18-20 лютого Україна вшановує пам`ять Героїв Майдану. Небесна Сотня, а саме так їх назвали відразу ж по смерті, стала збірним прикладом як можна любити рідний край та свого ближнього – щоб навіть віддати за них своє життя.
У Трускавці вже кілька років поспіль головні урочистості з вшанування Героїв Майдану проходять в лютневі дні біля стели неподалік церкви св. Миколая. Так було й цього року, 20 лютого.
– Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, шановний міський голово, шановна міська громадо! – звернувся до учасників вшанування пам`яті Героїв Небесної Сотні майданівець, воїн-доброволець Леонід Федевич. – Сьогодні минає п’ять років – п’ять років болю, п’ять років спомину цих подій, цих страшних речей, які відбувалися в Києві на Майдані. Я пам’ятаю, що я в житті не бачив стільки вбитих, навіть на війні – в одному місці. Їх несли, і лунала пісня «Плине кача», і я досі не можу її слухати. П’ять років… На сцену виходили люди, розказували про честь, про гідність, розказували «більше ніколи!», розказували «ніколи не забудем», розказували люди, які не мали ні честі, ні гідності, ні совісті. За п’ять років так ніхто й не сів – за те, що стріляли в беззбройних людей. Ніхто! Зате сидить по тюрмах 8 300 АТОвців, які захищали Україну. Не знаю, може так і треба, може, я чогось не розумію. А може нема часу – п’ять років іде слідство… Але чи було це все намарно? Це не могло бути намарно! Кожна смерть, покладена за свою землю, за свій рідний край, за своїх рідних, за близьких, не може бути намарною. Майдан змінив нас, змінив всіх, хто там був – без винятку. Змінив назавжди! І ми ніколи не станем на коліна! Майдан поміняв людей. Я бачив людей, які ніколи в житті не думали, що вони українці, які навіть не чули себе українцями. Але з Майдану вони виходили патріотами. Англійський письменник Томас Карлейль колись сказав великі слова: «Революцію задумують генії, виконують фанати, а плодами користується всіляка підлота». Ми були тими фанатами. Тільки що Ігор Кісак сказав мені слова, показуючи на цей стенд Героїв Небесної Сотні: «Ти знаєш, ми там теж могли бути з тобою…». Так, ми теж могли там бути. Ми були тими фанатами, які йшли, не знаючи, чи ми вернемося. Але якщо би не Майдан, України би зараз не було. Це правда. Тому що саме з Майдану пішли перші сотні, і Богдан Матківський, депутат Верховної ради, який тут стоїть, ішов саме з Майдану в числі перших. Саме з Майдану пішли добровольчі батальйони «Київська Русь», «Золоті ворота», «Айдар», «Шахтар», їх дуже багато. І мій батальйон імені генерала Кульчицького теж був в числі перших. Саме добровольчі батальйони зупинили орду, коли не було ще армії. Саме ці хлопці, які запалили серця і ці шини на Майдані, не маючи ні зброї толком, ні їжі, ні одежі, нічого – в спортивних костюмах з автоматами йшли в бій. Ішли в бій, кладучи своє життя за те, в що повірили на Майдані. Повірили свято в Святу Соборну Українську Державу, в ту ідею, за яку ми і далі будем жити, в ту велику річ, яка буде завжди з нами аж до смерті – Соборна Самостійна Українська Держава! Слава Україні!
Ці слова болем та луною відгукнулися у кожному небайдужому серці. Пам`ять про цих кращих синів та дочок українського народу та заупокійна молитва – це єдине, що ми можемо зробити для них, загиблих героїв. Для їхніх рідних можна зробити значно більше, але держава не завжди належно виконує свій обов’язок перед ними. Про це теж говорилося в виступах.
Урочистості до Дня пам`яті Небесної Сотні розпочалися в Палаці культури імені Шевченка. Звідтам колоною із запаленими смолоскипами всі пройшлися до стели пам`яті. Після панахиди, котру відслужили греко-католицькі священики о.-декан Петро Івасівка та о. Володимир Бондарчук, останній виступив з досить повчальною патріотично-моральною промовою.
Окрім згаданого вище майданівця Леоніда Федевича на віче промовляли народний депутат України Богдан Матківський, міський голова Трускавця Андрій Кульчинський, депутат Львівської обласної ради, майданівець Олексій Балицький, майданівець, громадський діяч, меценат спорудження стели пам`яті героїв Небесної Сотні у Трускавці Ігор Кісак, депутат Трускавецької міської ради Роман Бучкович. Ведучою заходу була директор Народного дому Трускавця Людмила Лесишак. Серед присутніх було багато інших активних учасників Майдану, зокрема Михайло Хомич, Василь Петранівський, Олена Білас-Березова, Сергій Розора та інші. Тоді, 5 років тому, в січні-лютому 2014 р. влада міста та громадськість об`єднали свої зусилля, і автобуси їздили до Києва практично щодня. В найзапекліші дні лютневого протистояння трускавчани були серед тих, хто спиняв орду своїми силами, своїми молитвами, своїми фінансами, своєю присутністю на Майдані, своєю допомогою в тилу. І тоді ми вистояли, саме тоді ми відстояли Україну! Ця думка була лейтмотивом у більшості виступів.
Говорилося і про корупцію та несправедливість, про непрості вибори, які нас очікують у березні, і про загрози нашій державності та нашій демократії.
В мрячний день лютневої сірості та сирості голови присутніх хилися в скорботі, щоб потім піднятися в надії та вірі у сильну та процвітаючу Україну. Але для того, щоб жити в такій гарній, красивій, заможній державі, потрібно не сидіти склавши руки, а докладати для цього всіх зусиль – каже о. Володимир Бондарчук.
Трускавець 20 лютого 2019 року, подібно як в зимові дні 2013-2014 рр., показав, що він і пам`ятає, і шанує, і готовий, і вірить…
Завершився захід спільним виконанням гімну «Ще не вмерла Україна».
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень