Нині настали такі часи, коли зневіра народу у справедливості будь-якої влади досягла свого апогею. І погодьтеся, чимало «зусиль» для цього приклала у першу чергу влада на місцях. Божки, царки та князьки «місцевого розливу», які свого часу обіцяли громадам підтримку та прозорість дій, часто-густо, прийшовши до влади, власними діями вкотре переконують людей, що вони глибоко помиляються. При чому так глибоко, що іноді прірва між людськими проблемами та чиновницькими посадами сягає нечуваної глибини. Вона щодня збільшується, бо вимірюється вже кілометрами брехні, байдужості та порожніх обіцянок. Так, на жаль, сталося і в Трускавці. А згодом сумніви і розчарування громади дістали фактичні підтвердження.
Перші «діри» у обіцяній довірі траплялися і раніше. Згадаємо хоча б резонансні події навколо спроби закриття однієї з міських шкіл та розформування будинку учнівської творчості з подачі чиновництва міськради. Згодом громада сказала своє категоричне «ні» завищеним комунальним тарифам, а пізніше «виплили» негативні моменти на кшталт незаконних оборудок із землею, падіння погруддя І. Франка (коли владу опосередковано задіяли у процес ліквідації скверу), а крім того – війни з туроператорами, грубе порушення будівельних норм і правил під час будівництва так званого дерев’яного ринку та сцени у центрі міста (їх, як ми вже неодноразово розповідали, збудували якраз над діючими тепло- та електромережами) тощо. Але був і ще один резонансний момент, на якому варто було б зупинитися і розповісти про нього докладніше, враховуючи той факт, що справи тих «давно забутих днів» нині разюче вдарили не лише по довірі громади.
Мати справу з тими, хто не дотримує обіцянок і нівелює на публіці усі хороші справи, украй важко – переконалася не одна діюча у місті бізнес-структура, не одна відомча контора та організація. Є серед них і ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт». Змучене нахабством та некомпетентністю чиновництва мерії керівництво товариства врешті-решт заявило: допомоги і підтримки така непослідовна і відверто непрофесійна влада аж ніяк не заслуговує.
А довіра і підтримка, скільки 6 цього не заперечували міські очільники, таки була. І була вона хоч і не афішованою, проте доволі суттєвою. Узяти хоча б той факт, коли у відповідь на пропозицію Львівської обладміністрації і Трускавецької міської влади ЗАТ «Трускавецькурорт» запропонував власні ідеї щодо участі у підготовці і проведенні в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Зокрема товариство зобов’язалося до початку чемпіонату відкрити новий санаторно-курортний комплекс «Каштан» (сьогодні «Міротель»), реконструювати санаторій «Весна» та декілька вілл, залучити, за необхідності, інші санаторії та забезпечити розміщення понад 3,5 тисяч уболівальників. До програми підготовки чемпіонату «Євро-2012» приєдналися деякі інші організації і заклади курорту. Згодом Кабінет Міністрів України схвалив внесені пропозиції державних інститутів, місцевих органів влади, інвесторів і прийняв спеціальну постанову № 793 від 21 липня 2009 року, у котрій було враховано і клопотання керівництва ЗАТ «Трускавецькурорт» про реконструкцію та відновлення існуючих автошляхів у регіоні.
Як відомо, кошти у сумі 45 мільйонів гривень на вказані цілі таки були виділені. Частина з них – у сумі 17 мільйонів – дісталися Трускавцю. Але замість того, аби використати їх належним чином на ремонт найпроблемніших доріг (вулиць С. Воробкевича, С. Бандери, Т. Шевченка та ін.), влада несподівано почала «відновлювати» перед тим вже відремонтовані дороги на вулиці Суховоля, Дрогобицька та Героїв УПА. Ремонт цих доріг здійснювався 2-3 роки тому, тож, згідно Закону України про благоустрій міст, ці дороги не підлягали реконструкції протягом подальших 5 років. І керівництво про це знало, як знали про це окремі мешканці міста. Звісно, обуренню людей, котрі одразу усвідомили, що насправді відбувається у Трускавці, не було меж.
Проти такого марнотратства та дурості повстав чи не увесь депкорпус міста. Дійшло до того, що під колеса спеціалізованої техніки кидалися люди. Та незважаючи на такий справедливий спротив активістів, «закатування» бюджетних коштів у заздалегідь відремонтовані дороги не припинилося.
Справа закінчилася тим, що тодішнього голову Львівської ОДА було знято, а ситуацію на міському рівні втихомирили запевнення міського голови Трускавця Руслана Козира у тому, що рішення про перелік доріг, котрі потребують ремонту, йому «спустили» згори. Тобто міський голова обрав позицію «жертви» цієї оборудки. Повірили йому тоді чи ні, але ситуацію тихцем «зам’яли» і, як годиться, забули. Актуальною ця тема стала знову саме сьогодні, коли колективу ЗАТ «Трускавецькурорт» вкотре нав’язують проблеми міської господарки. Мовляв, погана дорога по вулиці Т. Шевченка – це ваша печаль, бо там є збудований ваш «Міротель».
Про намагання перекласти проблеми, як то кажуть, з хворої голови на здорову, свідчить протокол засідання містобудівної ради Трускавця від 5 квітня 2012 року, в котрому чорним по білому прописаний фактичний спротив інвестуванню у благоустрій міста, іншими словами у його добробут. Мало того, про принципове несприйняття ініціатив товариства свідчать скеровані наряди міліції, складені акти про порушення та фактичну заборону розміщення скверу для відпочинку гостей і мешканців міста. Витрати на запланований сквер планувалися у сумі понад 5 млн. гривень. Зрештою на ці кошти товариство мало намір зробити чимало робіт, в тому числі: демонтаж підвальних приміщень колишнього 2 корпусу санаторію «Берізка», вивезення ґрунту, облаштування скверу та, власне, ремонт дорожнього полотна вулиці Т. Шевченка. Демонструючи мешканцям позицію «вправного господаря», міська влада принципово відмовляється від згаданих інвестицій, тим самим усіляко перешкоджаючи розвитку курорту. Саме тоді припиняється важливий для міста і його мешканців діалог бізнесу та влади, а місцеве чиновництво навіть не намагається діяти прозоро, замовчуючи важливі факти навколо існування важливих проектів, що мали б сприяти розвитку та розквіту курорту.
Узяти хоча б ситуацію зі замовчуванням факту навколо виконання чи не найважливіших зобов’язань. Точніше, Львівська ОДА від 18 квітня 2012 року видала розпорядження, котрим зобов’язала міську раду Трускавця розробити певний перелік заходів, необхідних для оголошення Трускавця курортом державного значення. Чи приступили у місті до виконання цього зобов’язання – не відомо. Швидше за усе – ні, бо власного зиску від цієї марудної роботи ніякого, а ще дасться взнаки відсутність доступу до реалізації останніх ласих шматків курортної землі. І у відповідь на запитання, чи ведеться робота щодо підготовки необхідної документації на згадане розпорядження – лише слабкі запевнення, що ведеться. А слідом в офіційних коментарях міське чиновництво запевняє, що такий статус курортові лише на збитки. Хоч тут вони відверті: дерибанити залишки трускавецької земельки через Київ буде вкрай важко!
Але знову повернемося до згаданої теми доріг і довіри. Нещодавно редакція отримала копії актів обстеження вулиць Суховоля, Дрогобицької та Героїв УПА від 23.03.2011 року за підписами начальника управління архітектури та містобудування О. Грищенка, начальника УЖКГ і Б Ю. Терлецького та двох інженерів служби автодоріг у львівській області. Ці акти також затвердив своїм підписом Трускавецький міський голова Руслан Козир, і саме ці документи проливають світло на невідому організацію, котра «займалася ремонтом» трускавецьких доріг. Це документи, у яких є свідоме порушення – відсутність важливих пунктів у процесі первинного обстеження та інша не менш важлива інформація. Іншими словами, завізовані міським чиновництвом документи, м’яко кажучи, не відповідають дійсності.
Тож, напевне, у цих великих «господарів» прийшов час запитати, де вони були тоді, коли «ремонтували» майже ідеальне покриття по вулиці Суховоля? Де були, коли мільйони гривень катком закатали у дорожнє полотно вулиці Героїв УПА, якому теж нічого не бракувало? Куди дивилися, коли зрізали шар нового асфальту на вулиці Дрогобицькій? Кого нині змусять за власний кошт відремонтувати багатостраждальну дорогу на С. Воробкевича? Напевне добре чужими руками господарювати? А ще легше у власних проблемах звинувачувати інших. Бо нині вже важко сказати, чи осіли кошти від «асфальтних» оборудок у кишенях міського чиновництва. Проте можна із впевненістю заявити: такі «господарі» місту навряд чи потрібні!
Післяслово: вищенаведені факти повинні зацікавити мешканців Трускавця, котрі, обираючи владу, очікували від неї якщо не стовідсоткової дієвості, то хоча б прозорості дій. До того ж цей матеріал повинен був би викликати певну реакцію у правоохоронних органів.
Яна Липнева, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень