До злочинів комуністичної тоталітарної системи першої окупації м. Борислава 1939-1941 років відноситься і сфабрикована справа органом НКВС так званої підпільної «Спілки збройної боротьби», членами якої були особи польської національності, уродженці міста й особи, які на час арешту проживали там.
Ця справа, як на диво, зберігається в обласному архіві Служби Безпеки Львівської області. По ній проходять 27 бориславців-поляків. З цих осіб тільки п’ятеро були уродженцями Борислава (Леон Барщ, 1905 р. н., Юзеф Ковальський, 1908 р. н., Ян Лехфорович, 1902 р. н., Лєщинський Владислав, 1924 р. н., та Казимир Грігель, 1920 р. н.). Решта осіб проживали і працювали на час арешту в м. Бориславі, крім Балюка Тадеуша, який проживав у Східниці.
Перші арешти працівники міського відділу НКВС провели 18 та 19 лютого 1940 року. За ці два дні було арештовано вісім осіб (Ковальський Юзеф, слюсар; Яровецький Юзеф-Домінік, буровий майстер нафтовидобутку; Пачеса Юзеф, буровий майстер нафтовидобутку, Пачеса Юзеф, викладач географії в середній школі; Ярецький Владислав, бухгалтер; Чеховський Ервін, асистент хірурга поліклініки; Фіхтель Петро-Броніслав, технік комунгоспу; Стец Мечислав, механік телефонної станції).
Решту було арештовано з 7 по 31 березня 1940 року – 12 осіб, у квітні – 5 осіб та в липні – 2 особи.
Всіх арештованих по цій справі було етаповано до м. Києва. Справу розглянуто 2 липня 1941 року Військовим Трибуналом військ НКВС Київського округу, їх звинуватили за ст. ст. 54-2 та 54-11 КК УРСР, тобто слідство тривало близько п’яти місяців з дня першого арешту підозрюваних, їх звинуватили в тому, що були членами організації «Спілка збройної боротьби», яка мала на меті повалення радянської влади і відновлення польської держави. Стаття 54-2 по Кримінальному кодексу УРСР – збройне повстання та 54-11 – контрреволюційна організація. Обидві статті підрозстрільні.
Серед арештованих – троє вчителів середньої школи (колишньої польської гімназії: Шмідт Станіслав, 1906 р.н., викладач польської мови; Козловська Гіацинта, 1905 р.н.; Пачеса Юзеф, 1909 р.н., викладач географії), п`ять слюсарів, троє монтерів, три бухгалтери, один механік, один буровий майстер, один тесля, четверо осіб невстановлених професій на час арешту, 2 учні, один директор готелю, один асистент хірурга.
Засідання Військового Трибуналу військ НКВС відбулося 2 липня 1941 року, а вироки було виконано 7 липня цього ж року. Звичайно, всі вони визнали себе «винними». Адже методи «допиту» органами НКВС відомі всім.
За вироком Військового Трибуналу до вищої міри покарання – розстрілу було засуджено 17 осіб: Рудольф Богач, Єжи-Каюс-Ян Бурчик, Леслав Вавнікевич, Александр-Антон Возняк, Болеслав Дуфлат, Гіацинта Козловська, Тадеуш-Юзеф Косарек, Вальтер Рубін, Юзеф Пачеса, Мечислав Стец, Ервін Чеховський, Станіслав Шмідт, Адольф Шопа, Фрідріх Шухарт, Петро-Броніслав Фіхтель, Владислав Ярецький; 8 отримали 10 років позбавлення волі у ВТТ (виправні трудові табори) з поразкою у правах на 5 років та конфіскацією майна, серед них: Юзеф-Домінік Яровецький, Вітольд Нєвельський, Ян Лехфорович, Владіслав Лєщинський, Станіслав Кузан, Казимир Грігель, Леон Барщ. На одну особу немає даних про виконання вироку (Стец Тадеуш-Станіслав, 1907 р. н.). Одна особа (Балюк Тадеуш, 1907 р. н, уродженець Східниці) помер у тюрмі 15 квітня 1941 року.
Слід відзначити, що із цих 27-и осіб дев’ятеро не занесені в «Listę Polakówaresztowanych, zamordowanychiwywiezionychzmiastaDrohobyczaipowiatuwlatach 1939-1941» втрат польської національності, який вийшов 1942 року, виданий польським Окружним Комітетом допомоги в Дрогобичі.
Серед розстріляних заслуговує на увагу постать Гіацинти Козловської, вчительки польської приватної гімназії, 1905 р. н., уродженки м. Самбора тодішньої Дрогобицької області. Вона – активний громадський діяч, організаторка «POW», комендантка «PrzysposobieniaWojskowegoKobietwBorysławiu», одна з небагатьох жінок, яка була відзначена вищою нагородою Польщі – Хрестом «Віртуті Мілітарі». На час розстрілу їй виповнилося лише 35 років.
Найстаршому арештованому по цій справі було 48 років, наймолодшому – 16 років.
Роман Тарнавський, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень