Теперішній курс до членства в Євросоюзі дивним чином об`єднав українських політиків. Здавалося б, зовсім не сумісні Партія регіонів та ВО “Свобода” стали однодумцями при “європейському виборі” курсу України. Об`єднала євроінтеграція також “кровних ворогів” Віктора Януковича та Олега Тягнибока – обидва лідери раптом стали чомусь прагнути вступу України до Євросоюзу. Цей вибір двох “партайґеноссе” став для багатьох загадкою: чому?
Торкнемося діяльності партії, яка утворилася внаслідок розколу всередині НСПУ (Націонал-Соціалістичної Партії України). На фініші Помаранчевої революції частина націоналістично налаштованих членів цієї партії пішла за одним її лідером, Олегом Тягнибоком, і утворили нову партію “Всеукраїнське об’єднання “Свобода”, інші, прихильники Андрія Парубія, залишилися осторонь нового утворення. У 2006 році партія ВО “Свобода” вперше увійшла до виборчих списків, на місцевих рівнях вона подекуди набрала необхідну кількість голосів і мала своїх представників. Тоді мені довелося бути керівником міської організації у Дрогобичі. У нашому місті “Свобода” не набрала необхідної кількості голосів і не була представлена у депутатському корпусі міської ради.
Пригадую, як проходила тодішня передвиборча агітація лідера “свободівців” Олега Тягнибока. Приїжджаючи до Дрогобича та інших міст, голова ВО “Свобода” буквально “зривав” публіку, маючи в своєму арсеналі набір гасел, на які гучно реагували українці. Крім того, Олег Тягнибок говорив тоді про три “К”, яких Україна має негайно позбутися: комуністів, кагебістів і кучмістів. В особливих випадках він міг згадати ще “москалів” і “жидів”, що викликало скандал у певних колах і разом з ним популярність серед українських патріотів.
Часи змінилися і сьогодні представники ВО “Свобода” є не лише у міських та сільських радах, але й у найвищому законодавчому органі. У Верховну Раду “Свобода” йшла, щоб, цитуючи одне із гасел цієї політичної сили, українці добре жили на “СВОїй БОгом ДАній землі”. Однак, якихось суттєвих змін він роботи своїх улюбленців у парламенті українці не помітили. Що стосується самої партії, то вона швидко забула про свої гасла і обклалася людьми, котрим можна дати відразу усі три “К”, а також інші значущі перші літери – “О” (олігарх), “Б” (бандит), “П” (перекинщик) тощо. Замість чистки своїх партійних лав Олег Тягнибок декілька разів проводив перереєстрацію, внаслідок цих операцій ВО “Свобода” щоразу поповнювалася грошовитими людьми і позбавлялася ідейних. Тому, прийшовши до Верховної Ради, “свободівці” забули про те, на чому колись набирали собі популярності: у депутатів занадто великі пільги, вони мають надміру високі пожиттєві пенсії і таке інше. Подейкують, що сам партайґеноссе “свободівців” збудував собі великий маєток у заповідній зоні під Києвом…
Серед українського політикуму та простих громадян переважала думка, що Партія регіонів та ВО “Свобода”, а також Віктор Янукович і Олег Тягнибок – цілковиті антиподи і непримиренні вороги. Насправді ж, це повна ілюзія і неправда. Бо ці партії та їх лідери підгодовують одне одного – в прямому і переносному розумінні. Насамперед, ідейно. Чи могла б існувати націоналістична партія (принаймні, ВО “Свобода” такою себе декларує), якби не було об’єкта невдоволення – партії, клану чи особи, що узурпували владу? А чи не краще для цього узурпатора мати собі політсилу-антипода, яка буде імітувати непримиренну боротьбу з владою і зводитиме нанівець створення будь-якої іншої опозиції?
Впродовж усіх років діяльності ВО “Свобода” поміж простим народом розповзалися чутки, що цю партію фінансують регіонали. Хтось вірив тим чуткам, а хтось не вірив, особисто я – ні. Не вірив навіть тоді, коли близька мені людина, що працює на високих дипломатичних посадах, авторитетно говорила, що це є правдою. Чоловік стверджував, що особисто чув, як довірені особи від партій-антиподів домовлялися про фінансування ВО “Свобода”. Я не вірив словам близької мені людини, бо й сам був тоді заворожений виступами Олега Тягнибока і вважав його майже непомильним. Згадати версію про джерело фінансування “Свободи” спонукала теперішня діяльність цієї партії у нашому парламенті. Її радше можна назвати бездіяльністю. Якби не деякі кроки, що дивним чином збігаються з інтересами Партії регіонів.
Тож, торкнемося діяльності саме цієї політичної сили – Партії регіонів, та її фактичного лідера Віктора Януковича. Зробити бодай якийсь аналіз з життя партії та її босів навряд чи вдасться, бо там наскільки все неприховано, настільки й утаємничено. Неприхованим є те, що Партія регіонів тримається на грошах та силі. Утаємничені тут підконтрольність та підзвітність. Хто кого контролює, хто кому звітує – не знають навіть самі регіонали. Майже, як у масонській ложі.
Віктор Янукович, що представляє Партію регіонів, йшов на вибори з її гаслами та програмними засадами. Назагал вони були “підточені” під виборця зі східної України: російській мові – статус державної, курс на зближення з “дружнім російським народом” і таке інше. На початках своєї президентської діяльності Віктор Янукович дотримувався взятого курсу “ліворуч”. Найбільше це торкнулося мови. Він також загравав з Росією, зокрема, через лідера Російської Православної Церкви Кіріла. Це тривало, аж поки не постав вибір: Росія чи Європа. Янукович віддав перевагу євроінтеграції.
Тож, чому лідери таких, здавалося б, різних політичних сил зреклися своїх попередніх позицій і різко звернули “на захід”? Відповідь проста: капітал. Точніше, безпека його зберігання. Про статки Януковича та “Сім`ї” говорити зайве, особистих фінансових і майнових потуг нарощують і “свободівці”. Тому, при виборі курсу держави і ВО “Свобода”, читай, Олег Тягнибок, і Партія регіонів, читай, Віктор Янукович, думали насамперед про власні інтереси. У регіоналів вибір курсу України вирішився у формі “чоловічої розмови” з Януковичем, у свободівців, аналогічно, “щирої розмови” з Тягнибоком. Кажучи блатним сленгом, “бабло перемогло добро”.
Найдивніше у цій ситуації виглядає те, що народ повірив у щирі наміри української “верхівки” просувати Україну до рівня розвиненої європейської держави. Бо “європейський вибір” і вступ до Євросоюзу – не одне і те ж.
Василь Кирилич, «Репортер»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень