Ні в кого не викликає сумнівів, що після того як Олег Тягнибок і декілька його однодумців у 2012 році стануть народними депутатами України, лідер “Свободи” матиме намір у 2015 році поборотись за булаву Президента України. Втім, такий намір у нього вже є.
В тому, щоби Олег Тягнибок балотувався на найвищу посаду в Україні, зацікавлені Партія регіонів зокрема і Віктор Янукович особисто. Розігрується карта як у випадку з Петром Симоненком і Леонідом Кучмою, тільки у дзеркальному вигляді. Аби не допустити комуніста до влади, галичани голосували за Кучму. Тепер, аби не допустити до влади радикального “фашиста”, східняки голосуватимуть за Януковича. Тимошенки, тігіпки, яценюки та інша братія гратиме лише роль масовки у цьому величезному й лицемірному дійстві.
За великим рахунком, олігархи, роблячи ставку на Олега Тягнибока, хочуть знищити український націоналізм, вбачаючи в ньому основну загрозу своїм нечесно заробленим капіталам. Псевдопатріотизм і псевдонаціоналізм Олега Тягнибока, риторика якого щодо москалів і жидів усім відома, є хорошою підставою для цього.
Уже зараз Олег Тягнибок світиться на “свободах” Савіка Шустера і “великих політиках” Євгєнія Кісєльова, куди справжніх націоналістів не допускають. У масовій свідомості образ українського націоналіста ліпиться саме з Олега Тягнибока. Але український націоналіст і Олег Тягнибок – це “две большие разницы”, як кажуть в Одесі.
Зі “Свободи” масово втікають східняки, розвалюються окремі організації. Ці люди, здебільшого російськомовні, свідомо повірили в український націоналізм, але не сприймають угодовства Тягнибока і його ставлеників з владою. На Заході прихильників “Свободи” простіше обдурити риторикою, вишиванками, шароварщиною і гарячими гаслами. Схід уже на таке не ведеться. Мабуть, це неспроста, адже саме східняки виявилися талановитими ідеологами українського націоналізму.
Співробітництво “Свободи” з нинішньою владою – питання особливе й потребує грунтовного вивчення. Але вже нині неозброєним оком видно цікаві речі. За ідеєю, “Свобода” мала би бути опозиційною до влади, бо, сповідуючи націоналізм, зокрема слідуючи вченню Степана Бандери, повинна зсередини знищувати совєти. Але прийшовши сама до влади (скажімо, на Тернопільщині чи у Львівській міській раді, маючи представників у радах різних рівнів), “Свобода” дивним чином зростається з цією владою і вже не може її покинути. А пояснення просте: чимало “свободівців” не є націоналістами. Належність до “Свободи” не дорівнює бути українським націоналістом. Тому маємо ті самі проблеми з корупцією в різних ешелонах влади. Простіше кажучи, злодій не може бути українським націоналістом.
Олег Тягнибок уперше в історії незалежної України міг відіграти роль національного лідера, який походить з Заходу. На таку роль до цього претендували східняки В’ячеслав Чорновіл і Віктор Ющенко. Та це виявилося непосильною ношею для Олега Тягнибока, який не усвідомив своєї місії в цьому житті, збився на манівці, а тепер слугує слухняною іграшкою в руках спритних політиканів.
Ті, хто стоїть за Олегом Тягнибоком, затіяли небезпечну гру. Якщо їхні попередники організували голодомор і вбили Степана Бандеру, щоб знищити український націоналізм, то тепер маніпулюють тягнибоками, аби його дискредитувати.
Нічого не вийде, панове! Марні ваші потуги. Тягнибоки приходять і відходять, а український націоналізм залишається. Шкода лише втрачених років, яких уже не повернеш, можливостей зробити Україну дійсно вільною і незалежною державою.
Тягнибоківщина стає огидним явищем в українській політиці, коли святі для нас речі підміняються угодовством, служінням сильним світу цього. Людям намагаються показати, що українські націоналісти не мають нічого святого в душі, готові співробітничати з будь-ким, аби захистити власні меркантильні інтереси. Та рано чи пізно ці потуги провокаторів потерплять крах, і Помаранчева революція видасться олігархам забавкою.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень