Ігор Михайлишин: “Наш колектив складається з високих професіоналів”
Навряд чи комусь потрібно читати лекцію про те, наскільки важливим для Борислава, його сьогодення й майбутнього, є колектив НГВУ «Бориславнафтогаз». Це – не тільки більш як півтори тисячі добре оплачуваних працівників, які забезпечують певний рівень життя своїх родин, а й у межах половини всіх надходжень до міського бюджету, які йдуть на соціальні потреби міста. Головне нафтове підприємство – це і добрий меценат для медичних, навчальних та культурних закладів міста, для творчих людей, для соціальне незахищених. І від того, як працює цей колектив, багато в чому залежить і морально-психологічний клімат у місті. Тому перше наше запитання до головного менеджера нафтогазовидобувного управління, себто начальника НГВУ Ігоря Михайлишина: із яким настроєм підійшов колектив до професійного свята і Дня рідного міста?
– Із добрим робочим настроєм, – запевнив нас Ігор Богданович. – Ми виконуємо і перевиконуємо план нафтовидобування. За рахунок чого? Завдяки впровадженню цілої низки сучасних геолого-технічних заходів, що дають можливість не лише стабілізувати, а й нарощувати видобуток скарбів карпатських надр. Нещодавно ми прийняли від наших буровиків в експлуатацію новопробурену «Верхньомасловецьку-10», яка дає добрі показники, тож маємо підстави сподіватися на перспективу розбурювання цієї площі.
– Ці сподівання ґрунтуються на побажаннях колективу, чи є під ними якісь конкретні напрацювання?
– Нещодавно наш колектив відвідав новий керівник Девід Стюрт, член нової команди «Укрнафти». Він подивився наші карти, побував у деяких підрозділах, ознайомився з реальним станом справ безпосередньо у виробничих ланках. І залишився задоволеним, оскільки є великі перспективи та можливості для розвитку Бориславського нафтопромислового району. Як добрий результат цих відвідин – в «Укрнафті» прийнято рішення щодо буріння чотирьох свердловин на Верхньомасловецькому родовищі. Тож ми знаємо, що під це буде виділено значні кошти. Адже буріння свердловини обходиться від 10 до тридцяти мільйонів гривень. Отже, тут підуть кошти і на облаштування доріг, і на все, що пов’язане з ефективним бурінням та ефективним нафтовидобуванням.
Ще один момент: із чотирьох свердловин, запланованих для буріння на Верхньомасловецькій площі, дві передбачено бурити похилоспрямованим методом, а дві – горизонтальним. Оцей другий метод сприяє значно більшій нафтовіддачі пластів. Окрім того, в недалекій перспективі, кількох років, можна сподіватися на розбурювання ще двох нафтогазоносних родовищ.
– Та є, очевидно, й проблеми у роботі колективу нафтовидобувників. Хотілося б про головні з них почути Вашу думку…
– Напевно, найскладнішою, що гальмує багато добрих справ і віддалює багато наших сподівань, є проблема відведення земель під буріння, облаштування майбутніх свердловин. Процедура тут є надто складною і триває від двох до трьох років. Терміни розгляду матеріалів, пов’язаних із відведенням земельних ділянок на особливо цінних землях, для Верховної Ради України та Кабінету. Міністрів України Земельним кодексом не встановлені. Органи місцевого самоврядування порушують терміни розгляду матеріалів такого типу.
Є в нас деякі інші проблеми, в тому числі й такі, що їх можна вирішити завдяки добре організованій роботі. Це – і підготовка до зими, на що останнім часом звертаємо особливу увагу.
Ще одна проблема: цього року в наш колектив не влився ані один молодий спеціаліст, що пов’язано зі скороченнями.
Тут колектив втрачає: має плавно відбуватися зміна поколінь. Ми не маємо права відставати у впровадженні нових ідей і нових технологій. Але надіємося, що тут керівництво перегляне свою позицію.
– Головне – людський фактор, кадри. А у Вашому колективі працюють правдиві професіонали. Багатьох знаємо в обличчя, в тому числі й зі сторінок «Нафтовика Борислава».
– Хочу наголосити, що колектив складається з високих професіоналів на кожній ділянці багатогранної роботи. Люди розуміють один одного з півслова. І в такий непростий для нашої держави час, коли ми ще не вийшли зі світової кризи, і ще, напевно, не скоро вийдемо, наші люди чудово розуміють обов’язок і покликання.
– Ігоре Богдановичу, це дуже споріднені поняття: нафтовики і місто. Такі, що поєднані історією і часом. Що Ви, як керівник провідного в місті підприємства, як член виконавчого комітету міської ради, хотіли б побажати не тільки нафтовикам, а й Бориславу та бориславцям?
– Терпіння, бути більш вимогливими до самих себе. І не тільки чекати на манну з неба, а й самим щось чинити для свого ж блага. Багато в цьому належить ще зробити й нашому колективу. І ми будемо ставити питання про розв’язання певних соціальних проблем Борислава перед новим керівництвом «Укрнафти». Нам спільно потрібно відродити міський парк культури і відпочинку, сприяти поліпшенню дозвілля молоді. Потрібно, аби місто повернуло собі славу колишнього Борислава. Сподіваємось, що в цих питаннях будемо йти в єдиному напрямку з бориславською владою, і з міською громадою.
Розмову вів Роман Соловчук, газета “Нафтовик Борислава”
Є підстави для оптимізму
Колектив Бориславської експедиції Прикарпатського УБР нині переживає непрості часи – нема сподіваного обсягу бурових робіт. І все-таки один із провідних структурних підрозділів, колись потужне самостійне підприємство, цього року справляється із виконанням виробничих планів. Що дуже важливо: підкорює надра не лише на східних теренах України, а й у рідних Карпатах. Про трудові будні розповідає начальник експедиції – заступник начальника Прикарпатського УБР Мирослав Кардаш. Йому слово:
– Сьогодні колективу нашої експедиції доводиться працювати в особливому режимі. Адже мало замовлень на буріння свердловин, зокрема, на наших рідних теренах. Що дає підстави для оптимізму, так це те, що на наступні два роки передбачено для нас буріння чотирьох свердловин на Верхньомасловецькій площі. Крім того, є й інші намітки в замовників. Це – погляд на найближчу перспективу.
А якщо оглянутися, що зроблено за рік, від вересня до вересня, від свята до свята, то в нас працювали чотири бригади. Здано в експлуатацію свердловину «Верхньома-словецька-10» у нашому реґіоні, а на сході – дві свердловини пробурено і їх випробовують для передачі експлуатаційникам із НГВУ «Полтаванафтогаз», а дві – в бурінні.
Характерно, що на Полтавщині буримо надскладні за геологічною будовою, надглибокі свердловини – поза п’ять тисяч метрів. Але високий професіоналізм наших людей сприяє добрим кінцевим результатам. Це досить видно на прикладі свердловини № 180 на Барзаківській площі, де при випробуванні отримано приплив газоконденсатної суміші. Там тепер проходять дослідні роботи. Невдовзі високопродуктивну свердловину буде передано експлуатаційникам.
Приємно, що в нас працюють такі фахівці бурової справи, висококласні спеціалісти. У переддень професійного свята — Дня працівників нафтової, газової і нафтопереробної промисловості — з гордістю називаю наших кращих людей. Це – головний геолог Василь Вовків, заступник начальника Качанівської РІТС Олексій Качуровський, заступник начальника центральної інженерно-технологічної служби Василь Баранчук, майстер зі складних робіт Євстахій Кропивницький, начальники бурових Володимир Качмар, Ігор Лобів, Павло Магур, начальник служби обліку робіт Галина Костик, начальник служби матеріально-технологічного забезпечення Микола Ситник, начальник прокатно-ремонтного цеху бурового обладнання Ігор Пігур, бурильники Микола Ганяк, Назар Січка, Юрій Вороблевський, помічники бурильника Іван Тимочко, Роман Вдовчин, Орест Андрейків, Руслан Поляк, моторист Геннадій Чухрій, слюсар Михайло Цайклер, токар Володимир Мисько… Це далеко не повний перелік імен наших достойників, які працею і фаховістю заробили добре ім’я. Багатьох із наших кращих трудівників буде відзначено на різних рівнях, про що ми обов’язково повідомимо читача «Нафтовика». Бажаю всім здоров’я, успіхів і процвітання на кожен день.
Газета “Нафтовик Борислава”
Від Підгір’я до Бескидів
Володіння третього нафтопромислу розкинулися від низинних підгірських сіл Уличного і Стинави через гірські хребти Орова й Урича аж до далеких околиць Східниці. Колектив, що налічує 77 нафтовиків і нафтовичок, обслуговує близько двохсот свердловин, переважно нового фонду, яким від 40 до 50 років.
Основою цього фонду є пробурені на початку шістдесятих минулого століття високопродуктивні свердловини Орово-Уличнянського родовища. Власне, в червні наступного року цей колектив, і всі нафтовики нашого регіону, відзначать важливий ювілей – 50 років тому вдарив фонтан нафти на свердловині «Улич-не-1». Тоді в нашому краї й розпочався нафтовий бум: до кінця шістдесятих Бориславське НГВУ давало нафти більш, як півмільйона тонн. Деякі оптимісти подейкували навіть і про бориславський мільйон. Що це може колись стати реальністю, свідчать цифри видобутку на початку двадцятого століття: тоді лише в нашому Бориславі видобували кілька мільйонів тонн «чорного золота».
Колектив третього нафтопромислу, а його вже десять років очолює Тарас Смола, бере на себе ношу, яку в силі понести. Чітко виконує й перевиконує плани видобутку нафти й газу, закачує в потрібному обсязі підтоварну воду.
Керівник промислу – досвідчений фахівець: набував досвіду від оператора з видобування нафти й газу, відколи закінчив Дрогобицький нафтовий технікум. Працював і майстром третьої бригади першого нафтопромислу в Бориславі і водночас, заочно закінчував Харківський політехнічний інститут.
За традицією, на третьому промислі, дещо віддаленому від Борислава, працюють досвідчені нафтовики, які, як естафету, передають один одному багаторічний досвід. Серед них – Володимир Хоп’як, заступник начальника промислу. За його плечима – навчання у Дрогобицькому нафтовому технікумі та Івано-Франківському інституті нафти і газу, тридцять літ роботи у нафтовидобувній справі.
Міцним кістяком колективу є і геологи Ігор Демків та Мар’ян Чапля, технолог Ярослав Томин, механік Богдан Бечкало, майстри Іван Кушнір, Андрій Веклюк, помічник майстра Володимир Журавчак.
Цікава традиція склалася в робітників провідної професії. За піввіку тут встиг передати справу синам не один батько. Сформувалося чимало династій в Уличному: Сирватки, Терлецькі, Білани, Габчаки, Федурки… А в Орові – Гуцили, Гаврилівн, Федишини; у Східниці – Журавчаки і Шкумбатюки. Відрадно, що цей родинний потяг до нафтової справи не пригас і до сьогодні: діти і внуки нафтовиків пішли у технікуми й вищі навчальні заклади, аби завтра зайняти вільне місце в нафтовидобутку.
Наша розповідь про цей невеликий колектив була б неповною, якби ми не згадали кухаря котлопункту, що діє на промислі, Надію Подосінову. Вона повсякдень готує смачні гарячі страви для місцевих нафтовиків і тим самим створює їм прекрасний настрій для роботи.
У ці чудові місця приїжджає люд з усього реґіону переважно на «тихе полювання». Гриби тут нерідко можна косою косити, про що вам розповість мало не легенду кожен нафтовик. І чомусь так складається, що чудові дари лісу добре множаться неподалік колишніх бурових і нині діючих свердловин. Як мовиться, земля щедриться і глибинами, і поверхнею. У тому є якийсь символічний зв’язок.
Газета “Нафтовик Борислава”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень