Йорданське омовення і очищення
Все більше людей з кожним роком відчувають бажання 19 січня на свято Водохреща пірнути в оздоровчу ополонку. Справді, і лікарі, і священики сходяться на думці, що від такого купання взимку саме в цей день не буде жодної шкоди чи протипоказань, лише користь, бадьорість, відчуття очищення і оновлення. В містах і селах облаштовуються спеціальні місця для купання, куди одні приходять зануритися в холодненьку водичку, а інші – поспостерігати за небуденним видовищем.
В Трускавці центральним місцем Йорданського омовення-очищення стало озеро на Козацькому хуторі, хоч бажаючі купалися і на Бориславському озері. Ближче до 12 години на Козацький хутір з’їхалися купальщики з Трускавця та сусідніх міст. Машин на під’їзді стояло більше, ніж спекотного літнього дня. Палатку для переодягання, а також нагляд за безпекою біля ополонки забезпечили рятувальники міського відділу надзвичайних ситуацій. Був присутній і лікар.
Та найперше відправив невеличку, але святкову Йорданську Службу і освятив воду отець Роман з Модрич. У своєму слові отець Роман закликав християн протягом року зберігати це відчуття чистоти і незаплямованості, яке дає Йорданське купання, слідкувати за своєю мовою і вчинками. Якщо ми хочемо кращу державу – треба самим змінюватися на краще, ставати добрішими. Цього нас вчить Господь, – підсумував отець.
А далі почалися власне купання. До ополонки зі слабкою кригою – на дворі ж цього Водохреща стояла плюсова температура – вистроїлася справжня черга бажаючих. Більшість купальщиків складали чоловіки, але щороку до лав Йорданських моржів приєднується все більше дівчат і жінок. Цікаво, що ледь не цілими підрозділами на чолі з керівниками купалися представники так званих контролюючих служб та силових структур – податківці, міліціонери, рятувальники-надзвичайники. «Найбільші грішники хочуть очиститися», – жартували глядачі, які не купалися.
Культурно облаштований прохід по кризі до драбинки і ополонки з хрестом швидко дав тріщини, а черга бажаючих все не зменшувалася. Тож ближче до першої години заходили у воду вже як влітку – просто від берега. Зайшов, перехрестився, занурився і… справді стає тепло і радісно, тягар тривог і негативу змила аква-віта, вода омовення і очищення…
Іра Циган, газета «Франкова криниця Підгір’я»
«Йорданські купання» – незмінна традиція села Доброгостів
19 січня, друга половина дня. На «питтєве» озеро, що на околиці села Доброгостів Дрогобицького району, починає з’їжджатися люд. Спочатку на узбережжі радше з цікавості з’являються поодинокі місцеві мешканці, а за ними на автівка прибувають гості з Трускавця Стебника, Дрогобича. Коли натовп чисельно зріс до 2-3 сотень, у ньому запанувала інтригуюча мить очікування початку «Йорданських купань». Раптом серед натовпу промайнула знайома бородата постать пана Михайла Белея, отож початок уже незабаром.
Акція «Йорданські купання» у Доброгостові проходить не перший рік. Вона є улюбленою подією для тих, хто є прихильником «моржування» (зимового купання). Дата проведення таких запливів обрана не випадково, адже на свято Водохреща у ньому вдалося поєднати такі два поняття, як здоров’я тіла та духу.
Два роки поспіль акція відбувається з ініціативи Ореста Хандоняка – співробітника газети «Вільне Слова» і палкого патріота рідного села. Цього року до організації і проведення Йорданських купань» пан Орест долучив відомого в регіоні лікаря Михайла Белея, який також є представником товариства «Посейдон». Перед початком запливу пан Михайло розповів публіці про особливості та користь зимових водних процедур, а також проінструктував моржів-піонерів стосовно поведінки у зимовій воді. Після освячення отцем Романом води було дано старт. І тут навіть організатори не очікували на таку кількість бажаючих випробувати себе на витривалість. За загальними підрахунками у воді побувало понад 50 «моржів», серед яких були, як профі, так і першопрохідці. Вік екстремалів коливався від 10 і понад 70 років. У натовпі плавців можна було побачити і знайомі обличчя, серед яких були голова Дрогобицької Районної Ради пан Михайло Сікора і екс-голова дрогобицької райдержадміністрації пан Михайло Кравець. Не погребували гострими відчуттями і журналісти: під загальну ейфорію не втрималися на березі Орест Лещишин і власне Орест Хандоняк. Після такого купання саме доречно було звірити артеріальний тиск, адже таку послугу надавали симпатичні медичні сестри Дрогобицького районного товариства Червоного Хреста. Вони разом з працівниками Медичної допомоги уважно стежили за самопочуттям прихильників гострих відчуттів. Завершенням запливу став гарячий чай від організаторів.
Цього року «Йорданські купання» у Доброгостові переступили межу регіонального заходу і по праву можуть вважатися міжнародними,адже участь в запливах приймали учасниці з Москви та Астрахані, а серед «вболівальників» були представники республіки Польща. Таку увагу до «Йорданських купань» можна пояснити підтримкою сільського голови Миколи Лунишина, громадської організації «Сила в громаді», а також ветеранів, які започаткували дану традицію – Івана Білика, Василя Хімчука, Івана Петрусяка. Під завершення акції організатори висловили сподівання, що у наступному році «Йорданські купання» відбудуться у значно ширших масштабах.
Ярослав Баран
Водохреща й за ґратами – зі Святим Духом
Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Отця, котрий назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси й назва – Богоявлення, є й інші – Водохреща, Йордан. Цього дня кожен християнин святить воду, яку називають “йорданською”, нею він та його родина очищаються від гріхів, їй притаманні цілющі властивості.
Святкували Водохреща й у виправно-трудовій колонії № 40, що розташована в дрогобицькому урочищі Гірка. Про це нам розповів педагог загальноосвітньої школи ВТК № 40 Богдан Лісовець.
– У виправно-трудовій колонії в’язні святкують усі свята за їх бажанням чи релігійними переконаннями, – розповідав пан Богдан. – У “той третій празник”, як ми називаємо Водохреща, мешканці колонії святили воду, нею були окроплені священиком своєї конфесії.
Як розповів Богдан Лісовець, на території виправно-трудової колонії, за головним адмінбудинком, є давня триповерхова споруда, яка має різні побутові приміщення, є там школа та училище, а також просторі кімнати-каплички, що їх називають “церквами”. Церкви є усіх основних конфесій – католицькі, православні та деякі протестантські. Вони й задовольняють духовні потреби тих, хто тимчасово перебуває за ґратами – в’язні можуть відвідувати богослужіння, сповідатися чи просто прийти й помолитися.
– Віднедавна у колонії має свого капелана й Московський патріархат православної церкви, – продовжував Богдан Лісовець. – Адже серед ув’язнених є представники різних регіонів, вони є прибічниками різних конфесій, тож не можна їм нав’язувати свої уподобання.
Того дня, на свято Водохреща, капелани усіх конфесій після освячення води за бажанням ув’язнених окроплювали їхні камери. Кожному у невеликій посудині залишили трохи Йорданської водиці, щоб той, хто тимчасово перебуває за ґратами, міг у важку хвилину окропитися нею й тим самим очистити своє сумління Святим Духом.
Василь Кирилич, газета «Франкова криниця Підгір’я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень