Коли Тарас Кучма ще був четвертокурсником, то Вацлава Гавела одноголосно обрали президентом ЧССР. На його адресу лунали їдкі зневажливі репліки, мовляв, не має жодного досвіду у державотворенні і керуванні країною. Та «непрофесіонал» В.Гавел спростував цю іронію, і невдовзі стає першим президентом Чехії, а через п’ять років знову отримав кредит довіри свого народу. Дисидент, драматург у своїй роботі відкинув ідеологічне трафаретне кліше про цінність досвідчених кадрів, він зробив ставку на молодь. Його знаменитий вислів про те, що краще нехай вона наробить помилок, аніж процвітає корупція і саботаж, став уже афоризмом.
Очевидно, цей стиль і новітнє кліше у Гавела запозичив міський голова Дрогобича Тарас Кучма, лікар за професією. Бо на провідні ролі у владні кабінети він запросив людей, імена яких ще півроку тому не були відомі широкому загалу. Олег Хрущ, Ігор Герман, Володимир Коцюба, Олег Дукас поряд з Тарасом Кучмою із першого дня його інавгурації, тобто з 17 листопада 2015 року. І далі ставка робиться на молодих фахівців. За простою арифметикою, 15 лютого виповнюється 100 днів новообраній владі. Надто короткий термін, щоб розставляти акценти, підсумовувати досягнення, умовно кажучи, ставити крапку. У цьому адміністративно-управлінському творі поставлена лише кома, позаяк триває копітка робота зі створення дієвого управлінського механізму, витворюється модель, за якою місто має жити, розвиватися.
Орієнтири, напрям вибрані. Міський голова позитивно налаштований на довгу і плідну співпрацю з тими, хто буде сумлінно, без улесливості виконувати свою роботу. Головне, щоб йому вдалося збалансувати розум і емоції у прийнятті архіважливих рішень. Дрогобич їх очікує…
– Отже, Тарасе Ярославовичу, чи встигли Ви за 100 днів опанувати принаймні першу сторінку управлінської абетки?
– Букву «а» уже вимовляю нормально. Та алфавіт складається не з 3-4 букв. І кожна буква несе відповідальність. Вникаю щодня в управлінську абетку, вчуся, аналізую. Найважливіше мені зрозуміти людей, які свідомо роблять помилки чи саботують роботу. Кожний чиновник має нести персональну відповідальність за вплив на ситуацію і має чітко виконувати свої посадові обов’язки. Шанс отримали всі, хто працює у складному управлінському механізмі міської влади. Якщо облаштована вісь між бажанням, роботою і намірами, то результат прийде. Скажу чесно, на декого в ратуші я покладав великі надії, а вони не виправдали їх, і навпаки. Я визнаю свою хибу, тому виправляю становище. Найголовніше, щоб стосунки «керівник – підлеглий» базувалися на щирості.
– Чи у житті у Вас була мета досягнути певних висот, з яких би Вам імпонувало керувати людьми?
– Ніколи такого прагнення не було. У мене була мета лікувати людей. Я дорожу всіма мудрими порадами своїх батьків, і особливо діда Павла, котрий вміло попрацював на винограднику моєї долі. Коли я перший рік не поступив в медінститут, і впав у розпач, то у сні дід, а він уже був на правді, заспокоїв мене, мовляв, не мордуй себе докорами, бо будеш студентом. Так і сталося через півроку.
Я безмежно люблю свою професію. Мені завжди приємно на душі, коли моя причетність рятувала життя людині, навіть попри те, що вона цього не знала.
Уперше я відчув, що можу керувати людьми на війні. Хтось боявся йти у ризикований рейд, а інші проявляли відчайдушну сміливість. І тоді я зрозумів, що керувати людьми – це не влада, а відповідальність перед ними.
Кучма – не кар’єрист. Я не боюся відповідальності. Навіть навчаючись у школі (а Тарас закінчив СШ № 8), я не ховався за спини когось, коли був винним.
– Та й Ваш однофамілець Леонід Данилович не був таким, але доля і зірки розпорядилися по-іншому. А чи є якийсь зв’язок із родиною другого президента України?
– У нашій родині був Данило, він поїхав на Велику Україну і його слід загубився. Як воно насправді, родина і дотепер не знає. Оповідали, що Данилович колись розпорядився дослідити генеалогічне дерево свого роду.
– За освітою Ви – медик, за покликанням – воїн (Т.Кучма – активний учасник Всеукраїнських Майданів 2004/2013 рр., військовий лікар у складі батальйону Нацгвардії ім. генерала Кульчицького). Доводилося бачити чимало смертей. Чи тяжко жити із такою сумною картотекою людських доль?
– Надзвичайно тяжко… (В очах міського голови я вловив сум і пожалів за необачне запитання, практично, на початку інтерв’ю. Та слово – не горобець. Після короткої паузи він продовжив). Тому, що все це проходить через твоє серце, а за кожним життям стоїть чиясь доля і боляче, коли ти безсилий щось зробити, щоб ця картотека не збільшувалась.
– Є безліч ніш, в яких людина пробує свої сили. Яка із них для Вас значима…
– У кожної людини є широкий вибір для реалізації свого природного чи здобутого фахового потенціалу. Головне, щоб до будь-якої справи підходити системно і ґрунтовно, тоді буде успіх і настрій йти на роботу. Де ще б я хотів себе реалізувати? Божа воля, я всього лише є інструментом у складному механізмі долі. Вголос не хочу говорити про те, бо, як відомо, – людина мислить, а Бог креслить. А коли щось не виходить, то не треба скиглити, а, проаналізувавши поразку, не допускати подібних розчарувань.
– Є журналісти, котрі полюбляють покопирсатися у чиїсь брудній білизні, вони отримують від цього насолоду. Чи не хочете випередити їхню цікавість і позбавити вампірського задоволення?
– Журналістів у цьому найменша вина, бо вони задовольняють потреби тих людей, для яких брехня, наклепи, паплюження і т.д. – їхня сутність. Критика має право на існування. Це – норма демократичного, цивілізованого суспільства. Мене лякає брехня, коли на надуманих фактах відбувається духовне вбивство. Мене лякають такі низько моральні люди, які свої проблеми перекидають на інших. Вони забувають, що зло, за задумом Бога, неодмінно мусить саморозвінчатися. І як сказано у головній книзі Буття, добрі стануть по правиці зі справедливим Авелем, а злі підуть під лівицю зі злим Каїном.
– Вам, лікареві-анестезіологу за освітою, легше було повернути до життя хвору людину, ніж у новій для себе іпостасі, такого стану підприємство…
– І в цьому немає нічого дивного. Адже лікарі знають фізіологію людини, перебіг хвороби і докладають всіх зусиль для здолання недуги. Щодо закритих чи збанкрутілих підприємств, то спершу треба продіагностувати, образно кажучи, їх серце і мозок і прийняти рішення, чи відновлювати застарілі технології, чи запроваджувати більш прогресивні. Інколи краще прийняти пологи чогось нового, ніж реанімувати старе…
– Як вважаєте, чи варто йти на компроміси, щоб не провокувати сили зла?
– Відповім так: вони не зникнуть, а кожну нашу помилку вони обертають на свою користь…
Важливу роль відводжу церкві. Це має бути храм добра і любові, в ньому мають плекати чисті почуття моралі. Є велика різниця між священиками: одні з яких служать Христу, а другі – Мамоні. Агресивна політика Кіріла з повною силою віддзеркалюється у душпастирському служінні його оточення, котре вороже налаштоване проти всього українського. І світло на душі, коли наші священики розвіюють темряву. Навіть не бачачи їх, можна сповідатися перед ними. Це велика благодать для віруючої у Христа людини. І в мене є такі три духівники, і я цим дуже дорожу.
– Тарасе Ярославовичу, на доларовій банкноті дизайнер Реріх у 1930 році зробив ескіз всевидячого ока з написом «Новий всесвітній порядок». Чи не звинуватять Вас у масонстві, натякаючи про наявність у ратуші відеоспостереження?
– Гм… Пригадуєте як у Грузії збудували прозору адмінустанову міністерства внутрішніх справ, щоб закласти основу обопільної взаємоповаги? І нічого, це дало позитивний результат. Щодо дрогобицької ситуації, то хочемо убезпечити себе від різних провокацій. Адже відомо, що одним із напрямів ідеологічної роботи російських спецслужб є провокації, пов’язані з компрометацією влади. Тому ми працюємо на випередження. Втім, ми й так перебуваємо під опікою і оком Бога.
– У нинішніх реаліях важливою ланкою у діяльності міської влади є юридична служба, в обов’язки якої входить «відвоювання» майна громади. А як відомо, справи у судах виграють з ласки і прагнення грошей, а не – зі справедливості…
– Суди – найкорумпованіша, гнила гілка влади, які треба негайно приводити до відповідних світових стандартів. Суддя ламає дух, справедливість, віру. Одні знаходять сили зберегти людську гідність, інші – стають на шлях цинізму, злочину. Суддя, який дотримується кодексу законів, кодексу честі, творить добре суспільство, а неук і аморальний – нищить його. До речі, це стосується й інших категорій державних мужів, які цю негативну норму сприймають як найкращу перепустку до влади.
– Як кажуть, все тече, все змінюється: як сприймете образливий вигук перед раніше радісним – «Осанна!»?
– Мені вже крикнули, коли вручали військову нагороду. Чи образливо? Хай кожен уявить себе у такій ситуації, і все стане зрозумілим. Я у житті завжди свідомо роблю всі кроки, навіть, якщо вони – непопулярні і за це насуватиметься лавина незадоволення і т.д. Та батьки дали мені міцний запас сил і мудре напуття: «Роби так, як підказує серце». Я не дитина і не бідкаюся, коли мені у житті стає некомфортно. Я – реаліст, і усвідомлюю діалектику речей: одні будуть хвалити, інші – нарікати. Головне, щоб не проклинали.
– І наостанок. Чи хочете почути сфокусовану думку вчителів і учнів ЗОШ №8, в якій Ви навчалися?
– Не заперечую, якщо в ній буде навіть присутній негативний елемент.
– Не вгадали, бо фраза така: «У нього було системне мислення і сформована чітка світоглядна позиція, відсутність страху перед труднощами».
– Що ж, приємно, дякую всім за такі слова і підтримку. Це додасть мені наснаги до роботи.
Володимир Турмис, газета «Галицька Зоря»
Р.S. У житті так буває, що суспільство висуває запит на нових лідерів. Адаптація до нових умов, – це складний і непередбачуваний процес, і з огляду на людську природу, як зазначив Т.Рузвельт, інколи треба говорити м’яко, але тримати палицю за спиною.
Чи є прихильником цієї філософії нинішній міський голова Тарас Кучма – не відаю, але те, що всі його помисли спрямовані на те, щоб виправдати кредит довір’я громади є очевидним.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень