Нинішня бориславська влада на чолі з Володимиром Фірманом показала свою цілковиту недієздатність. Особливо це стосується передвиборчої обіцянки міського голови забезпечити мешканців Борислава цілодобовим водопостачанням.
До наступних виборів залишилося трохи більше, ніж півроку, але марно сподіватися, що ця проблема буде розв’язана. У цивілізованих країнах урядники, які не виконують своїх передвиборчих обіцянок, добровільно йдуть у відставку. Звісно, чекати цього від Володимира Фірмана не доводиться.
Щоби в Бориславі було цілодобове водопостачання, необхідно зробити три кроки. Цих кроків узагалі-то є набагато більше, але ці треба зробити якнайшвидше.
Перший крок. Відставка Володимира Фірмана має стати доконаним фактом
Коли в Бориславі декілька днів не було води і мешканці міста, що називається, “дістали” Володимира Фірмана, той написав заяву про свою відставку. Про це повідомили засоби масової інформації.
Але, по-перше, цю заяву бачило обмежене коло керівного складу Бориславської міської ради, а, по-друге, подейкують, що Володимир Фірман забрав цей папірець, який був на тимчасовому зберіганні у секретаря міської ради Ігоря Яворського. Принаймні міський голова після так званої заяви про свою відставку ходить на роботу, віддає необхідні розпорядження, приймає рішення щодо життєдіяльності Борислава. Чи мова йде лише про дотримання необхідного терміну, необхідного після написання заяви до фактичного звільнення з роботи? Інтуїція підказує мені, що й після закінчення цього терміну Володимир Фірман залишиться міським головою Борислава.
Цілком очевидно, що Володимир Фірман уже давно дискредитував себе. Його відставка мала відбутися принаймні три роки тому, коли стало очевидним, що міському голові бракує професійних навичок, а його впертість і амбітність не дають можливості приймати розумні та виважені рішення на користь громади міста.
За час, що залишився до виборів, навряд чи Володимир Фірман зможе кардинально змінити своє ставлення до розв’язання бориславських проблем. Цілком очевидно, що він і в подальшому не опиратиметься на думку фахівців і професіоналів, а все більше заганятиме бориславські проблеми у глухий кут.
Я розумію, що Володимир Фірман написав свою заяву про відставку або боячись гніву бориславців, або через образу на них, коли гідно не оцінили його роботу на благо громади. Як би там не було, зараз не час роздавати медалі чи бити різками. Мова йде про здоров’я і саме життя бориславців. Тому треба дати можливість Володимирові Фірману добровільно піти у відставку, а все решта – справа правоохоронних органів. Боюсь, що саме остання обставина може стримувати міського голову, і він не поспішає йти у відставку. Якщо раніше у нього могли ще з’являтись думки про другий термін каденції, то тепер навряд чи хтось його обере, а тому, можливо, він думає про те, аби його наступник був лояльним до нього і не дуже прагнув розібратися, хто винен у нинішній бориславській кризі.
Оскільки Володимир Фірман, як на мене, усе-таки добровільно не напише заяву про відставку, депутати міської ради повинні його “вмовити”, аби він це зробив на сесії. Якщо вони вагатимуться, допомогти їм у цьому можуть представники громади. Зрештою, згідно з Конституцією України, єдиним джерелом влади є народ.
Другий крок. Радикальне переобрання членів міськвиконкому
Відставка Володимира Фірмана з посади міського голови є необхідною, але недостатньою умовою для того, щоби в Бориславі було цілодобове водопостачання, заради чого ми, власне, й затіяли цю розмову.
Чимало рішень, що стосуються життєдіяльності міста, приймає не лише міський голова чи депутати на сесіях. Доволі значну роль відіграють члени міськвиконкому, причому на своїх засіданнях вони приймають такі рішення, які мало відомі громаді, оскільки основна її увага сконцентрована на тому, що сказав міський голова чи яке рішення прийняли депутати.
Натомість члени виконкому фактично мають необмежені права у прийнятті рішень, у тім числі й тих, що стосуються водопостачання. Оскільки абсолютна більшість членів міськвиконкому є прихильниками Володимира Фірмана і без його згоди навряд чи змогли би стати членами виконкому й ухвалювати важливі для Борислава рішення, то цілком очевидно, що вслід за відставкою Володимира Фірмана вони теж повинні піти геть.
Звісно, тепер ці люди казатимуть, що вже не є прихильниками міського голови – і в цьому, мабуть, буде доля правди. Але вони повинні розуміти, що теж несуть відповідальність за нерозв’язані проблеми в місті.
Ідеальним було би, якби члени міськвиконкому вслід за Володимиром Фірманом добровільно пішли у відставку. Якщо ж цього не станеться, повинен спрацювати принцип народовладдя, а вирішальною знову ж таки має стати конституційна норма про те, що єдиним джерелом влади є народ.
З числа громадськості повинні бути підібрані фахові кандидатури до складу нового міськвиконкому. Зрозуміло, що нікого з прихильників Володимира Фірмана в ньому не повинно бути. З іншого боку, це мають бути люди, які насамперед розбираються у господарських, а також інших, насамперед гуманітарних проблемах міста, а не лідери партій чи громадських організацій, які роблять акцент на політиці. Було би добре, якби попередній склад виконкому було обговорено громадськістю, але цей процес теж не слід затягувати в часі.
За великим рахунком, услід за відставкою Володимира Фірмана мали би покласти мандати і депутати міської ради. Але хоч один легітимний орган влади повинен бути, тому депутати як народні обранці повинні знаходитись під контролем громади і приймати фахові рішення.
Третій крок. Прийняття громадою рішення про водопостачання у Бориславі
Я вже не кажу про те, що вслід за відставками Володимира Фірмана і членів міськвиконкому слід усунути від керівництва начальство комунального підприємства “Бориславводоканал” і призначити на їхнє місце професіоналів і фахівців. Щодо останнього, то це тема окремої розмови, на якій зараз не зупинятимемось.
Більш важливою є інша проблема. Саме громада міста має прийняти рішення про водопостачання у Бориславі. Як не парадоксально це звучить, але думка багатьох громадських активістів співпадає з думками Володимира Фірмана та лідерів опозиції: не віддамо “Бориславводоканал” у чужі руки, бо це майно громади. В засобах масової інформації вже розповсюджують чутки, що до цього хочуть прикласти руку “донецькі”.
Все це нагадує біблійну притчу про чоловіка, який закопав у землю свій талан. За великим рахунком, водопостачання має бути порівняно дешевим для мешканців міста і якщо не приносити прибутків, то принаймні не бути збитковим. Захищаючи “Бориславводоканал” від чужих рук і не маючи можливості належним чином розпорядитися своїм майном (а мова насамперед йде про багатомільйонні вкладення у водне господарство), ми прирікаємо себе на ситуацію, яка повторюватиметься багато разів: воду виключатимуть або через несплату боргів за електроенергію, або через неналежне функціонування водозаборів, або через її природну відсутність у літній час, або з інших причин.
Держава зараз не в тій ситуації, щоби давати гроші на поліпшення водопостачання у Бориславі. З іншого боку, кошти на це є. Але місцевим урядовцям слід професійно займатися пошуком грошей. Це можуть бути гроші від грантів, запропонованих міжнародними організаціями. Є різноманітні програми і в Україні, завдяки яким можна вибити кошти на розв’язання проблем водопостачання у Бориславі. Але, повторюю, все залежить від професіоналізму місцевих урядовців, якого на жаль, нема.
Для цілодобового водопостачання у Бориславі громаді слід знайти інвестора, який би вклав гроші. Звісно, громада має бути впевненою, що багатій не приватизує народне майно, як це сталося, скажімо, з багатьма бориславськими підприємствами чи озокеритовою шахтою. Сумний наслідок від таких дій один: повна руйнація.
Ще рік-два тому була популярною ідея депутата Львівської обласної ради Володимира Голобутовського про концесію. Як приклад, називалося місто Новий Розділ, в якому новий власник водоканалу забезпечив людей цілодобовим водопостачанням і прийнятними тарифами.
Ця ідея викликала великий спротив з боку Володимира Фірмана, хоча навряд чи він вчитувався у закон про концесію, в якому не йдеться про приватизацію чи відторгнення підприємств. Громада просто віддає у чужі руки право керувати своїм майном і у будь-який момент може це право відібрати, якщо інвестор не виконує прийнятих зобов’язань. Лише за погодженням з громадою інвестор встановлює тариф на водопостачання. Є й інші прямі норми закону, які дозволяють розв’язати проблему водопостачання, залишаючи громаді її майно. Але нічого цього Володимирові Фірману не потрібно було. А й справді, він же у нас найрозумніший і без нього цілодобового водопостачання у місті не буде. Як бачимо, з того вийшов великий пшик.
Я не впевнений, що й досі питання концесії є актуальним. Борислав усе-таки не Новий Розділ. Тут водопровідна мережа є більш розгалуженою і зношеною. З іншого боку, навряд чи в нинішніх умовах знайдеться інвестор, який би ризикнув вкласти свої мільйони у розвиток водопостачання у Бориславі. І це навіть якщо оминути питання хабарів. Проте це не означає, що слід сидіти склавши руки і нічого не робити.
Після відставки міського голови і членів виконкому, призначення нового керівництва комунального підприємства “Бориславводоканал” слід провести громадські слухання із залученням професіоналів і фахівців. На них і має бути прийняте рішення про розв’язання проблеми цілодобового водопостачання у Бориславі.
Ложка дьогтю в бочці з медом
Коли я пишу ці рядки, то все ж сподіваюся на здоровий глузд мешканців Борислава. Зараз їх загнали в глухий кут, коли порятунок потопельників – справа рук самих потопельників.
І все ж інтуїція підказує мені, що радикальних змін у Бориславі не буде. За законом підлості, люди обирають до влади собі подібних. Справа не в тім, що містом керує Фірман. Справа в тім, що більшість бориславців – такі ж фірмани. Нині вони можуть відхрещуватися від міського голови, казати, що не голосували за нього, але це вони привели його до влади, дали необмежену можливість розпоряджатися бориславськими коштами і майном, а тепер не можуть позбутися. Все логічно, бо чи можна позбутися самого себе?
Ніколи не буває так, що нема виходу із ситуації. Вихід завжди є, але треба мати розум, щоби рухатися до нього у правильному напрямку. Так і тут. Або й далі бориславці залишають усе, як є, миряться з тим, що не буде не лише цілодобового водопостачання, а й узагалі води в місті, спостерігають за тим, як під носом у влади й громади викрадають водогінні труби – або рятують себе, дітей і внуків, радикально змінюють владу у місті й розв’язують проблему водопостачання спільними зусиллями.
А на черзі – проблема теплопостачання, порівняно з якою проблема водопостачання може видатися дріб’язковою. Але про це – якось іншим разом.
Анатолій Власюк, Тустань
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень