У Трускавці вшанували пам`ять Ігоря Дідача

Пам`ятаймо, завдяки кому ми живемо спокійним життям. Пам`ятаймо, що війна не закінчилася. Пам`ятаймо тих, хто не говорив галасливих фраз і не рвався до влади, а хто залишив роботу, сім`ю, рідну домівку і пішов захищати Україну. Пішов і не повернувся…

Про те, що не можна забувати подвиг наших Героїв, говорилося на заході з нагоди сумної дати – третіх роковин від дня загибелі Героя-трускавчанина, одного з перших добровольців Нацгвардії Ігоря Дідача. Сьогодні, 17 січня, минуло три роки від того злощасного дня, коли обірвалося його життя, коли назавжди зупинилося серце. А міг ще жити та жити…

Після панахиди біля меморіальної таблиці в честь Ігоря Дідача при вході до СШ №1 настоятель трускавецької греко-католицької парафії Покрови Пресвятої Богородиці о. Володимир Бондарчук звернувся з різким словом критики на адресу тих, кому московська мова і московська пісня миліші від рідної, хто свідомо чи несвідомо популяризує «русскій мір», піддаючись впливові потужної ворожої пропаганди. Як сказав отець, хлопці, які вчинили вбивство в Бориславі, теж не відзначалися любов`ю до українства, подібно як і ті, хто закликав ворога в Україну. Лекція патріотизму від священика – немов добірне зерно. Та чи на добрий ґрунт потрапить це зерно?

Легко критикувати і вказувати що і як робити, сидячи за кордоном, – каже міський голова Трускавця Андрій Кульчинський. І дуже непросто будувати Україну в Україні, відвойовувати у ворога кожен клаптик землі, кожне молоде серце. Адже війна точиться не тільки на Сході, вона точиться всюди в Україні, у тому числі тут, каже мер. І колись приходиться вибирати, на чиїй ти стороні – зі своїми, чи з ворогом. Жаль, що ті запроданці, які продали душу за московські рублі, не чули цих слів…

Потужним екстрактом гіркої правди став виступ побратима Ігоря Дідача, воїна-добровольця, одного зі співзасновників ГО «Меч Арея» Леоніда Федевича. Ми вам залишаємо державу, яку захищали своїми грудьми перед навалою однією з найсильніших армій світу. Ця армія зламала свої зуби не на вишколеному війську, а на добровольцях, котрих годував, одягав і озброював весь народ, каже воїн. Пам`ятайте, що забувши подвиг Ігоря Дідача і тисяч інших бійців, котрі віддали своє життя за мирне майбутнє, вам доведеться через 20-30 років самим стати на захист рідної держави. Адже ворог не спить, він намагається приспати нас, нашу пильність…

Вшанувати подвиг воїна-трускавчанина прийшли представники влади міста, вчителі, учні, небайдужі трускавчани, і в першу чергу його побратими. Серед них – депутат обласної ради Василь Масний, помічник народного депутата Богдана Матківського Богдан Гальчишак, а також побратими з Трускавця, Дрогобича, Борислава. Вони відвідали могилу Ігоря Дідача на цвинтарі в селі Модричі, пом`янувши того, хто назавжди залишиться в їхній пам`яті молодим, сорокалітнім, повним енергії і любові до України.

Тук. Тук. Тук. Метроном у такт ударів серця відстукує хвилину мовчання. «Вічная пам`ять» лунає для всіх Героїв України – відомих і безіменних, тих, хто загинули на Майдані, в Іловайському котлі, в Донецькому та Луганському аеропортах, у шпиталях, і вдома в результаті поранень чи з інших причин. Андрій Шіхт, Артур Гулик, Михайло Фарима, Ігор Борис, Дмитро Лесешак, Степан Бродяк, Сергій Шевчук та інші сини Дрогобицької землі. Серед них у Вічності – Ігор Дідач.

Побратими покладають квіти та вінки під меморіальну таблицю і на могилу Героя. І моляться. Пам`ятаймо і ми. Не забуваймо ніколи. Вічная пам`ять Ігореві Дідачу…

«Немає бо більшої любові за ту, коли хто життя своє кладе за ближніх своїх...» (Євангеліє від Івана, 15:13).

Володимир Ключак