Як ви дізнались про секс? Спробую вгадати… На вулиці, з фільмів або журналів з еротичним наповненням? Чи бувають наслідки від отримання інформації у такий спосіб? Звичайно, що так… Коли дитина поводиться «негарно», старші говорять: «Вона невихована!» Чому, коли молода людина має багато партнерів до одруження у плані сексу, коли шаленим кроком росте відсоток невдалих шлюбів, коли все більше і більше дітей народжується у неповних сім’ях і… коли хтось одружується, перше запитання, яке виникає: «На якому вона місяці?» І, коли відповідь негативна, тоді диву дивуються…. Одружуються, якщо не вагітна…. Ого, а чого? Чому тоді усі ми – «мірила моральності» – мовчимо і не говоримо про невихованість у цьому плані?
Щоб «не пасти задніх», з’ясувати причини, обставини і наслідки, ми спробували розібратися у цьому питанні. Адже направду це одна із центральних проблемних тем для молоді. Її обговорюють з друзями, котрі є такими ж профанами, інші шукають інформацію в Інтернеті, який переповнений різними збоченнями і порнографією. У цьому замкненому колі, коли голова йде обертом, коли світ тисне на тебе… потрібна підтримка, що подарує спокій очам.
Міркуючи над цим, задумаймось над доречністю відповіді дитині на питання: «Мамо, а звідки я взявся?». Адже суспільство здебільшого має підготовлені стандартні фразочки: «Тебе приніс лелека», або «Знайшли у капусті», або ще краще, що перевершує і перше, і друге – «Ми тебе купили». І,зауважмо, що це така собі дурість, до якої вдаються батьки зі страху брати на себе відповідальність за серйозну розмову. Чому спокійно і впевнено даємо відповідь про існування рук і ніг, про їх призначення? Чому для нас статева сфера є чимось сором’язливим і не можемо відповідати на неї так, як відповідаємо на усі інші запитання? Подумаймо про те, як зуміти подати дитині інформацію про статевість у відповідний спосіб?
У п’ятилітнього хлопчика я запитала: «А звідки ти взявся?». Він відповів: «Одного дня мама пішла у Фуршет (супермаркет у цьому місті) і там мене купила».
Чи це проблема? У чому ви її вбачаєте? «Дрібниця, – скаже дехто, – дитина подумала і що з того? Діти люблять казочки; однією більше, однією менше». Тому, намагаючись проаналізувати адекватність такої відповіді батьків, ми звернулись до доктора морального богослов’я, Галини Кришталь, із запитанням про психологічні наслідки таких відповідей для дитини. У нашій розмові пані Галина зазначила, що «коли мала дитина 3-5 років запитує і отримує відповідь, що її приніс лелека, вона між тими рядками відчуває: «ти чужа», «між нами немає зв’язку». Тоді вона собі думає: «Якщо в якийсь момент мене знайшли, то можуть і залишити». Батьки цього не говорять, але діти можуть це додумати. Це не сприяє налагодженню доброго зв’язку дітей і батьків та спілкуванню між ними. Надалі дитина боятиметься підійти до батьків з іншими питаннями. Вона думатиме, що, можливо, через це питання вони можуть її ще більше віддалити, між ними утвориться ще більший простір. Натомість, коли батьки говорять дитині, що вони її народили, що вона є плодом їхньої любові, вони на неї чекали, вона є дуже бажана, дитина в цій відповіді відчуває любов і власну цінність. З відповіді мами чи тата дитина вловлює, що вона є з ними зв’язана. Тому краще подавати відповідь, у якій буде наголос на любові до дитини, а не підкреслювати, що дитина – товар («купили») чи підкидень («знайшли»). Поряд з тим, нас цікавила не лише відповідь-асигнування на проблему, але й певний «рецепт», як краще повестись. На що пані Галина доповнила свою відповідь, згадуючи приклад одного випадку з її практики. Котрий, як на мене, був найкращою лекцією зі статевого виховання, яку я почула. Зокрема, у своїй розповіді вона зазначила: «Це була спонтанна розмова. Бабуся чудово вийшла із ситуації і дала своїм 6-літньому внукові та 4-літній внучці справді чудову відповідь. Ситуація була така: ми сидимо за столом, обідаємо, розмовляємо про все і про ніщо. І в якийсь момент хлопчик Миколка запитує: «Бабусю, а звідки беруться діти? Звідки взявся я?» Вона відповіла: «Тебе народили твої батьки. Вони дуже чекали на тебе. Ти прийшов у світ із поєднання двох клітинок – материнської і батьківської». Хлопчик каже: «Добре, дозріває дитинка в животику мами, але звідки вона там береться?» Бабуся: «Просто твій тато дуже любив твою маму; настільки сильно любив, що подарував їй зернятко. З нього появляється дитинка. Вона росте, а коли дозріває, то народжується на цей світ». І важливо казати про назви статевих органів. Дитина народжується через родові шляхи, через піхву. І немає в цьому нічого такого, чого треба соромитися. Головне сказати, що ми тебе народили, синку, ти є плодом нашої любові».
Варто зауважити: недавнє дослідження показало, що понад 40% повнолітніх осіб мали сексуальні відносини до того, як батьки заговорили з ними на тему сексуальних стосунків. Тому зараз не місце і не час проявляти батькам певну сором’язливість та безпорадність щодо цієї теми. Адже слід зрозуміти, якщо цього не зробите ви, то за вас зроблять інші. Також не потрібно перегинати палицю, у певному віці дитину не цікавлять усі подробиці її приходу у цей світ. Завдання і мудрість батьків в тім і полягає, щоби, по-перше, відповідати на запитання дитини, а по-друге, використовувати нагоду, аби ці теми не були табу.
У цьому контексті пригадую відповідь свого знайомого приятеля-студента, яку він дав мені після моїх запитань: де, від кого і коли він дізнався про секс. Вона була простою і передбачуваною: «Мабуть, на дитячому рівні, ми говорили про це з друзями, і кожен розказував, коли дізнавався щось нове. Ми мали певні таємні зібрання для обговорення цього інтригуючого питання. Тобто, вперше дізнався про це не з надійних джерел, це зразу була викривлена інформація. А потім вже сам явно побачив, коли мій друг знайшов касету, відео своїх батьків, і ми собі регулярно її переглядали. Це було приблизно в 12 років, а може, раніше. Це трохи перевернуло свідомість і бачення жінки, ставлення до неї, як тепер я це розумію. Хотілося б, аби це були джерела, які висвітлюють правдиве бачення жінки, сексу і відносин любові. Інформація, яку тоді отримав, заклала в мені на підсвідомому рівні певне ставлення до дівчини, яке, як тепер починаю розуміти, є нездоровим у багатьох аспектах. І зараз, коли дивлюся збоку і прагну це побороти, буває важко».
Варто також згадати, що в Америці Марк Шустрєє провів опитування в дитячому госпіталі у Бостоні, і виявилось, що більшість підлітків хочуть дізнаватися про секс від батьків. Знаєте, чому там засуджують батьків? А тому, що вони не розказують дітям про контрацептиви. Смішно, дехто подумає, але насправді це страшно. Сучасний світ доходить до крайнощів, коли не говорить і не вникає в суть речей, а просто хоче усунути видимі наслідки, такі як: Віл/СНІД або небажана вагітність. Чому ніхто навіть не подумає говорити про скриті наслідки, такі як: руйнівна дія внутрішнього світу молоді, як те, що проникає в душу і губить невинність, вбиває віру в добро і заповнює серце страхом і ненавистю? Тоді наступним логічним питанням буде: як запобігти цій ситуації?
Суперечливе питання: чи говорити підліткам про контрацепцію, чи ні? З одного боку, розказавши підліткам про засоби контрацепції, ми можемо їх наштовхнути на певну поведінку. Однак, коли попередньо особа отримає хороший приклад батьків та інформацію, тоді у неї виробиться певна система цінностей. У такому випадку знання про контрацептиви не будуть давати можливість вести вільне статеве життя, натомість, кожний із способів запобігання вагітності буде самовиключатися, виходячи з різних аспектів їх руйнівної сили. Тут завдання батьків – не лише розказати про існування кожного із них, але детально пояснити їх вплив на фізичне і духовне здоров’я. Як зазначила в нашій розмові пані Галина Кришталь: «Часто розмови з ровесниками або Інтернет можуть звужувати поняття сексуальної сфери тільки до отримання задоволення або заохочувати займатися мастурбацією. Буває, пишуть дівчатка, що вони мали їхній «перший раз» із хлопцем на кілька років старшим і що це «супер». Бачимо, вже йде викривлена ситуація, викривлене поняття, для чого є сексуальна сфера. Все це може призвести до помилок у житті, про які людина, коли дозріває – шкодує, або згодом бачить, що це не той напрям, але вже пізно. Тому, гадаю, краще би було, аби дитина отримала цю добру інформацію, добре виховання від батьків». Що легше: закласти добрий фундамент чи важко працювати задля тимчасової краси будинку? Звісно, що поставити фундамент. Постав його! Допоможи, хто б ти не був: чи батько, чи старша сестра, чи священик… Допоможи молодій людині відчути опору і не розгубитися. Не відчувати себе загубленою і стривоженою. Допоможи отримати потрібну інформацію у потрібний час.
Сім’я – фабрика майбутньої людини. Головним завданням батьків є дати добрий приклад, це перша і головна лекція зі статевого виховання. Їх приклад любові, взаємодопомоги та віддачі себе заради іншого повинен стати основою розуміння статевості і покликання подружжя. Отож, хороший приклад є основою. А інформація – суттєвим та невід’ємним доповненням. Подаруй здоровий погляд, не утворюй майбутніх проблем уже зараз для своїх дітей. Говори відкрито і просто. І тоді все буде добре.
Галина Василиця, газета «Жива вода»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень