Свята Вечеря – одне з найулюбленіших та найзагадковіших дійств, коріння якого сягає в сиву давнину. Кожен штрих обряду Святої Вечері, кожна деталь мають своє значення. Тому так важливо по максимуму зберегти цю традицію для нащадків.
Свята Вечеря найкраще підходить для сільських умов – саме там її можна виконати повністю, без упущення жодної деталі. Огородити шнурком курей під час годівлі, щоб не неслися по сусідських стодолах і щоб їх орел не забирав, замахнутися сокирою на яблуньку, яка чомусь так довго не родить, обійти навколо хати зі свяченою водою, обкурити присутніх ялівцем, щоб потім кинути його в піч, спекти пиріг для худоби і багато чого ще.
В умовах міста багато деталей відпадають самі собою як непотрібні чи нереальні для виконання. Не обійдеш же ж свою хату, якщо ти живеш на 9 поверсі. І нема сенсу підкидати кутю до стелі, щоб роїлися бджоли та стрибали ягнички і кози, якщо їх в тебе нема. Та все ж деякі елементи святовечірнього дійства варто зберегти і застосовувати рік-річно.
Найперше заздалегідь треба постаратися про дідуха (невимолочений сніп з вівса, може бути й із пшениці) та отаву (сіно з другого покосу трави). Перший – для покуття, друга – для створення центрального пункту столу, на який почергово кладуть подавані страви.
Також заздалегідь потрібно придбати всі продукти для святовечірніх страв, а саме: мед, товчена пшениця на кутю, мак, горіхи, родзинки, сухофрукти, мука, дріжджі, картопля, квасоля, горох, квашена капуста, цибуля, гриби, буряк, головка капусти, рис, морква, риба, хліб, плетенка (струцень). У кожному регіоні є свій перелік страв, якого варто дотримуватися, тому не будемо нав’язувати якийсь канон. Добре, щоб страв було 12, хоча якщо людина живе одна, чи є інші причини не готувати таку велику кількість страв, то можна обійтися меншою кількістю (9 або й 7).
Найперше, що потрібно знати: Святий Вечір – це строгий піст, тому бажано цілий день постити, тобто взагалі нічого не їсти і не пити аж до святої вечері. Тоді можна собі випостити гарну жінку/чоловіка. Страви потрібно готувати неспішно, в спокої та благодаті, без жодних сварок та зайвого шуму. Бажано в цей день не користуватися телевізором, гаджетами, які відволікають та засмічують атмосферу очікування величного свята.
Стіл декорується просто: обрус, на ньому отава, прикрита накидкою чи малим обрусом. Подекуди отаву вносять безпосередньо перед вечерею. Під обрус на стіл кладуться металева колодка (щоб ворогам писки позамикало), часник (на здоров`я), цукерки чи костковий цукор-рафінад (для солодкого життя), гроші (на багатство). Під стіл кладуть відро води (щоб усього було достатком) та сокиру, на яку треба класти ноги, щоб були здорові, як залізо. По підлозі хати можна стелити солому, якщо є. Також на Святий Вечір вбирають ялинку, роблять павуків із соломи та взагалі декорують хату: вішають випрані та попрасовані вишиті рушники на образи, замітають, пилососять, клеять на вікна вирізані з паперу чи фольги зірочки, сніжинки, кладуть на підвіконня іграшки зверху на вату, роблять інші прикраси в залежності від того як де заведено.
Сідають до вечері, як зійде перша зірниця. Якщо надворі хмарно, то зірок не видно, тому можна сідати після 5 вечора. Можна й пізніше, особливо якщо треба дочекатися когось з роботи чи з дороги.
Що потрібно зробити безпосередньо перед початком вечері? Найперше – це помитися в проточній воді. Миючи лице, руки, прополіскуючи рот, омиваючи вуха та ніздрі, примовляють: «Водице-Різдвянице, омиваєш береги-луги, омий і моє грішне тіло». Вся родина, яка бере участь у Святій Вечері, витирається одним рушником, щоб зберегти єдність та злагоду. Після вмивання запалюють свічку на столі і починають молитися. Подекуди це спільна голосна молитва, котру проводить господар, подекуди кожен звершує індивідуальну тиху молитву. Далі до вечері запрошуються Ангели, а на підвіконня кладеться кусень хліба та трохи куті в мисочці – «для померлих душечок». Після обкурювання ялівцем чи ладаном кожен чистить собі зубчик часнику і надкушуючи його, робить на собі знаки хреста – на чолі, руках (зовнішні сторони долонь), на щоках, шиї (щоб горло не боліло), можна і на грудях. Якщо є традиція ділитися облаткою чи просфорою з побажаннями, то йде цей обряд. Старший в домі чи інший визначений член сім`ї зачитує уривок з Біблії про народження Ісуса Христа (переважно з глави 2 Євангелія від святого Луки).
Після цього подаються страви. В одних сім`ях заведено, що майже всі страви викладаються на стіл зразу, в інших – подаються по одній. Але обов’язково на столі вже перед початком вечері мають стояти хліб, струцень, пампухи, узвар. Не подаються алкоголь (подекуди дозволяється вино), не подаються салати, ані солодка випічка (торти, пляцки, перемащені вафлі, тістечка).
Тепер перейдемо до страв, які готуються на Святу Вечерю. Кутя з пшениці, щедро заправлена перетертим маком, подрібненими волоськими горіхами, родзинками, можна додавати інші присмаки (халва, курага, чорнослив, арахіс, фундук, шоколад). Це центральна, головна страва, хоча подекуди першою подається не кутя, а мед (щоб життя було солодке, як мед). Мед їдять з одної миски (тарілки) з пампухами, струцнем чи білим хлібом, мачаючи в миску. Кутю перед споживанням господар благословить (робить на ній ложкою знак хреста) і роздає всім членам сім`ї. Можна підкинути кутю ложкою верх аж до стелі, щоб молода худібка стрибала (брикалася), бджоли роїлися, а всі члени родини були жваві та моторні.
Якщо під час вечері хтось з членів родини відсутній, то на столі стоїть для нього ложка та виделка, котрі мачають у кожну страву, яка подається. Це означає, що хоча якийсь член родини і поза домом, та все-таки дистанційно він бере участь у таїнстві Святої Вечері.
Узвар (компот із сухофруктів) є третьою солодкою стравою після меду та куті. Сухофруктів шкодувати не слід, потрібно дати їх побільше, зате цукру до узвару давати не потрібно. Бажано щоб узвар готувався з різних видів плодів: яблука, груші, обов’язково якісь кісточкові (сушені сливи, вишні, черешні). Узваром запивають всі страви, якщо хочеться, а садовину (відварені сухофрукти) їдять руками.
Квасоля та горох є взаємозамінними стравами, тож подекуди подають тільки квасолю, подекуди тільки горох колочений (нарідко). Інколи подаються дві страви окремо. Кожна з них, як і подальші страви, заправляються. Це може бути олій (льняна олія), може бути засмажена на соняшниковій олії цибуля.
Після бобових подається картопля з супутніми стравами. Картопля може подаватися обчищена і зварена, може бути зварена в мундирах і потім обчищена, а може бути пюре. Пюре є найкращим варіантом, але воно має бути свіжим, приготованим безпосередньо перед подачею на стіл. До картоплі подаються гриби, капуста, розсіл та риба.
Гриби переважно готують у формі підливки, їх можна подавати в одній тарілці, а можна окремо горнятками кожному члену родини. Інші варіанти: смажені гриби, або і мариновані. При подачі на стіл грибів можна встати з-за столу і ходити по хаті, нібито шукаючи гриби, вигукуючи: «Ось гриб! Я знайшов! Білий! Ого, як багато тут лисичок!». Можна ходити і «шукати» гриби по хаті з паличкою – з нею потім можна ходити в ліс на «грибне полювання». «Шукати гриби» є єдиним випадком, коли рекомендується вставати та виходити з-за столу під час вечері, решта часу треба сидіти за столом від початку до кінця і нікуди не йти. Можливо, це пов’язано з тим, щоб ненароком не зіштовхнути щось зі стола. Бо існує повір`я, що якщо хтось впустить на підлогу під час Святої Вечері ложку, хліб чи будь-що інше, то може померти протягом року.
Коли до картоплі подають капусту, то це переважно квашена зварена чи потушкована капуста, заправлена олієм. Хтось мусить сказати: «Лиха капуста!», а інший йому відповідає: «Гусеницям лиха!». Так кажуть для того, щоб гусінь не їла капусту. Можна подавати і просто квашену капусту сиру, заправлену олією, додавши туди свіжо нарізаної цибульки. Можна поекспериментувати і подати салат зі свіжої капусти. Якщо на стіл кладуться різні види капусти (зварена чи тушкована, свіжа квашена та салат), все одно це рахується як одна страва.
Однією стравою рахується і риба. Переважно це маринована риба (оселедець, скумбрія, товстолобик чи будь-яка інша). Скумбрія смакує найкраще. Може бути копчена риба. Може бути запечена. Смажену рибу подавати не практикують, бо для кляру використовують яйця і молоко, а це порзні (непісні, скоромні) інгредієнти. Але добра господиня може засмажити рибу і без такого кляру.
Щодо розсолу (рідка страва типу капусняку, яка готується з квашеної капусти, грибів та додаванням круп), то його подають не всюди. Набагато популярнішим є борщ з вушками (грибні вушка – типу пельмені з грибним фаршем). Черговість подачі теж не всюди однакова, тож подекуди рідка страва (розсіл чи борщ) подається ще перед картоплею, подекуди після вареників, а може подаватися взагалі на самий кінець вечері.
Вареники, чи пироги, як їх найчастіше називають на Західній Україні, можуть бути з різною начинкою. Навіть якщо на стіл подається 4-5 видів вареників, то все одно це вважається однією стравою. Найпопулярнішими є вареники з картоплею, нічим не гірші вареники з капустою, є вареники з картоплею та капустою, дуже смачні вареники з грибами, тож деколи саме вони пасують до борщу як вушка. Є великий асортимент так званих «солодких» вареників: з перетертим маком, повидлом, різними видами ягід (чорниця, полуниця, малина), вишнями, черешнями, халвою. У один чи кілька вареників (несолодких) кладуть монетки (10 чи 50 копійок) – хто їх знайде, той буде щасливий весь рік. Якщо в хаті нема українських копійок, можна класти будь-які інші, але щоб були в обігу (євроценти, польські ґроші, американські центи, мадярські форінти тощо).
Останньою стравою, яку подають на Святий Вечір, є голубці. Начинку до них роблять пісну, переважно це відварений рис, до якого додають цибулю, терту моркву, сіль, перець, інші спеції, олію). Практика показує, що голубців багато не їдять, бо вже всі за столом понаїдалися, особливо шукаючи вареники з монетками.
Вечеря може тривати навіть кілька годин, все залежить від обстановки і настрою за столом. Якщо члени родини стомлені після праці, то можна спільну трапезу завершити швидше.
Після того як кожен попробував останню страву, вся родина молиться. Зі столу збирають ложки та виделки та запихають їх за перевесло дідуха, щоб в родині панували мир та злагода, а худоба під час паші трималася купи. Останню страву (голубці) прикривають непочатим круглим білим хлібом, який називається карачун. На Різдво цей хліб треба покупати у проточній воді і поставити сушити.
Під час вечері обов’язково колядують, бажано чим побільше. Не обмежуються двома чи трьома стовпчиками колядки, а згадують всі, навіть найархаїчніші частинки колядки, які містять вже невживані застарілі слова чи звороти. Колядування продовжується і після вечері.
Завершивши трапезу та помолившись, задувають свічку. Якщо дим йде в сторону печі чи ліжка – буде поповнення в сім`ї (маленька дитина, зять чи невістка), а якщо в двері, то хтось помре. Добре, якщо дим розсіюється в різні сторони по хаті.
Після Святої Вечері не можна зразу лягати на ліжко чи диван, щоб не лягла трава косареві чи ярина й озимина господині. В гості після вечері теж не бажано ходити, тільки до найближчої родини (невістка несе кутю свекрові і свекрусі чи молоде подружжя йде до батьків зятя). Під час вечері хата має бути закрита на ключ.
В цілому день перед Різдвом є одним з найнасиченіших в обрядовому плані, багатим на різноманітні звичаї та традиції, коріння яких сягає в язичницькі часи. У цій публікації подано далеко не всі обряди та традиції, які використовуються в містах і селах. Оскільки про окремі з них можна випадково забути, то бажано заздалегідь підготуватися до цього дня. Святий Вечір має щороку бути наукою для молодих поколінь та гідним вшануванням спадщини наших предків. І неважливо чи ми живемо в селі чи в місті – традиції потрібно зберігати і передавати їх нащадкам. Адже наші традиції – це таємний код нашої нації.
Про те, чим Святий Вечір відрізняється традиціями від Щедрого, можна прочитати тут.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень