Оголосити подяку за лицарське ставлення до жінок, як запропонував Володимир Басов на зборах у фільмі «Афоня», на жаль, не можна сьогоднішній трускавецькій владі. Тому що ця влада, яка при святі виглядає патріотичною та симпатичною, часто вбраною у вишиванку, ну дуже полюбляє воювати не лише з туристами і таксистами, художниками і комунальниками, профспілками і пам’ятниками, але й з жінками. Причому з жінками, які роками працюють з тонкими духовними матеріями – книжками.
Спершу з центру міста, з будівлі на Бориславській, 1, був виселений жіночий колектив комунального магазину «Книги». Причому це брутальне переселення з самого серця міста, де працівники магазину десятиліттями несли варту просвітництва добротною художньою та науковою книгою трускавчан та, головне, гостей міста, в дитячу бібліотеку на вулиці Стебницькій, 70, де поруч вже є «Українська книгарня», подавалося як «шанс» для колективу стати прибутковим та процвітаючим. Справді, як співають пірати у музичному мультфільмі «Острів скарбів»: «Шанс – він не получка, й не аванс…» А книги вперто не приносять такого прибутку як котли чи гіпсокартон.
Тим не менше, операція вдалася і на фоні страшних подій в державі, пройшла практично безкарно, тож лише розбудила апетити. Тепер свого «шансу» дочекалася ще одна книгозбірня – філія-бібліотека для дорослих на вулиці Стебницькій, 76. Ну, явно забагато цих бібліотек розвелося, майже як готелів та ресторанів, чи, тьху-тьху, МАФів-малих архітектурних форм, – роздумують у міському «білому» домі. Ну для чого їх стільки, ну хто зараз читає книги у класичному друкованому вигляді? Правду кажуть, оцінюючи когось іншого, людина в першу чергу судить по собі. Бібліотеку з підвального приміщення у будинку-хрущовці теж хочуть переселити, про це вже неодноразово попереджали керівника бібліотеки. На вагу золота стає будь-яка нерухомість, кожен квадратний метр. Ви вже, мабуть, здогадалися, що керівником установи культури є жінка, яка просто не знає як протистояти чиновникам з душею торгашів, для яких «Айвенго» та «Квентін Дорвард» – загадкові невідомі назви.
Зате приклад фантастичного героїзму і стійкості у протистоянні з переважаючими силами противника демонструє інша жінка, яка працює теж у сфері культури, але музичної. Її багато хто знає, тому що вона дуже сильна, яскрава, її горду поставу та щораз нові капелюхи важко не помітити в місті-курорті Трускавці. Для багатьох ця жінка в капелюсі є однією з візитівок Трускавця. Практично неможливо повірити, що цього року ця пані відзначала 75-років від Дня народження та 55 років викладацької діяльності. Та про викладача найкраще говорять не капелюхи, а учні. І вихованці цієї жінки перемагали у багатьох конкурсах та фестивалях. Тому, що вона непроста і неоднозначна, але дає результат. Тому, що шалено любить свою роботу, яка, по великому рахунку, є єдиним сенсом її життя. Вдячні батьки та учні привітали улюбленого викладача через одну з газет. Та на цьому, на жаль, святкування не закінчилось. А почалося … цькування ювілярки. За дивним, дуже специфічним збігом обставин дружина в.о. головного редактора газети, яка вітала жінку, за сумісництвом завідуюча відділом культури завітала на педраду колективу з квітами і … вимогою звільнити ювілярку з роботи, про що негайно вимагала скласти протокол. Педрада вийшла в кращих радянських традиціях зборів-обговорень… Та вчепитися, так би мовити, виступаючим не було за що, окрім емоційних суджень, невід’ємних у педагогічному колективі. Це ж не ЖЕК з того ж «Афоні», тут фінську мийку на стару раковину не міняють… Це ж відділ культури…
Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір`я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень