В останньому номері журналу «Медична гідрологія та реабілітація» опубліковано статтю головного редактора журналу, доктора медичних наук Алли Портниченко «Українська бальнеологія: наукові тенденції останнього десятиріччя (наукометричний аналіз)».
Як можна переконатися після прочитання цієї статті, вона засвідчує, що трускавецькі вчені займають провідні позиції у бальнеологічній науці України. З дозволу автора публікації та з дозволу редакції наукового журналу «Медична гідрологія та реабілітація» «Трускавецький вісник» розміщує окремі розділи цієї солідної публікації. Дуже приємно, що Трускавець де-факто визнано столицею бальнеологічної науки України, що навряд чи викликало у когось сумніви.
***
Наукометричні дослідження є одним з напрямків сучасної науки, який стрімко розвивається в XXI сторіччі, в тому числі в Україні. Потреба в таких дослідженнях ґрунтується в необхідності узагальнення інформаційної лавини сучасних наукових знань та виявлення загальних тенденцій розвитку науки і практики, прогнозування інноваційних напрямків, оптимізації науково-економічних підходів до розвитку певних галузей науки і практики. Важливою метою наукометричного аналізу можна також вважати реформування бази періодичних видань для відображення результатів досліджень і їх практичного застосування. Не викликає сумнівів, що публікація результатів науково-практичних досліджень та їх широке обговорення є необхідною ланкою не тільки індивідуального визнання авторів цих робіт, але й одержання загальносвітового доробку знань і економічного ефекту від витрачених коштів.
Журнал «Медична гідрологія та реабілітація» надає унікальний матеріал для проведення наукометричного пошуку через своє спеціалізоване спрямування в період 2003-2013 рр., коли в журналі публікувалися переважно результати бальнеологічних досліджень. Незважаючи на достатньо вузький науковий профіль журналу, у 2014 році видання досягло 36 місця у рейтингу наукових періодичних видань України за результатами міжнародної наукової бази Google Scholar, в тому числі посіло 5 місце серед періодичних наукових видань медико-біологічного профілю.
Нами проведено наукометричний аналіз публікацій журналу «Медична гідрологія та реабілітація» за 2003-2013 рр. та аналіз статей з найвищою кількістю цитувань з метою визначення найбільш актуальних напрямків наукових робіт, переважної структури наукових досліджень, характеристики основних надбань і проблем української бальнеологічної науки в зазначений період.
Цитування статей оцінювали за міжнародними наукометричними базами даних Google Scholar (www.google.com.ua), SciVerse Scopus (www.scopus.com), Harzing`s Publish or Perish (www.harzing.com/pop). Аналіз публікацій журналу здійснювали з використанням архіву електронних версій статей.
За 2003-2013 рр. в журналі «Медична гідрологія та реабілітація» опубліковано та розміщено в мережі Інтернет 540 наукових робіт. З них процитовано 175 робіт (32,4%), в т.ч. 44 роботи (8,15%) процитовано 5 і більше разів, 11 статей (2%) – 10 і більше разів. Всього за міжнародними наукометричними базами даних виявлено 631 цитування публікацій цитувань журналу за 12 останніх років, що складає 52,58 на рік.
Найбільш цитованими публікаціями нашого журналу є статті А.Я. Бульби (2007), О.В. Козявкіної та Л.Г. Бариляк (2008), на які виявлено 20 і більше посилань. Понад 10-ма цитуваннями відзначено роботи І.Л. Поповича та співавт. (2007-2009), Г.І. Вісьтак і співавт. (2009, 2011), Л.Н. Прокопович і А.Я. Бульби (2003). Крім цього, 5 і більше цитувань своїх публікацій нараховують автори нашого журналу О.В. Козявкіна (2011, 2009), Н.В. Козявкіна (2008, 2011, 2009), А.Я. Бульба і співавт. (2006), Л.М. Радченко (2009), В.І. Козявкін (2003), З.Д. Струк і співавт. (2009), Г.І. Вісьтак, Р.О. Маркевич (2009), А.І. Гоженко, О.А. Гоженко (2007), І.Л. Попович і співавт. (2010), Л.Г. Бариляк і співавт. (2010), О.Л. Фучко (2010), С.В. Ружило і співавт. (2004), Б.В. Грінченко і співавт. (2005), Р.В. Бабилюк, І.Л. Попович (2011), В.В. Стеблюк (2011), М.М. Чапля і співавт. (2004), І.С. Флюнт і співавт. (2010), О.Р. Дацько і співавт. (2008), Л.Н. Прокопович, А.Я. Бульба (2005), В.Є. Бабелюк і співавт. (2010).
При аналізі 55 статей з найвищою кількістю цитувань (4 і більше) виявлено переважання певних напрямків досліджень за розподілом публікацій. Так, 29 статей містять результати клінічних досліджень, 17 – експериментальних, що вказує на істотний сегмент фундаментальних досліджень і достатню обґрунтованість клінічних розробок. В той же час достатньо велика кількість – 7 статей з найбільш цитованих – являли собою теоретичні роботи. Це також є позитивною ознакою постійного узагальнення феноменологічних даних і створення теоретичного підґрунтя бальнеології і бальнеотерапії, яке, в свою чергу, є актуальним і потрібним для наукового загалу. Лише дві роботи з найбільш цитованих опубліковано за результатами гідрологічних досліджень. Треба відзначити, що обмеження цього напрямку досліджень в останні роки потребує особливої уваги в умовах постійних екологічних змін.
Аналіз тематики медико-біологічних досліджень, які представили найбільшу цікавість для наукового загалу, засвідчив, що найбільше цитувалися роботи, присвячені вивченню нервової, ендокринної та імунної систем, переважну більшість з цих статей становили бальнеотерапевтичні дослідження в клініці та експерименті на тваринах. Значний доробок становили також роботи, присвячені дослідження функцій та регуляції серцево-судинної системи, а також органів травлення. Серед інших вагомих напрямків досліджень слід виділити роботи з вивчення пухлинного росту і клітинної регенерації (5 статей) та радіологічних аспектів бальнеології та бальнеотерапії (8 статей).
Причиною такого розподілу значною мірою є формулювання І.Л.Поповичем у 2009 р. концепції «нейро-ендокринно-імунного комплексу», яка привернула значну увагу українських бальнеологів і стала підґрунтям великої кількості робіт в цьому напрямку.
Незважаючи на дискусії щодо справедливості цієї концепції з точки зору класичної фізіології та патофізіології, бальнеологічна наукова спільнота в своїх дослідженнях демонструє доцільність комплексного розгляду стану і регуляції цих систем в динаміці саногенезу, особливо як ланки бальнеотерапевтичної реабілітації хворих. Однак переважання у структурі цих робіт досить обмеженої кількості методів досліджень, нестача новітніх наукових технологій, молекулярних підходів тощо, поглиблення розриву з сучасними напрямками світової реабілітології свідчить про досить глибоку кризу вітчизняної курортологічної науки і необхідність кардинальних змін в цій галузі, як з боку її фундаментального забезпечення, так і з боку практичного застосування для широких верств населення. Побічно про такий відрив від світової науки свідчить і проведений нами наукометричний аналіз зазначеної групи робіт, які дуже мало ґрунтуються на зарубіжних дослідженнях і, в свою чергу, не є предметом цитування зарубіжних вчених.
За результатами цитування статей найбільш вагомими для науковців і практичних лікарів слід вважати такі досягнення українських бальнеологів, як лікування ендокринної та гінекологічної патології у жінок, нейроендокринних та імунних розладів у дітей і дорослих. Треба відзначити, що розробка бальнеотерапії нейроендокринних та імунних захворювань великою мірою базувалася на експериментальних дослідженнях. Значний доробок представлено у виявленні і характеристиці поліваріантних ефектів бальнеотерапії у клініці та в експерименті, що дозволяє індивідуалізувати схеми бальнеологічної реабілітації хворих. Слід відзначити також значущість досліджень і бальнеотерапевтичних розробок в лікуванні наслідків радіологічних пошкоджень та стресу різного ґенезу. Підтримується науковий інтерес до досліджень впливу мінеральних вод на регуляцію функції серцево-судинної системи.
Разом з тим, публікацій в інших напрямках теоретичної та практичної реабілітології в журналі здійснено порівняно небагато, хоча вони становили безперечну цікавість для наукового загалу.
Це свідчить про необхідність залучення більш широкого кола реабілітологів з числа науковців і практичних лікарів, а також організаторів реабілітайційних закладів до співпраці в нашому профільному виданні.
Позитивним слід вважати розвиток поглибленого статистично-математичного аналізу результатів досліджень. Однак тенденція до переоцінки значимості математичних методів та надання їм окремого від клінічних показників статусу є, на наш погляд, критичною для ряду робіт українських вчених різних медико-біологічних напрямків. З одного боку, на тлі вкрай недостатнього фінансування наукових досліджень і переважання маловартісних і рутинних методик в клінічних розробках це є наслідком спроб вчених підвищити статус своїх результатів за допомогою потужного математичного аналізу. З іншого боку, у медико-біологічних науках не можна погодитися з ситуацією домінування в результатах робіт великих масивів розрахункових (прогнозних) даних над фактичними (виміряними) показниками стану організму; ці сегменти результатів повинні бути збалансованими і правильно оцінюватися. Зокрема, впровадження в медичну практику рекомендацій, основаних на імовірнісних показниках, без точного розуміння сфери застосування таких величин, є загрозою значних помилок в діагностиці та лікуванні хворих.
На жаль, недостатня обізнаність з методологією проведення наукових досліджень і оцінки їх результатів є характерною для медичних фахівців, як і випускників ряду інших навчальних закладів, де цей предмет не викладається на сучасному рівні. Ця ситуація, на наш погляд, варта конкретного обговорення на форумах, присвячених тенденціям розвитку української науки. Правильне застосування наукової методології вкрай важливе також і з точки зору міжнародного визнання розробок українських вчених.
Таким чином, проведення наукометричного аналізу дозволило визначити напрямки переважного розвитку української бальнеології в останнє десятиріччя, основні досягнення цієї наукової галузі, виявити загальні та окремі недоліки наукових розробок та окреслити можливі шляхи їх подолання. Це, в свою чергу, може свідчити про перспективність застосування наукометричних досліджень в організації охорони здоров’я, медичній науці і практиці, в тому числі, реабілітації та санаторно-курортному лікуванні хворих.
Висновки
1. Згідно з аналізом публікацій, розвиток української бальнеології в 2003-2013 роках базувався на значному доробку теоретичних робіт, експериментальних і клінічних досліджень вітчизняних науковців і практичних лікарів, публікації яких мали високий науковий рейтинг в Україні. Однак зв’язок з міжнародними розробками є недостатнім.
2. Основні розробки української бальнеотерапевтичної науки в останньому десятиріччі стосувалися реабілітаційного лікування нейроендокринних та імунних порушень у різних контингентів населення, особливо у жінок репродуктивного віку, що може значно сприяти покращенню здоров’я населення та демографічної ситуації.
3. Методологічний аналіз публікацій свідчить про недостатнє фінансування та застарілість матеріального забезпечення наукових досліджень, що призводить до несприятливих тенденцій в оцінці наукових результатів і міжнародному визнанні реабілітаційних розробок.
4. Аналіз наукових напрямків публікацій свідчить про необхідність розширення профілю публікацій в різних напрямках реабілітології та їх широкого оприлюднення, що сприятиме комплексному підходу спеціалістів до проведення досліджень і терапевтично-відновлювальних заходів, оптимізації протоколів лікування та реабілітації хворих в Україні.
Портниченко А.Г., Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, Київ; МЦ АМЕД НАН України, Київ; port@biph.kiev.ua
Від редакції. До цієї ґрунтовної розвідки вважаємо за необхідне додати, що всі перелічені автори, за єдиним винятком, є трускавчанами, і свої дослідження вони проводили в лікувально-діагностичних закладах нашого курорту. Звідси логічно випливає, чому ми подали саме такий заголовок нашої публікації. Додатковим свідченням є останній рейтинг сайту «Бібліометрика», рубрика Google Scholar Rehabilitation Therapy (Відновлювальне лікування).
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень