійно застосовував фізичну силу.
Завдяки загальноукраїнському опору багатьох організацій хлопців вдалося визволити у той ж день. А далі з’явилося два кримінальні провадження. Одне – після незрозумілих трансформацій з кримінальної справи за старим КПК у кримінальне провадження за новим КПК з порушенням усіх можливих строків проти Олексевичів. Друге – за заявою Олексевичів проти міліцейських чинів, що вчинили злочин проти громадських активістів. Друге провадження слідчим було закрито, після чого Олексевичі це рішення в судовому порядку намагались опротестувати. Проте справа раптом виявилась вилученою обласною та Генеральною прокуратурою, де і знаходиться по сьогодні. А справа, відкрита за тими ж самими фактами, але проти них, повним ходом рухається до судового рішення. Підготовчі судові засідання тривають, хоч один з суддів оголосив про свій самовідвід з аргументацією, що не може гарантувати неупередженого судочинства.
У цій справі система себе показує у повній красі. Обвинувальний акт прокурор намагається вручити прямо в залі суду, причому заходить туди одразу з двома свідками. Згідно з статтею 291 чинного КПК обвинувальний акт Олексевичам так і не був вручений, хоч при двох свідках Олексевичі пояснювали прокурору: в цей ж день ми прийдемо для вручення нам обвинувального акту в прокуратуру. Також ставилося закономірне запитання: чому про процесуальну дію нас не попереджено згідно з КПК за три доби? І справа навіть не у тому, що громадський контроль у державі Україні у нібито демократичній Львівській області трактується як групове хуліганство, про що говорить відповідна стаття кримінального кодексу в обвинувальному акті. Справа у тому, що без вручення обвинувального акту суддя проводить судові засідання. Що для слідчого слідчого відділу прокуратури Львівської області це нормально, тому що цеховий інтерес превалює над інтересами та правами окремих громадян. Справа у тому, що це нормально для судді, який відхиляє усі клопотання на цю тему, що надходять на його адресу.
До цього додамо, що керівника місцевої міліції, що брав активну участь, включно із застосуванням сили, у зазначених подіях, вже переведено на таку ж посаду, але поближче до Львова. Що жодного свідка – не працівника міліції, слідчим так і не було допитано! Що жодного водія не було допитано! Що повідомлення про підозру було вручено більше як через місяць після затримання.
Коли група громадських активістів з цілої України нещодавно стоячи у кабінеті спілкувалась з районним прокурором на тему справи Олексевичів, в останнього впродовж майже годинної розмови навіть не виникло бажання встати, незважаючи на те, що серед нас було досить багато жінок.
Тому можна мабуть робити висновки. Державна машина чи то пак державна система, що складається зокрема з нібито органів державної влади, нам не служить, своїх функцій не виконує, нас не поважає.
Органи державної влади зареєстровані переважно як суб’єкти господарювання, змушені відповідно і працювати як суб’єкти господарювання. Зазначимо єдине – це суперечить Конституції України та Господарському Кодексу України.
До чого ж нас закликає сьогодні опозиція? До речі, опозиція до чого? До системи? А де ж тоді відповідні дії? Зокрема, зі сторони опозиційних партій у трьох західноукраїнських областях. Для усунення президента Януковича? Так, це важливо. Але система породила Януковича і ми – учасники цієї системи. Без зміни системи заміна Януковича на інше породження системи (інший дим від вогню) взагалі не змінює середовища життя українців. Ті ж суб’єкти господарювання – державні органи та ті ж суб’єкти господарювання – органи місцевого самоврядування пристосуються до нового очільника владної вертикалі і працюватимуть за тими ж неформальними правилами цехової солідарності та власної вигоди.
І справа Олексевичів – це як лакмусовий папірець системи. Що готова проковтнути чергову жертву власної гідності. От тільки запитання: можливо, ми з вами можемо одного дня згідно з іспанським філософом Ортегою виявитися «в формі» і повністю перезавантажити систему?
Автор: Ігор Гурняк, Голова Львівської обласної організації Демократичного Альянсу
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень