/Архівний матеріал/
В художньому музеї творчості Михайла Біласа в Трускавці, поруч з іншими експонується гобелен під назвою «Дзвони долі». На сіро-чорному фоні тканого гобелеиу хаотично підвішені дзвони, виконані із фільцу, різні по величині і тональності, які асоціюються з людськими долями.
Приходять на думки слова поезії Тараса Шевченка:
Доле моя, доле, доле моя злая,
Чом ти не такая, як доля чужая?..
І у відповідь, інші:
У всякого своя доля
і свій шлях шнрокий…
Саме так: кожному із нас «сущих на землі» Божим Провидінням визначено пройти нелегкий життєвий шлях.
В когось шлях цей легкий, радісний, довгий, в іншого він може бути важким, тернистим, коротким.
А чи задумуємось ми, який слід залишимо після себе на землі?
Чи це буде безслідний спалах метеориту на далекому небосхилі, чи, може, шумітиме посаджений нами зелений гай, цвістимуть сади, милуватимуть око села і міста та Божі храми, зведені нашими руками.
Може, ділам нашим добрим суджено в пам’яті вдячних потомків закарбуватись навічно, чи, може, творіння рук наших зігріють комусь душу доторком тихим і ніжним, поможуть усвідомити, якого роду-племені ми є і яких батьків ми діти.
Саме такий карбований слід в історії культури нашого народу, волею Божою, дано залишити художникові світового імені – Михайлові Біласу, майстрові нитки й кольору.
Його гобелени, килими, верети, ліжники, аплікації, вишивки і квіти зачаровують кожного із відвідувачів виставок, яких було в Україні та за її межами більше тридцяти.
Виставки Михайла Біласа завжди викликали велике зацікавлення: «Весь Львів шумить-гуде: чудово! Але те, що я побачив на власні очі, перевершує всякі уявні сподівання.
З найвищим захопленням питаю: невже руки людини можуть творити такі чудеса?!
Ходжу по залах і чую ту чарівну музику, якою дихає кожен гобелен, килим, аплікація… Хочу дійти до таємниць того творення і відповідаю собі: перед нами великий самобутній художник, що зумів скласти в чудесне єдине глибокі народні корені, сміливий сучасний почерк, ну, і безприкладна працелюбність. Одне слово: Білас» – так відізвався на побачене композитор А.Кос-Анатольський.
«Геній гармонії… Геній кольору… Геній творчості…», – стверджуе Є.Плачинда.
«Михайлові Біласу, так як древнім нашим предкам золотий плуг, упав із неба ткацький верстат, – це гордість нашого мистецького сучасного ткацтва, це подив, що народжує оптимістичне світовідчуття», – роздумує Дмитро Павличко.
18 томів подібних висловів захоплення, оцінок, виявів шани і вдяки та добрих побажань, – це всенародна плата за неоціниму титанічну працю Великого художника, Великого українця, яким є Михайло Білас, – наш, трускавецький пан Білас!
I нічого дивного немає у цьому, що саме в Трускавці створено музей творчості Михайла Біласа, першого на Україні та одного із небагатьох музеїв світу, відкритих при житті художника.
А почалося все з того дня, коли в 1989 році я побачив на полицях в хаті художника звої гобеленів, килимів, верет, неперевершеної краси.
На мій емоційний вигук, що не можна приховувати таке багатство, його повинні бачити люди, пан Михайло з гіркотою відповів: «Пане дорогий! Де бачити? Про що Ви говорите? Кому це потрібно?…».
Та, виявилось, що це потрібно всім. Потрібно трускавчанам, потрібно народові, потрібно нашій вільній Україні.
Бо вже 19 грудня 1992 року, в день святого Миколая-Чудотворця, храмового свята в Трускавці, при великому здвизі народу на майдані Кобзаря, з синьо-жовтими прапорами та церковними хоругвами, за участю дванадцяти священиків УГКЦ, освячено і відкрито художній музей Михайла Біласа.
Були вітання, промови, лунало многоголосе «Многая літа!», були сльози на очах, сльози радості…
Проголошувалися слова вітальної телеграми міністра культури України Івана Дзюби, адресованої художникові: «Вітаю Вас з великою подією у Вашому житті і в культурному житті всієї України, – з відкриттям музею творчості Михайла Біласа.
Це високе визнання, яке Ви заслужили своєю багаторічною працею. Музей Михайла Біласа має стати осередком національних культурних традицій та естетичного виховання».
Відкрились двері музею, цього храму мистецтва, і його заполонили учасники свята. Музей Михайла Біласа почав діяти, і його зали не бувають порожніми.
За 19 місяців роботи музей відвідали понад 25 тисяч відвідувачів, половина яких – діти шкіл Трускавця, Дрогобича і району, Борислава, Стебника, Самбора, Львова, діти Чорнобильської зони, які масово лікуються в Трускавці.
За цей час працівниками музею проведено 593 екскурсій, в тім числі 451 екскурсію для дітей.
Це переконливо підтверджує сподівання міністра культури України п. I. Дзюби, музей стає осередком національних культурних традицій та естетичного виховання, виконує свою велику місію.
Для дітей, юнаків та дівчат із зони чорнобильського лиха працівники музею проводять своєрідну лекцію українознавства. Бо «тут нам любо, тут нам мило, тут до нас наша Україна промовляє…» (вислів відвідувача).
Наша Україна промовляє тут до кожного дивними творіннями рук, душі і серця, творіннями Богом даного таланту Михайла Біласа. Бо в цих творіннях наша історія, наші обряди та звичаї, краса рідного краю, в них невмируща наша пісня і духовність, в них наша гордість і слава.
Михайла Біласа, як художника, знають у всьому світі, де тільки б’ються українські серця.
Його виставки хотіли б бачити в Празі та Кракові, в Парижі і Лондоні, в далеких Америці і Канаді, бо вони вартують цього.
«I в невеликому Трускавці знаходимо велику Україну.
Бо твердять її Великі люди України, без огляду на те, де вони живуть і творять.
З великою насолодою ми знайомились з творчістю Михайла Біласа, яка гідна уваги найкращих галерей Парижу, Лондону, Торонто чи Нью-Йорку.
Бажаємо Вам наснаги і творчих осягів на славу вільної України», – так написав у книзі для гостей музею, бувший президент України в екзилі Микола Плав’юк.
Приємна вістка прийшла із Франції.
В листі до пана Біласа французька поетеса Іветта Галіц пише: «Маю приємність повідомити Вам, що ми заснували у Франції першу Асоціацію «Ліс тисячі поетів і мистців», в якій будуть згуртовані мистці зі всіх країн світу (художники, поети, музиканти). Я мала честь оглянути альбом Ваших творів, які знаходяться в музеї міста Трускавця і, признаюсь, що вони мене очарували.
Цим листом маю шану повідомити Вас, що Ви є першим представником українських мистців Асоціації «Ліс тисячі поетів і мистців», а Україну, як державу, репрезентує посол України у Франції їх Ексцеленція Юрій Кочубей.
З огляду на мою причетність в особливих обставинах Вашого членства в Асоціації, мені приємно повідомити, що Ви є мій хрещеник.
З правдивою повагою і великим захопленням до Вашої творчості, остаюсь з дружнім привітом – Іветта Галіц».
А відбулось це «хрещення» після того, як наш земляк, який проживає в м.Роят у Франції, знаний вже багатьом трускавчанам, як великий патріот України, пан Володимир Ковальчук, поділившись враженнями зі своєї подорожі в Україну, показав поетесі Іветті Галіц альбом кольорових фотографій, воконаних ним у художньому музеї М.Біласа в Трускавці. I, ось, лист п. В.Ковальчука.
«В суботу-неділю, 18-19 червня 1994 р. в м. Весдені у Франції, відбулось офіціальне відкриття «Лісу тисячі поетів і мистців», в якім є посаджені дуби України, Тараса Шевченка і Михайла Біласа. Фотознімки і документи привезу в місяці серпні, як будемо в Трускавці».
Сердечно дякуємо Вам, пане Ковальчук, за добру вістку!
1 серпня 1994 р. Михайлові Біласу сповнюється 70 років. Тож прийдемо в ці дні до ошатного будинку-красеня, що на майдані Кобзаря, доторкнімося до ніжних струн серця трускавецького чародія – його творів, і пошлімо щиру молитву Всевишньому: «Боже, Біласа нам бережи!».
Володимир Кушнір, директор художнього музею М. Біласа у Трускавці, депутат Трускавецької міської ради, газета «Франкова Криниця», серпень, 1994 р.
Від «Трускавецького вісника». Сьогодні, 1 серпня 2014 р., нашому геніальному митцеві Михайлові Біласу виповнюється дев’яносто! Редакція нашого Інтернет-видання приєднується до всіх привітань та бажає Народному художнику України, синові трускавецької землі Михайлові Біласу многая і благая літа!
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень