Відомий іще 100 років тому на весь світ курорт, схоже, опинився на межі занепаду. Сюди все менше приїжджає туристів, усе менше ходить поїздів, усе більше санаторіїв пустує. Жодних планів порятунку, жодних дзвонів на сполох. Що далі?
Куди котимося?
Науковці знають, що істоти, які населяють наш світ, мають лише своє поле зору. Скажімо, найдрібніші організми бачать свій мікросвіт, який невидимий для людей. Зате ми сприймаємо світ у рамках свого поля зору, який невидимий для найменших, але неспроможні охопити ні зором, ані навіть уявою всього всесвіту, мислячи категоріями лише своєї планети. Подібна ситуація і з часом. Ми не можемо бачити процесів, що тривають частки мілісекунди, а також через свій обмежений вік не помічаємо, як світ змінюється сторіччями. Людям не притаманно бачити великі зміни. Лише завдяки сторічним фотографіям можна порівняти довжелезні черги перед бюветами колись та зазвичай поодиноких відпочивальників у тих самих місцях нині.
Майже непомітно, але, схоже, Трускавець котиться до колапсу. Якщо колись до бюветів стояли довжелезні черги – тепер зазвичай там поодинокі відвідувачі. Профспілки, що заповнювали санаторії, уже неспроможні робити це хоча б на кілька відсотків колишніх обсягів. Потяги, які фактично щодня привозили сюди туристів, скасували.
З початком бойових дій у Трускавця з’явився ще один сюрприз – відпали потоки туристів з Росії, натомість з’явилися перші надії – відпочивальники з Польщі, але ці сподівання відразу ж почали розбиватись об радянську архітектуру та сервіс, що не змінювався тут років 30. Хоча курорт має запас міцності й інерцію бренду всесвітньо відомого центру бальнеології, ці переваги поволі згасають.
Хто винен?
Винних шукати ми вміємо. Особливо, коли стає гірше. Якщо переглянути активність останніх років, побачимо, що таких винних безліч – місцеві політики чубляться одне з одним, заганяючи загальний імідж міста у ще глибшу прірву. Та що там політики! Якщо почитати місцеву пресу – винні всі. Одні газети «мочать» інших, інші звинувачують у смертних гріхах перших. Винні й мер, і політики, і влада, і навіть бізнеси, які так-сяк іще можуть платити податки в місцевий бюджет. «Мочать» фактично всіх, якщо переглянути місцеві сайти чи газети, складеться враження, що місто – центр світового гріха: директор приватного підприємства не вийшов на роботу, мер згрішив, сівши в «Тойоту», санаторії крадуть, торговці б’ються, безпритульні пси кусають туристів, бо в цьому винен якийсь там кандидат у місцеві депутатики.
Здається, ніхто навіть не уявляє, що може подумати турист, який вибирає між Трускавцем і, скажімо, Карловими Варами. Схоже, більшість місцевих ЗМІ – це не медіа для підвищення добробуту міста, а радше зброя для топтання конкурентів, більшість політиків – це не презентатори міста, а люті вороги. Місцеві сесії в раді – поле для театрів, де вже є традицією влаштовувати перфоманси чи то інсталяції, сваритись і кричати. Можливо, це не єдина причина, але без її виправлення насамперед курорт залишиться в наявному стані: відсутність курсу на Європу, брак стратегії, хаотичність розвитку, яка проглядається усюди – від розпорошеного розвитку місцевих сервісів до забудови міста загалом.
Що робити?
Поправте в коментарях, якщо це не так, але курорт має лише два виходи – далі плисти за течією у глибоку, можливо, нині ще не видиму в межах людського поля зору прірву або терміново ставати європейським містом. Передусім відкинувши все комуністичне – від сервісу до схем і навіть вигляду міста.
Для багатьох це може бути новиною, але комунізм можливий і під жовто-синім та навіть червоно-чорним прапором. Наприклад, коли ура-патріоти ламають чужі турнікети, захищаючи вільний доступ до радянського інтер’єру бювету, який уже давно повинен бути платним і на виручені кошти перебудованим для європейського туриста. Або ж вимагати відбудови нерентабельних радянських санаторіїв, пропихаючи свою кандидатуру в мерію. І начхати, що турист з Європи не жив би в них, якби вони працювали. Є ще одні патріоти, які несуть комуністичні цінності – зграйки маргіналів, що гордо називають себе «громадою міста» і вимагають відкриття зачиненого з міркувань безпеки бювету. Все в найкращих радянських звичаях: начхати на десятки життів, нам потрібен монументалізм! Для чого він європейському туристу, який може годувати і розвивати Трускавець, – не цікаво.
Звісно, більшість трускавчан це, можливо, і розуміє, але тихо чекає на ці зміни. Схоже, всі мають надію на владу. Але проблема є в грошах та повноваженнях. Влада не має ресурсів та повноважень для таких змін. Це не ремонт доріг чи освітлення вулиць, а порятунок курорту. Деякі політики пропонують альтернативу, збирають різні віча, що пишуть псевдостратегії, ради старійшин з узагалі незрозумілим функціоналом тощо, але зазвичай усе завершується тим, що всі ці зібрання знову стають інструментами їхніх ініціаторів чи спонсорів – і лише на виборах стає зрозуміло чиїх саме.
І тут напрошується висновок: рятувати себе зможемо лише самі. Не кандидати в депутати з обіцянками, не дядьки з мерії, Львова чи навіть Києва. Лише місцевий бізнес, за умови відсутності палиць у колесах, буде спроможним домовитись і взяти на себе ініціативу та відповідальність за порятунок. Посудіть самі: бізнеси, що працюють у Трускавці, – це єдині суб’єкти, які одночасно зацікавлені в розвитку курорту, збільшенні потоків туристів, а також мають кошти для реалізації таких програм. Кажуть, таким шляхом пішла сусідня Східниця, де бізнесмени складаються коштами, таким шляхом за небагато років розвинувся Львів, що з облупленого міста став європейською Меккою для туриста. Це шлях багатьох відомих міст, брендів та людей. Потрібно його лише розпочати!
Галина Ярчук, для Leopolis.News
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень