Степан Гірник: «Все, що я роблю, мені подобається»

09.06.2010 | Filed under: інтерв’ю

Степан Гірник – приватний підприємець, займається торгівлею взуттям. Він народився у Стебнику. Останні два роки живе і працює у Дрогобичі. Пропонуємо інтерв’ю з ним з єдиної газети м. Стебника «Воля громади».

– Пане Степане, нещодавно Ви стали членом Асоціації підприємств і підприємців Стебника. Чому зробили такий крок?

– Я знаю всіх хлопців з Асоціації. З Павлом Побережним і Богданом Уневичем ми їздимо по святих місцях. Павло мене запитав, чи не хочу я приєднатись до них? Скажу відверто, що я не політик і взагалі скептично до цього всього ставлюся. Але мене переконали в тому, що Асоціація – це громадська організація, яка не залежить від політичних партій. Я підтримую задекларовані Асоціацією принципи і вважаю, що кожна людина повинна вносити свою лепту в загальну справу, якщо їй не байдуже життя Стебника. Мені життя Стебника не байдуже.

– Чому Ви стали підприємцем?

– Ніколи в житті не думав, що стану підприємцем. В дитинстві добре малював, та й зараз цей дар не зник. Хотів піти вчитися у Львівський деревообробний інститут або в Нижанковицьке училище, приваблювала мене робота з деревом. Але батьки були проти, бо я непогано вчився. Тому закінчив Новороздільський політехнічний технікум. І з’явилася мрія: мати власний автомобіль. Тато постійно працював на Півночі, і я туди поїхав. Занесло мене аж у Якутію, це за 11 тисяч кілометрів звідси. Майже як до Америки. Працював у золотовидобувній промисловості. Заробляв добре, але почались скорочення. Одним словом, купив я ВАЗ-2108, проїздив на ній дев’ять років. Колеги міняли одну машину за іншою, а я виявився консерватором. У Стебнику з другом почали свій бізнес, зайнялись продажем продуктів. Наробили багато помилок, нікому було підказати. Ось я зараз можу щось підказати брату, він зі своєю дружиною займається бізнесом. Потім ми зрозуміли, що на пару бізнес не зовсім виходить, псуються людські відносини. Інший друг запропонував працювати в Дрогобичі на промисловому ринку. В мене гроші, хтось має ідеї, і я ідеї мав. Сестра з швагром теж займалися бізнесом, узяли мене до себе. Працював трохи з ними, потім вирішив відокремитись. Їздив у Білорусію. Знаєте, є гроші, які ти важко заробив, вкладаєш їх у товар, а на ринку не розумієшся. Тобі подобається одна продукція, береш її, а людям вона не подобається. Розпродуєш потім задешево, аби грошей не втратити. Вже були думки залишити той бізнес, бо це не моє, але якось поступово мене це затягнуло, я почав розуміти бізнесову політику. Ті, хто розпочинав зі мною, вже бізнесом не займаються.

– І чим можете похвалитися?

– Займаюсь бізнесом уже 14 років. Маю два власних магазини, три власних контейнери і один магазин у Трускавці в оренді. Я вважаю, що все це завдяки Господові. Мама змалку навчила мене до церкви ходити, молитися, бути християнином. Вважаю, що на свій він багато досягнув.

– А свої художні нахили якось використовуєте у роботі?

– На жаль, ні. Єдине, що можу сказати: я людина творча, мені подобається все гарне, красиве. Хочу, щоб у бізнесі все було гарно. Не можна підходити до бізнесу з такої точки зору: поменше в нього вкласти і побільше взяти. Ні, треба побільше вкласти, і тоді буде віддача, але справа повинна лежати до душі. Можна, скажімо, зробити примітивний магазин, з простенькою побілочкою, зі скляними поличками. Але я вважав, що має бути ззовні гарний фасад, всередині гарний ремонт, меблі дорожчі. Звичайно, це більші матеріальні витрати, але вважаю, що це правильний підхід. Потрібно створювати імідж своєму магазину і тій продукції, якою займаєшся.

– Чим Ви займаєтесь у вільний час?

– Важке запитання. Я і водій, і вантажник, і бухгалтер, і керівник. Звичайно, це хибна думка: якщо я цього не зроблю, ніхто так не зробить. Я навіть телевізор не маю часу дивитись. Коли приходжу додому, нічого вже не хочеться, хочу закритись, побути у спокої. Але, знаєте, все, що я роблю, мені подобається. Я одержую задоволення від цього. Я кажу дівчатам, своїм працівницям, що на роботу треба йти як на свято. Я до них ставлюсь не як керівник до підлеглого, а як до партнерів по бізнесу. Має бути довіра.

– Чи маєте мрію у житті?

– Найбільша мрія з дитинства – мати власний будинок. Я собі казав: я буду не я, якщо не збудую собі будинок. Мої друзі знали про це. Нехай я буду важко працювати, але власний будинок собі збудую. Я не побудував будинок, але купив його собі. Всередині я вже зробив усе в ідеалі так, як хотів. Друзі приходять до мене, кажуть, що немає нічого особливого, але все дуже затишно. Я хочу, щоб надворі все було в зелені, росли туї, декоративні дерева, квіти, була бруківка.

– Чому сусідній Стрий видається європейським містом, а Дрогобич і Стебник – радянським?

– У мене в Стрию живе друг, він займається таким самим бізнесом, що і я. Ось я приїжджаю у Стрий і насолоджуюсь цим містом. Стрий – не в Польщі, не в Угорщині, не в Німеччині, а тут поруч, за якихось тридцять кілометрів, але чому в Стрию дороги повинні бути кращими за наші? Чому в Стрию кожне дерево у центрі міста може бути огорожене кованою огорожею? Чому, коли він відкривав свій магазин, влада поставила перед ним умову: зробити фасад першого поверху, де його магазин, і фасади другого і третього поверхів такого ж кольору. А у нас як? Зробив собі фасад першого поверху, а далі – як Бог дасть. Наступні умови: купити для міста один ліхтар, який освітлює вулицю, великий бак для сміття. Скажу відверто, мені також багато умов поставили, але це все стосувалося конкретних чиновників, грошей у їхню кишеню. Ще одну умову йому поставили: зробити пандус для інвалідів і дзвінок, щоб вони могли під’їхати і їм відчинили двері. Коли він мені це розказував, приємно мене це вразило. Тобто влада Стрия дбає за місто.

– Що би Ви особисто хотіли змінити у Стебнику?

– Нереально все зразу взяти і змінити. Це треба робити поступово. Треба, щоб змінювалась свідомість людей. Вони повинні дбати за свій під’їзд, біля будинку має бути чисто. Це не є щось неймовірне і надзвичайне, не потребує вкладання коштів. Цю людську свідомість слід ро-буджувати. Люди повинні усвідомити, що це ми маємо самі зробити, ніяка влада нам цього не зробить. Якщо буде Божа воля, я би хотів, щоби мій внесок у розвиток міста був ефективним.

Анатолій Власюк, газета «Воля громади»

(Переглядів 100 , 1 переглядів сьогодні)

About 

Tags: , ,

Газ на авто. Трускавець

Новини Трускавця та регіону

ТОП коментованих за тиждень

  • None found

Оголошення ТВ

  • Запрошуємо юних футболістів
    31.01.2020 | 13:57

    Футбольна школа «КМС» (м. Трускавець) проводить відбір хлопців 2009-2010 р.н. в секцію футболу. Контактний телефон:  096-064-71-97 (тренер Володимир Смола). (Переглядів 1 , 1 переглядів сьогодні) Також читайтеОголошується набір дітей для занять футболом (0)Козацька слобода “Раковець” запрошує на риболовлю (0)Футбольна школа «КМС» поповнилася 12 юними футболістами (0)Трускавчан запрошують на Майдан Незалежності на перегляди футбольних матчів (0)

  • Шукаю роботу з ведення бухгалтерського обліку
    28.01.2020 | 16:00

    Шукаю роботу з ведення бухгалтерського обліку підприємців. Конт. тел. 067-67-27-641. (Переглядів 1 , 1 переглядів сьогодні) Також читайтеКозацька слобода “Раковець” запрошує на риболовлю (0)Запрошуємо спільно відзначити День Соборності України (0)Шукаю роботу з прибирання приватних будинків (0)В музеї міста-курорту відкриють виставку про кримськотатарську спадщину (0)

  • Archive for Оголошення ТВ »

Архіви