Неординарний випадок стався у Трускавці на сесії міської ради 26 травня. Міський голова вигнав із залу засідань пастора церкви “Еммануїл” Ігоря Краснянського. В цей же день релігійній громаді було відмовлено у наданні в користування земельної ділянки всупереч кільком нормативним та законодавчим актам. Депутати міськради відверто зізнавалися в приватних розмовах з пастором, що вони розуміють потреби спільноти, але проти волі міського голови піти не можуть через певні домовленості. Тиждень перед тим, 19 травня, влада Трускавця в особі першого заступника міського голови Валентини Бодак відмовила церкві “Еммануїл” у договорі оренди на приміщення, де вже вісім років (було б в липні) ця громада здійснює недільні богослужіння. І це ще не весь перелік моментів, які свідчать про те, що в Трускавці грубо нехтують нормами закону України “Про свободу совісті”. Заяви окремих політиків Трускавця про одну правильну конфесію у Трускавці завдають шкоди цій же конфесії і складається враження, що хтось спеціально у своїх цілях розігрує в Трускавці релігійну карту. Про те, що ж насправді відбулося на сесії 26 травня, про передісторію питання із виділенням земельної ділянки та про подальші плани ми розмовляємо сьогодні із пастором церкви “Еммануїл” у Трускавці Ігорем Краснянським.
– Пасторе Ігоре, наскільки нам відомо, Вашій громаді відмовлено у виділенні земельної ділянки для будівництва Дому молитви. Це при тому, що більшість необхідних документів у Вас вже була на руках. Розкажіть, будь ласка, про передісторію цього питання.
– Ще в минулому 2010 році я звернувся до міського голови Трускавця Лева Грицака із заявою, в якій від імені релігійної громади церкви “Еммануїл” попросив виділити земельну ділянку в Трускавці для будівництва та обслуговування культової споруди. Заяву Лев Ярославович скерував на розгляд начальника управління земельних ресурсів Ростислава Карповича. Нам запропонували на розгляд один із двох варіантів. Земельна ділянка, про яку йде мова, знаходиться на околиці Трускавця, неподалік від “Юрмали”. Це коли їхати зі сторони Борислава і зробити поворот до “Фуршету”, то десь через 80 – 100 метрів у напрямку до Ріксоса і буде ця ділянка.
26 травня 2010 року рішенням трускавецького міськвиконкому № 128 нам надали дозвіл на розробку містобудівного обґрунтування будівництва культової споруди. Після цього ми звернулися у Львівський центр просторового розвитку при Львівській обласній раді, почали відповідно до чинного законодавства України проходити всі етапи підготовки до даного процесу.
– Що за культову споруду Ви планували споруджувати і на якій площі?
– Дім молитви, ми ж не збиралися щось інше будувати, хоча мені стали відомі деякі чутки, що церква «Еммануїл» хоче взяти для себе землю, а насправді передати її якійсь комерційній структурі для будівництва комерційного проекту. Це повинна була бути будівля із цокольними приміщеннями, де містилися б окрім молитовного залу і їдальня, і кухня, і студія звукозапису, і телестудія, дитяча недільна школа та офісні приміщення. Поруч ми планували спорудити молитовну башту на 5 поверхів із кімнатами, де кожен бажаючий міг би безкоштовно залишатися на самоті з Богом та Його Словом. Також в проекті мав бути і пам’ятник із скрижалями 10 Заповідей (5-7 м.), які Мойсей отримав на горі Синай та 5 альтанок для відпочинку. Коли ми розробляли проект, то стало зрозуміло, що поряд потрібно буде спорудити і автостоянку.
Тепер стосовно площі земельної ділянки. Із 0,486 га 30 соток ми сподівалися отримати в постійне користування, а 18 – в оренду. Через земельну ділянку проходить кілька комунікацій, зокрема три водопроводи, один газопровід, електричні мережі, так що будувати на цій землі ми могли тільки в одному-єдиному місці. Там тепер глибокий яр. Його глибина становить 9, а може й 10 метрів. Та ми були готові до всіх цих незручностей, зважаючи на місію церкви. Розпочали всі необхідні погодження. Станом на 21 жовтня 2010 року вже всі документи були погоджені, було пройдено процедуру громадських слухань. Ніхто ніяких заперечень не мав, претензій нам не виставляв. І от влада помінялася, на превеликий жаль, і в березні ми отримали відмову.
– Ви сказали, що отримали відмову в березні, ми ж знаємо тільки про відмову у травні. Можете детальніше зупинитися на цих нюансах?
– Першу відмову ми отримали на сесії Трускавецької міської ради (рішення № 78 від 15 березня 2011 року). Депутати своє рішення мотивували тим, що в Трускавці Генеральним планом від 1963 року не передбачено будівництво культових споруд. Якщо йти по їхній логіці, то в місті не мало б бути тих православних церков, які збудовані за часів незалежної України, не мало б існувати греко-католицьких храмів Покрови та Іллі, комплексів церков ЄХБ та “Добра Новина”. Це ж нонсенс. До речі, управління архітектури та містобудування ТМР нам погодило всі документи, а згодом, посилаючись на Генплан 1963 року, винесло на сесію проект рішення про відмову для нашої громади.
30 березня 2011 року я написав лист на ім’я міського голови Р. Козира, в якому попросив переглянути це рішення. Адже згідно Конституції України, згідно Закону України “Про свободу совісті” та інших законодавчих актів, всі конфесії повинні знаходитися в однакових умовах, всі рівні. Міський голова мій лист скерував на розгляд земельної комісії.
На земельній комісії я мав намір побувати і коли зателефонував до одного з депутатів ТМР в день 11 квітня 2011 р., коли ця комісія засідала (я не знав конкретної дати, все вийшло «ніби випадково»), то довідався, що засідання вже проходить і мене запросили прийти і пояснити позицію церкви. Я виступив, але мені сказали, що вже приготували відмову, посилаючись на рішення № 78 від 11.04.95 р. Анатолій Стародуб не сподівався мене побачити на цьому засіданні депутатської комісії і, напевно, хотів дане питання розглянути без моєї участі. Можливо, це було зроблене для того, щоб прийняти рішення, а я міг цьому завадити навіть своєю присутністю на комісії. Отож, я довідався, що по нашому питанні готується відмова, опираючись вже тепер на рішення сесії ТМР № 78 від 11 квітня 1995 року. Дане рішення протирічить не лише законам України, а навіть саме собі, коли ж запитали юриста про можливість оскаржити дане рішення, юрист міської ради підтвердила, що ми можемо оскаржити це рішення, якщо подамо до суду. До мене дійшла така інформація, що міський голова дав вказівку знайти підставу для відмови і ось знайшли це рішення. В ньому мовиться про “обмеженість території міста” та про те ж положення, що генпланом не передбачено спорудження молитовних домів та культових споруд.
В той же час на засіданні земельної комісії 11 квітня її голова Анатолій Стародуб повідомив, що є звернення чотирьох релігійних громад і потрібно давати земельні ділянки або всім, або не давати нікому. Він пропонував не давати нікому, а також зазначив, що в місті і так багато культових споруд. Я виступив і зауважив, що ми вже маємо весь необхідний пакет документів і показав документи депутатам. Після мого виступу депутати вирішили це питання винести на розгляд сесії, проект про відмову відхилили.
Зверніть увагу на цікавий нюанс – 11 квітня 1995 року міська рада приймає рішення “Про розміщення культових споруд на території міста”, яким визначає, які церкви мають діяти в нашому місті, а рівно через 16 років депутатська комісія збирається по питаннях, пов’язаних із потребами християнських церков у Трускавці.
– Невже депутати такі безбожники, що не хотіли піти назустріч Вашій церковній спільноті?
– Питання, яке Ви задаєте, повинно розглядатися в дещо іншій площині. Не можете називати своїх ближніх безбожниками, каже Біблія. Я зустрічався з депутатами з метою пояснити нашу ситуацію, показував документи і бачив їхнє розуміння. Та мені в очі казали: “Зрозумійте, пасторе, що в мене, в нашої політичної сили є домовленості із міським головою. Я підтримую його питання, він підтримує мої. Якщо поступить вказівка голосувати “проти”, я змушений буду проголосувати проти. Якщо ж не поступить жодної вказівки, то я, можливо, Вас підтримаю. Але наперед я нічого не обіцяю”.
Коли я почув таку відповідь, я запитав: «А де ж совість? Де відстоювання інтересів громадян міста?» На що мені посміхнулися і сказали: «Про що Ви говорите?» Я чітко зрозумів відповідь: «Про яку совість Ви говорите? Це політика, а не відстоювання чиїхось прав та свобод. Кожен захищає своє, собі і для себе». Або казали: «Я особисто підтримую Ваше питання, але змушений буду проголосувати так, як моя фракція. Я не піду всупереч моїй фракції». Це пряма мова і то не одного, а кількох депутатів. Дехто з депутатів чітко сказав, що підтримає, але таких було мало.
– Виходить, вказівка голосувати проти інтересів християнської церкви “Еммануїл” зі сторони мера Козира все ж була?
– В травні я особисто прийшов на прийом до міського голови і сказав йому прямо про всю ситуацію навколо нашого Дому молитви, що питання в місті не вирішуються одними депутатами. Він, блимаючи очима та відводячи погляд від мене у сторону, зазначив: “Я на ніщо не впливаю, як депутати проголосують, так і буде, до всіх конфесій ставлюся однаково, як велить закон”. Хотілося сказати тоді йому в очі, що не вірю його словам, але стримався. Вже після цього прийому я знав, яким буде результат голосування.
– Нам відомо, що церкві “Еммануїл” не тільки відмовили у наданні земельної ділянки, але і вигнали із приміщення, в якому Ви прославляли Бога вже біля восьми років.
– Буквально в той же день, коли я був на прийомі у голови, я подав заяву про те, щоб влада надала дозвіл на складення угоди нами із відділом культури. З 2003 року кожної неділі ми проводили Богослужіння в приміщенні центральної бібліотеки на вулиці Дрогобицькій. Дане приміщення ми використовували із 10.00 до 13.00, після нас із 13 до 15 там збиралися нумізмати та філателісти. Неділя в бібліотеці – вихідний день. Бібліотека отримувала від нас різні види посильної допомоги, про це могла б вам особливо багато розповісти попередній директор трускавецької бібліотеки Катерина Ківацька.
Міський голова скерував мою заяву на розгляд своєї заступниці Валентини Бодак. І хоча у мене була підписана заява попереднім міським головою, заввідділом культури Світлана Ковальчин не підписала із нами угоду в кінці минулого 2010 року, тож ми збиралися на молитву без угоди. Директор бібліотеки нас попередила, що без угоди ми повинні залишити це приміщення. 19 травня я отримав відповідь-відмову за підписом Валентини Бодак про те, що в бібліотеці немає вільних приміщень і нам нема що запропонувати.
Ми готові були заключити угоду і платити за оренду, хоча є рішення сесії, що оренда для релігійних організацій повинна здійснюватися на безкоштовній основі. Ці кошти йшли б у міський бюджет, який, кажуть, порожній. Знаю, що нумізмати та інші організації, які збираються в приміщенні бібліотеці, не платять, але не в цьому суть. Ця відмова – ще одне свідчення, з яким запалом влада у Трускавці “допомагає” нам.
Та Бог не залишає своїх вірних і зараз ми навіть у кращому становищі, справи пішли вгору.
– Пасторе Ігоре, а що із тим прикрим випадком, коли Козир Вас заставив покинути приміщення під час сесії?
– Коли на сесії 26 травня почали розглядати моє питання, я попросив надати мені слово. Мер сказав, що в мене є 1,5 хвилини для цього. Я розповів коротко про нашу громаду, про те, що ми всі процедури пройшли, всі погодження отримали. Я звернувся до депутатів як до слуг народу, звернувся до їхнього сумління.
Згодом виступили депутати. Депутат Шиманська говорила, що в місті більшість – греко-католики, тож вони не зрозуміють, чому земельну ділянку надають для потреб євангельської церкви. Секретар ТМР Шумин з «особливою зацікавленістю» задавав питання, скільки людей налічує наша громада. Сподобався мені виступ депутата Юника, який зазначив, що досі нікого ця земля не цікавила, ніхто не хотів її на аукціоні купувати і добре, що знайшлися люди, які зроблять хорошу справу і заодно здійснять благоустрій прилеглої території, і звернувся до депутатів підтримати питання церкви «Еммануїл».
Коли ж голова земельної комісії Анатолій Стародуб почав зачитувати проект рішення, який абсолютно суперечив розданому депутатам та тому, який приймали на засіданні комісії, я звернув на це увагу. Знаю, що цим я порушив регламент, проте без жодного попереднього зауваження чи попередження в мою адресу міський голова зразу сказав: “Якщо Ви не знаєте, як треба вести себе на сесії і порушуєте регламент, прошу встати і покинути сесійну залу”. Я ж сказав “Я піду, але Вам це не робить честі” і вийшов, не дочекавшися результатів голосування. Мені вони були відомі наперед із поведінки міського голови.
***
Наше журналістське розслідування по даному питанні не обмежилося виключно зустріччю із пастором церкви “Еммануїл” Ігорем Краснянським. Зустрілися ми і з вірними цієї церкви, проконсультувалися із нашими друзями з інших християнських церков Трускавця, з окремими служителями. Ніхто відверто не хоче говорити про переслідування віруючих у Трускавці, хоча, що цікаво, ніхто і не заперечує, що відбуваються речі, не дуже приємні. Однозначно, що ми не будемо порівнювати Руслана Козира із Нероном хоча б тому, що він – не імператор. Не будемо порівнювати його з Леніним та Сталіним, бо масових гонінь та вбивств він не влаштовує. Ми про християн, а не про тварин. Не збираємося його звинувачувати у тому, що він має особистий інтерес щодо цієї земельної ділянки. Люди кажуть, що там мають намір будувати бордель, відповідно заручившись підтримкою сильних міста цього. Однозначно, що це неправда, бо якщо щось і будуватимуть, то оформлять це як відпочинковий комплекс чи готель закритого типу.
Та тільки шкода, що не усвідомлюють у нас у Трускавці, навіть ті ж окремі депутати, що краще в місті будувати церкви, ніж тюрми та борделі, навіть якщо це церкви і не греко-католицькі. Що забагато культових споруд не буває. Уявімо, якби так поставили питання у Римі, Києві чи навіть у Львові. Шкода, що часи справжньої релігійної толерантності в Трускавці залишилися позаду, припинилися із кінцем жовтня 2010. Попередній міський голова Лев Грицак був толерантною людиною і міг допомогти всім і про це могли б сказати і отець-декан Петро Івасівка, і отці Володимир Бондарчук та Ярослав Шафран (УГКЦ), і отець Петро Федак (УПЦ МП), і настоятелі парафій УАПЦ, УПЦ КП, РКЦ, пастори ЄХБ, “Доброї Новини” і згаданої вже церкви “Еммануїл”. Повернене майно греко-католикам, підтримка влади та особиста підтримка міського голови для церков різних конфесій – це ті речі, за які ніхто не дорікне попередньому меру, а всі можуть сказати тільки “спасибі”.
Повертаючись до теми переслідування, хочемо нагадати, що суть переслідування не зводиться виключно до репресій як ми собі їх уявляємо, репресій та гонінь у сталінському чи маоцзедунівському дусі. В даному випадку церква “Еммануїл” зіткнулася із репресіями економічними, коли отримавши дозвіл від місцевої влади на виготовлення містобудівного обґрунтування та витративши немалі кошти, церква раптом опинилася перед відмовою цієї ж місцевої влади. З тим лише винятком, що тепер цю владу почали представляти інші люди, в яких інше бачення, хто має вірити, у що і як саме. Фактом є і порушення закону про свободу совісті – землю не виділили з тієї також причини, що це євангельська церква, а це не може не насторожувати. Та й позбавлення можливості служити в приміщенні, в якому люди молилися ось уже майже вісім років, свідчить, що ці люди стали для влади небажаними, такими собі персонами нон-ґрата у місті. А серед вірних цієї церкви – і відомі підприємці, які окрім того, що сплачують у бюджет більше, ніж сам пан Козир, так ще й здійснюють соціальне служіння, допомагають бідним та потребуючим. Та цього вперто не хочуть зауважувати у теперішніх владних коридорах.
Події навколо упокорення церкви “Еммануїл”, бо саме так можна назвати сесію в день 26 травня, повинні насторожити не лише невеликі релігійні громади Трускавця, але і провідні парафії, які налічують по кілька тисяч осіб. Намагання влади верховодити і в церковній царині інакше ніж спробою повернення до візантійщини не назвеш. Хто знає, чи нема в планах тих, хто хоче наводити “новий порядок” в Трускавці, і якоїсь новітньої “Варфоломіївської ночі”, “культуркампфу” чи “культурної революції”? Хто може гарантувати, що не виникнуть проблеми у тих, хто вже встиг, бо мав на це кошти, збудувати нову церкву чи дім молитви? Адже ж Генплан, узгоджений ще за часів Хрущова, забороняє в нас будівництво церков! Коли в секуляризованій Європі постає питання заборони хрестів та інших християнських символів у публічних місцях, то хто дасть гарантію, що в Трускавці не знайдуться ті, хто скаже, що хрести на банях чи шпилях ображають релігійні почуття відпочиваючих-невіруючих чи людей з Ізраїлю або ж мусульманських країн? А для нас же ж головне курорт, інтереси відпочивальників, то, можливо, дійсно нам відмовитися від нашого християнства, лише щоб бюджет був повний? І щоб депутати та голова могли реалізовувати свої домовленості, яких не опублікує жодна преса…
Завершуючи роздуми по даній темі, висловлюємо вдячність пастору Ігореві Краснянському, що погодився на зустріч із нами. Не кожен в наш час готовий сказати правду такою, як вона є, без домислів та прикрас. У владі воліють замовчувати цю ситуацію, яка склалася навколо церкви “Еммануїл”, бо і сказати на своє виправдання їм, по суті, нічого. Та тільки не потрібно, пане Козир, наголошувати постійно, що в мас-медіа мало позитивної інформації про Трускавець, а негативної аж забагато. На цьому конкретному прикладі Ви ж бачите, Руслане Ярославовичу, що саме Ви і творите цю негативну інформацію. Бо краще б нам писати про чудодійну силу “Нафтусі” та те, що вона піднімає хворих на імпотенцію, але коли є час та бажання про це писати, якщо бачиш таку несправедливість та переслідування на релігійному підґрунті.
Рішення, яке прийняла ТМР 26 травня, зовсім не робить честі владі Трускавця. Те, що нашого міського голову вже можна подавати на присвоєння номінації “Ворог церкви”, факт. Щастя, що номінації такої немає. А то зганьбився б Трускавець не лише на всю Україну, а й на всю Європу та весь світ із таким ставленням до вирішення потреб релігійних общин.
… Як вірний син Святої Католицької Церкви, не можу спокійно спостерігати та мовчати, коли хтось переслідуваний через релігійні переконання – простий віруючий, служитель чи і ціла громада. Переслідування інших не додає честі вірним жодної конфесії. Такі дії можна характеризувати як неетичні та аморальні. Всі ми – діти одного Творця, всі ми під Богом ходимо. І меру та депутатам має бути соромно за те, що вони пішли проти церкви “Еммануїл”, бо хотіли похизуватися своєю владою. Бо забули, що Той, Хто їм цю владу дав, може її і забрати.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень