«Це перейде до червня»
Журнал Variety про розповсюдження рок-н-роллу в 1955 році
Історія рок-музики розпочинається з виходу у «світ» пісні «Rock Around The Clock» американського виконавця Біла Хейлі 12 квітня 1954 р. Виникнувши в середині 50-х років абсолютно нова музика, яка поєднала в собі негритянські ритми, європейські балади та звучання абсолютно нового (на той час) інструменту – електрогітари, ця музика буквально «підірвала» спочатку американське, потім європейське суспільство, та докотилась до країн бувшого соц. табору.
Ця музика, яка на початках навіть не мала назви (скажімо «Rock Around The Clock» на першій платівці назвали «новий фокстрот») несла в собі дику, нестримну енергетику, неймовірно «жорстке» звучання та, як прийнято говорити серед молоді, повністю «зривала дах». Тому не є дивним, що 99 відсотків музичних критиків одразу ж розпочали потужну масштабну кампанію проти рок-музики, яка продовжується й досі, чим далі, тим з меншою інтенсивністю. До критиків та непримиренних ворогів рок-н-роллу приєднались одразу представники майже всіх релігійних течій, педагоги, журналісти та навіть держава. Людям взагалі властиво з підозрою та недовірою ставитись, до чогось нового, незрозумілого та особливо того, що не піддається контролю. Варто згадати скільки «воєн» на момент виникнення було проти радіо, кіно, телебачення, а проти паротягів та автомобілів церква навіть проводила «хресні ходи».
У 50-х та 60-х роках, цілком серйозно, на державному рівні у Сполучених Штатах Америки, було прийнято ряд документів, у яких рок-н-ролл називали музикою, «яку створили комуністи та нав’язав Радянський Союз для підриву американського способу життя». Подібні документи на рівні радянських державних органів, комуністичної партії та комсомолу були прийняті й у нас, але на цей раз рок-музика вважалась «розробкою ЦРУ, для підриву духу майбутніх будівників комунізму». Я особисто пам’ятаю директиву ЦК ВЛКСМ, видану вже в середині 80-х років, з забороною транслювати по радіо, прокручувати записи на танцювальних вечорах чи навіть прослуховувати когось зі списку у кілька сотень рок-виконавців. При чому цей список був створений на абсолютних домислах, скажімо до нього був внесений гурт «Kiss» за «пропаганду фашизму», хоч серед 4-х музикантів цього гурту, двоє – євреї за національністю, а отже ніяк не могли «пропагувати фашизм». Або «Nazareth» за «религиозное мракобесие» (мова оригіналу), хоч кожен, кому відома творчість цієї групи знає, що будь-якою релігією там навіть і «не пахне».
Але разом з тим, незважаючи на шалений опір, та практично оголошену війну величезної частини соціуму, рок-музика починаючи з середини 50-х років знайшла десятки мільйонів своїх прихильників, вплинувши на розвиток культури, на соціальні настрої і навіть на політику. Тому розглядати «рок» лише як музичний напрямок, є великою помилкою, «рок» – це ціла культура, це також соціальне явище, і навіть своя світоглядна концепція, ціла філософія життя. До речі, жоден інший напрямок музики не має такого розмаїття стилів, підстилів, напрямків і відгалужень, як рок. Скажімо, від спокійних рок-балад, до надважких «треш-» та «дез-металу», від веселого «рокабілі», до «дум-» чи «блек-металу». Один перелік всіх стилів, займе кілька сторінок дрібного друкованого тексту. Це свідчить про те, що рок-н-ролл (в широкому значенні цього слова) – сама щира та порядна музика, виконавці якої ніколи не ганяються за модою, не йдуть на «поводу» у тих хто має гроші, а грають те що їм подобається. Тому щороку на основі музичних експериментів, виникають десятки нових напрямків.
Рок-музика та рок-культура взагалі виникли як протест, як незгода з прийнятою у суспільстві «шкалою цінностей» та лицемірством того, що говорять, та того, що роблять насправді. Тому «роккери», як правило люди, які мають на все власну думку, чи тим, що їм хтось нав’язує. Дуже багато в соціальній поведінці їх є схожого на прихильність до анархії, нігілізму, але разом з тим досі ще не було жодної серйозної праці, яка б хоч приблизно описала ідеологію «РОКу». Це пов’язано напевне з тим, що «рокерам», як правило, все одно, хто і що про них думає, вони виходили в своїй більшості з бідніших суспільних класів, з робітничих кварталів, а більшість «ідеологів», як правило, не розуміли рок.
До речі, за весь час існування рок-музики, вона є найбільш досліджуваною вченими різних напрямків, від культурологів до соціальних психологів і ба навіть біологів (сотні праць написано дослідниками, про те як рок впливає на рослини чи тварин). Надзвичайно багато досліджень від початку існування рок-н-роллу було проведено його противниками, з метою довести, що він є шкідливим і погано впливає на розвиток психіки та ін.. Більшість з цих праць було зроблено «на замовлення» різних структур, щоб оправдати війну з рок-музикою.
Разом з тим, було зроблено кілька надзвичайно глибоких досліджень, які стверджували абсолютно інакше. Скажімо робота групи психологів, під керівництвом Едріана Норта (Adrian North), завідуючого кафедрою прикладної психології Університету в Единбурзі, які провели різні тести серед 36 тисяч студентів різних країн, розподіляючи їх по напрямку музики, яка їм подобається. Результати досліджень надзвичайно здивували дослідників. На перше місце по рівню інтелекту та багатьом іншим показникам вийшли любителі класичної музики та «важкого металу. «Один з фактів, які нас здивували найбільше, – це те, люди, що люблять класичну музику і хеві-метал, дуже схожі. І ті, і інші – особистості творчі та невимушені, але не дуже товариські», написав професор.
Довгий час офіційна пропаганда нав’язувала думку суспільству, що важку музику поціновують лише «важкі», некеровані підлітки, але ще один Британський вчений Стюарт Кадволладер (Stuart Cadwallader), з університету в Уовіку, який очолював групу вчених, що проводила дослідження на тисячах підлітків прийшов до висновку, що ті підлітки, які слухають «важкий рок» набагато випереджують своїх однолітків у розвитку. За результатами досліджень, ним була написана праця під назвою: «Феномен Хеві-Металу». «У суспільстві існують певні стереотипи. Так вважається, що якщо ти інтелектуал, то ти слухаєш класичну музику, зараз же ми з’ясували, що це не зовсім вірно. Серед обдарованих підлітків надзвичайно високий відсоток тих, які віддають перевагу саме класичному металу”, – стверджує Кадволладер.
Жодним чином ніхто з поціновувачів рок-музики не хоче нав’язувати свої музичні смаки будь-кому. Ми абсолютно розуміємо, що однією статтею ми не зможемо «зламати» установлені погляди суспільства, щодо рок-музики взагалі, та її прихильників зокрема. Хочу також як аргумент привести цитату, з відомого в певних колах фільму «Подорож металіста»: «Починаючи з 12 років мені доводилось захищати свою любов до «хеві-металу» від тих, хто вважав його неповноцінною формою музики. Тепер я розумію – ти або відчуваєш це, або ні! Якщо «метал» не дає Вам приголомшуюче відчуття надзвичайної сили, від якого волосся стає дибки, то Вам цього ніколи не зрозуміти!»
Коли ми спробували організовувати кілька концертів, то зі сторони людей, від яких щось залежить, не один раз чули: «Хто ви такі є і кого представляєте?». Тому ми вирішили, що виникла необхідність об’єднатись. Саме для цього, щоб згуртувати, створити законну основу нашої діяльності, а при потребі надати правову чи іншу допомогу учасникам було створено наш Трускавецький рок-клуб! У своєму клубі ми маємо намір об’єднати поціновувачів будь-яких напрямків рок-музики, під забороною (за загальною згодою) є будь-яка суперечка на тему, який стиль музики кращий, а також суперечки на релігійні чи політичні теми. Ми шукаємо того, що нас об’єднує, а не роз’єднує! Рок не однозначний, він надзвичайно різноманітний, так як і ті, хто його любить.
Для чого ця стаття? Ми просто хочемо сказати – МИ ІСНУЄМО! Нас дуже багато! Ви навіть не уявляєте, скільки людей, які слухають «важку музику», є навколо Вас! Це і депутати місцевих рад, і мери міст, і бізнесмени, і навіть політики вищого ешелону, не говорячи вже про представників інших суспільних верств. Я не можу називати у цій статті відомі прізвища, з огляду на те, що це було б втручанням в особисте життя людини. Але ми є! З нами не можна не рахуватись! Ми досить значна частина суспільства!
Леонід Федевич
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень