30 вересня, в день святих Віри, Надії, Любові та їх матері Софії Україна відзначає День бібліотекаря. У курортному Трускавці захід з нагоди Дня бібліотекаря провели напередодні, причому … в японському стилі. Працівники бібліотек не тільки декламували хокку і танка та розповідали про паперові журавлики, сакуру і бонсай, але й були одягнені в яскраві червоні сукні в японському стилі. А завершився захід чайною церемонією зі шматком торта для кожного гостя, котрий завітав у цей день в центральну бібліотеку Трускавця на урочистість.
А гостей прибуло немало – і це не тільки члени міської асоціації інвалідів, давні друзі-читачі, літератори, громадські діячі, але й десант від влади. Міський голова Андрій Кульчинський подарував бібліотеці фотоальбом про відзначення 190-ліття Трускавця авторства Олега Бачинського, а завідувач відділом культури Тетяна Татомир прочитала свій вірш, написаний спеціально з цієї нагоди. Свою поезію читали і трускавецькі поети В’ячеслав Умнов та Стефанія Шумило. А з книгами в дарунок до бібліотеки прийшли колишня завідувач відділу культури Трускавецької міської ради Людмила Лоїк (керувала культурою Трускавця з 1979 по 2003 рр.) та Президент Асоціації «Нові Горизонти» Олександр Магльона. Тож тепер колекція книгозбірні поповнилася творами філософа Мирослава Поповича, ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова, розвідками про Василя Барвінського та іншою літературою.
Трускавецька бібліотека, яка об’єднує в своїй структурі чотири вітки (центральна, дві філії та дитяча), є не лише місцем, де можна почитати хорошу книгу, але і громадським простором, комп’ютерним клубом, центром інформації. Вираз «Місце зустрічі змінити не можна» у Трускавці асоціюється не так з однойменним фільмом, як з УРБАН-біблоітекою, де проводяться різноманітні заходи, а також з іншими бібліотеками Трускавця, де збирається молодь, приходять люди старшого віку, і де завжди тепло та гостинно приймуть кожного відвідувача.
Рівно чверть століття тому моя нога вперше переступила пороги трускавецьких бібліотек. У вересні далекого 1992 року, коли я лише починав студії в дрогобицькому педуніверситеті, я познайомився з чудовими людьми. Хтось з них вже відійшов у Вічність як пані Ельвіра та пані Ліля, хтось виїхав за кордон як Майя Григорівна, хтось на пенсії як Катерина Василівна. І ті, що працювали раніше, і ті, що працюють зараз – чудові люди, які на своєму місці. Тож від імені всіх читачів Трускавця хочеться привітати з професійним святом всіх бібліотечних працівників нашого міста – колектив центральної бібліотеки на чолі з Наталією Марковецькою, колектив УРБАН-бібліотеки на чолі з Вірою Савкою, колектив дитячої бібліотеки на чолі з Зіновією Мазур та директора бібліотеки-філії №2 Лідію Стецик. Слава Богу, що минулися ті погані часи, коли бібліотеки хотіли скорочувати, ліквідовувати, зазіхаючи на їхні приміщення, слава Богу, що не повернуться ті дні, коли з бібліотекарів та їхньої роботи відверто насміхалися, а їхню місію ставили під сумнів. Життя та час все розставили на свої місця. Як зазначила Людмила Лоїк, добре, що теперішній міський голова розуміє, що бібліотеки та й культура в цілому не повинні стояти «після» доріг, дахів, інженерних комунікацій, а стоять «поряд».
«Книги – морська глибина. Хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перла виносить» (Іван Франко). «Люди, які читають книги, керують людьми, які дивляться телевізор» (Мирослав Дочинець). До цих двох думок насмілюся додати свою власну – кар`єру та теперішнє становище я теж не в останню чергу завдячую книгам. А може і в першу.
Читаймо книги, шануймо працю бібліотекарів і шануймося самі! Адже часто розум може зарадити там, де безсилі і сила, і гроші, і зв’язки. А розум можна почерпнути в книгах.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень