/Психологічні та правові основи. Консультації адвоката Мацея/
Насамперед, необхідно пам’ятати, що психологічні аспекти взаємовідносин із правоохоронними органами мають велике значення, бо багато в чому від психологічного стану особи, котра контактує з представниками правоохоронних органів, залежить результат цих відносин.
Необхідно пам’ятати, що контакти з правоохоронними органами як представниками держави для посадовців, суб’єктів господарської діяльності і простих громадян нічого доброго не віщують. А причиною цього є те, що фактична мета і завдання правоохоронних органів діаметрально протилежні меті і завданням суб’єктів господарської діяльності.
Коли Вам доводиться мати справу з правоохоронними органами, слід дотримуватися правила трьох «НІ», зазначених відомим «дисидентом» – правозахисником А.Солженициним, а саме:
1. Не боятися.
2. Не вірити.
3. Не просити.
Перше правило полягає в тому, щоб примусити себе не боятися особи, яка здійснює допит. Якщо людина боїться, її воля пригнічена, вона легко піддається на погрози та умовляння слідчого або дізнавача і тим самим дає можливість останньому дуже швидко досягти мети, яку він перед собою ставить. При цьому з переляку може навіть погодитися на самообмову, що природно спричиняє украй негативні наслідки для допитуваного. Страх проявляється на підсвідомому рівні, і це природно, оскільки упродовж життя людині властиво скоювати якісь неправомірні вчинки і діяння. Тому перед допитом необхідно постаратися переконати себе в тому, що ти ні в чому не винний, тим більше що вину, відповідно до Конституції, може визначити тільки суд.
Правило «Не вірити» попереджає, що слідчий під час розслідування справи ставить собі за мету успішно закінчити справу, інакше – йому загрожують неприємності від керівництва, при цьому інтереси допитуваного його мало цікавлять. Украй рідко в практиці зустрічаються випадки, коли слідчий для встановлення істини і захисту інтересів допитуваного йде на те, щоб «загробити» справу.
Правило «Не просити» говорить про те, що як тільки допитуваний починає про щось просити слідчого, він одночасно стає боржником слідчого і тому, вважаючи, що він чимось зобов’язаний слідчому, легко може піти на його умовляння і тим самим ускладнити своє становище.
Таким чином, перед тим, як йти на допит до слідчого, необхідно психологічно налаштувати себе і під час допиту постійно пам’ятати про вищезгадані правила трьох «НІ».
Перед допитом і на самому допиті допитувана особа зобов’язана знати свої елементарні, передбачені законом, права. Як правило, на практиці слідчі, як один із методів, що дозволяє їм досягти бажаного результату, використовують правову неосвіченість допитуваного. Як тільки слідчий відчуває, що допитуваний обізнаним із чинним законодавством, він тут же відмовляється від думки застосувати недозволені методи ведення слідства та порушення, до яких слідчі звичайно вдаються.
Враховуючи вищезазначене, а саме те, що зустріч із слідчим або дізнавачем подія – малоприємна, бажано вжити всіх можливих законних заходів для уникнення такої зустрічі. Тому перед явкою до слідчого і на допиті необхідно знати деякі елементарні норми Кримінально-процесуального кодексу, що регламентують порядок виклику і допиту свідка. Ті, хто їх не знає, можуть отримати консультацію у адвоката.
Відразу ж слід зазначити, що нез’явлення до слідчого може спричинити примусовий привід через органи внутрішніх справ.
Виклик до слідчого може здійснюватися і по телефону. Слід пам’ятати, що телефонограма повинна бути занесена в книгу телефонограм, а також відмітка про те, хто прийняв телефонограму. Що стосується телеграми, то у слідчого повинна бути відмітка про вручення телеграми. Тому, якщо слідчий викликає по телефонограмі або по телеграмі, то фактично відсутня реальна можливість довести, що виклик до слідчого був доведений до відома особи, що викликається на допит, а отже, відсутні підстави для здійснення приводу свідка.
Слід пам’ятати, що привід може бути застосовано до особи, яка не з’явилася за викликом слідчого із неповажних причин. Якщо свідок належним чином був повідомлений про виклик до слідчого, проте він не зміг з’явитися в призначений час із поважної причини (хвороба, стихійне лихо та ін. форс-мажорні обставини), то привід є незаконним. Тому на практиці деякі ухвали про привід, що виносяться слідчим, не відповідають вимогам закону і є незаконними, а тому можуть бути оскаржені прокурору або в судовому порядку.
У випадку, якщо свідка доставили незаконно на допит, він повинен у протоколі вказати, що його доставили на допит незаконно і без конкретного адвоката свідчень давати не буде, оскільки адвокат потрібен для роз’яснення його конституційних і процесуальних прав.
Якщо ж виклик свідка здійснений відповідно до вимог закону і законні підстави для неявки відсутні, то до слідчого на допит краще прибути разом із адвокатом.
На практиці слідчі, у тому числі і слідчі Генеральної прокуратури, в більшості випадків допускають адвокатів до участі в допиті свідка. Необхідність присутності адвоката викликана тим, щоб останній при допиті міг підказати свідку, на які питання свідок зобов’язаний відповідати, а на які не зобов’язаний, оскільки, згідно з Кримінальним кодексом, за відмову від надання свідчень свідок несе кримінальну відповідальність. Деякі слідчі відмовляють у допуску адвоката до допиту свідка, посилаючись на ст.167 КПК, проте такі дії суперечать ст.59 Конституції. Крім того, в цій статті йдеться про заходи із нерозголошення даних слідства, і слідчий має право взяти у адвоката підписку про нерозголошення даних слідства.
Згідно зі ст.385 Кримінального кодексу України:
«1. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків у суді або під час провадження досудового слідства, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України чи дізнання караються штрафом від п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на термін до шести місяців.
2. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом».
Слід зазначити, що, відповідно до ст.69 Кримінально-процесуального кодексу України, відмовитися від надання свідчень може особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім’ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.
Тому, якщо розслідується справа про господарські злочини, за такою категорією справ, згідно з ст.98 Кримінально-процесуального кодексу, справа повинна бути порушена щодо конкретної особи, то практично у всіх випадках особа має право відмовитися від надання свідчень і при цьому за відмову від надання свідчень кримінальна відповідальність не настає.
У випадку, якщо слідчий не допустив адвоката до допиту свідка, рекомендується, щоб свідок подав слідчому завчасно підготовлену заяву на ім’я слідчого про допуск адвоката до допиту. До заяви потрібно додати копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і ордер адвоката. Після подання такої заяви свідок може відмовлятися відповідати на всі запитання слідчого, посилаючись на те, що ці запитання відносяться до нього, і, відповідно до ст.63 Конституції, ст.69 КПК України, він має право відмовитися від надання свідчень. У такій ситуації слідство практично позбавлене можливості притягти свідка до кримінальної відповідальності за відмову від надання свідчень.
Дуже важливо усвідомити, що законна відмова свідка від надання свідчень не є протиправним або аморальним вчинком і не може розцінюватися як перешкода слідству. Це цілком законні і правомірні дії, тим більше, що свідок не зобов’язаний пояснювати мотиви відмови.
У тому випадку, якщо слідчий якимсь чином умовив свідка давати свідчення і, згідно з законом, він зобов’язаний давати свідчення (а це може мати місце у випадках, коли слідчий питає свідка про події, в яких свідок не брав участі і не має до них стосунку, наприклад: «Чи відомі свідку факти, зроблені третіми особами?»), то можна відповідати, що ці факти він не пам’ятає. Така позиція позбавить свідка від можливих подальших звинувачень у дачі неправдивих свідчень, оскільки на практиці зустрічаються випадки, коли під час розслідування хтось із інших свідків дає за цими ж фактами інші свідчення.
Помилковою є позиція свідка, коли при пред’явленні йому яких-небудь документів на питання слідчого: «Чи ваш підпис на цьому документі?», свідок відповідає ствердно. Слід говорити, що «підпис схожий на мій». Це цілком природно. Свідок не може бути повністю впевнений, що підпис його, і за яких обставин він був виконаний, після тривалого періоду часу.
Після проведення допиту дуже важливо, щоб свідок вказав у протоколі свої зауваження до тексту протоколу або до порядку ведення допиту, наприклад, що в протоколі не вказані всі особи, присутні при допиті. Можна вказати, що неточно викладені свідчення, оскільки, згідно із законом (ст.170 КПК), слідчий зобов’язаний викласти свідчення від 1-ї особі і при можливості дослівно.
Що стосується рекомендацій, якщо особу допитують як підозрювану або обвинувачену, то в цьому випадку, відповідно до закону, такі особи не можуть бути допитані без адвоката і перед допитом мають право на зустріч з ним. Крім того, підозрюваний і обвинувачений мають право взагалі не давати свідчень.
Слід зазначити, що при допитах у справах про господарські злочини, практично у всіх випадках, бажано не давати свідчень до моменту ознайомлення з усіма матеріалами справи, оскільки підозрюваний і обвинувачений, не знаючи, які матеріали має в своєму розпорядженні слідство, можуть дати неправдиві свідчення, які згодом можуть бути розцінені судом як спроба ввести слідство в оману і спробою уникнути справедливого покарання.
Рекомендується свідчити лише в тих випадках, коли слідчий помиляється щодо суб’єкта, який вчинив злочин. Наприклад, злочин вчинив Петров, а підозрюють і допитують Іванова. Тоді Іванову потрібно представити слідчому докази, що він не міг вчинити злочин.
Підбиваючи підсумки, коротко можна визначити такі поради-рекомендації:
1. Вжити всіх можливих (але законних) заходів, щоб не потрапити на допит.
2. Якщо ж Ви потрапили на допит, то необхідно досягти того, щоб при допиті був присутній адвокат.
3. Якщо адвоката не допустили, бажано відмовитися від надання свідчень.
4. Якщо Ви все-таки вирішили дати свідчення, уникайте конкретних відповідей.
5. Після допиту при підписанні протоколу обов’язково уважно його прочитайте і у випадку виявлення неточностей внесіть зауваження в протокол.
6. Найголовніше – нічого не робіть і не говоріть, не порадившись із адвокатом. Кожний повинен мати угоду (договір) зі своїм адвокатом і у будь-який час скористатися його послугами.
7. Для будь-якої фірми, навіть тої, яка працює з дотриманням усіх норм чинного законодавства, дуже важливо мати діючий договір із адвокатською фірмою або кваліфікованим адвокатом. Договір може бути і рамковим, тобто передбачати оплату лише при фактичному зверненні.
Адвокат Мацей А.М., газета «Галицька зоря»
/Всі консультації безкоштовні. Тел.: 095-655-14-51 або 098-87-11-706/
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень