За що боролися – на те і напоролися. Західні взірці життя та моделі поведінки часто сліпо копіюються в Україні, а будь-яка твереза думка-застереження одразу викликає шквал критики та звинувачень у ретроградності чи некомпетентності. Досить лише згадати так звану «сексуальну революцію», яка наробила чимало лиха в США та країнах Європи, не слід забувати і про зростання кількості хворих на СНІД та венеричні хвороби, а саме поняття «християнська Європа» давно втратило свою актуальність через те, що Європа швидше безбожна, а кількість практикуючих мусульман у деяких європейських країнах наблизилася до кількості номінальних християн. Та все одно ми, наче сліпі кошенята премося в Європу, наче б там нас чекали або вона медом намазана. І не задумуємося, що ми споконвіку були в Європі і є в ній, залишаємося невід’ємною частиною континенту, який задавав правила світової гри впродовж тисячоліть.
А та ж Європа, яка мовчала, коли Росія здійснювала агресію проти Грузії, яка і пальцем не поворухнула, щоб зупинити вбивства на Кавказі, в Іраку чи Афганістані або навіть на тих же Балканах, яка завжди боялася сильного і нехтувала благаннями слабких, зараз починає диктувати нам умови. Мовляв, не пустимо вас в ЄС, бо і права людини в Україні порушують, і до стандартів не дотягуєте (європейських, тобто їхніх стандартів), і взагалі, не виконуєте наші умови. Стосується це не тільки Європейського Союзу, а й таких організацій як Міжнародний валютний фонд, ООН, ЮНІСЕФ та багатьох інших наддержавних утворень. Обеззброївши Україну на початках незалежності, тобто, позбавивши її статусу ядерної держави, ніхто із сильних світу цього не хоче тепер з нами рахуватися, а намагаються поставити на коліна – вже не силою зброї як раніше, а методом інтриг, шантажу, маніпуляцій, підміною понять. І одним із прикладів цього є так звана «ювенальна юстиція».
Здавалося б, сам термін означає благе діло – справедливість стосовно підлітків. На ділі ж ця ювенальна юстиція є не чим іншим як нищенням інституту сім’ї, вимогою толерантності до різноманітних сексуальних збочень, втручанням держави та різних підозрілих інституцій у систему родинного виховання. Крок за кроком вороги християнства та української нації намагаються в Україні нав’язати такі модель поведінки та світоглядну систему, які є диявольським у своїй суті, грішними, порочними та відверто злочинними. Так, якщо батько чи мати дадуть ляпаса дитині, то вони згідно «євростандартів» порушують право дитини, її гідність і таку дитину заохочують бути «Павликом Морозовим» новітнього часу, тобто, «капати» на родичів. Написати скаргу чи й заяву до суду «допоможуть» так звані соціальні працівники. Вони ж, ті соціальні працівники, отримали право ходити по помешканнях, перевіряти умови, в яких живуть сім’ї, складати акти, і саме після таких відвідин в родині цілком благополучній розпочинаються проблеми. Для прикладу, в сусідній Польщі батька і матір позбавили батьківських прав тільки через те, що в них сукупний дохід був нижчим від зазначеного. Дитину вилучили у батьків і одразу передали на виховання у прийомну сім’ю. І тільки втручання польського телебачення (TVP-1) дало можливість згорьованим батькам повернути рідне дитя, яке стало своєрідним товаром для бездушних чиновників, засобом для проставлення галочки про виконану роботу. Але ж який психологічний стрес вже довелося пережити цій дитинці!!!
В Україні, до речі, подібне також практикується, але про це чомусь мовчать і ЗМІ, закриває очі Церква, а влада «співпрацює» з підозрілими закордонними організаціями з метою отримання додаткових грошових надходжень у формі грантів нібито для покращення соціальних стандартів. Ось воно – покращення вже сьогодні!
В одному з районів Львівщини були випадки, коли горе-соціальні працівники заглядали під ліжка та дивани, дозволяли собі грубіянити та кричати на господарів будинку, погрожували відібрати дітей тільки тому, що в них у руках влада.
У школах вчителів заставляють здавати відомості про учнів, «сім’ї яких опинилися у складних життєвих обставинах». І в цей перелік ввійшли не лише сім’ї з проблемами залежностей (алкоголь, наркотики) чи ті, де практикується насильство, але й (увага!) неповні сім’ї, багатодітні сім’ї, сім’ї, в яких є діти-інваліди, малозабезпечені сім’ї, сім’ї, яких торкнулася проблема вимушеної трудової міграції. Тобто, з часом відібрати дитину зможуть не лише у матері-алкоголічки (хоча і в цьому випадку не факт, що потрібно це робити), але і в матері-одиночки, у вдови, у батьків, в яких є троє чи більше дітей. Позбутися рідної дитини можуть батько та мати, які змушені були виїхати на заробітки. Втратити рідну кровиночку можна буде тільки через те, що сума сукупного доходу на кожного члена сім’ї менша від так званого прожиткового мінімуму. А якщо маєте дитину-інваліда, то вам радо «допоможуть», вилучивши її. В Європі знайдуть як «використати» бідну каліку.
Втім, не лякайтеся, в Україні це лише плани. В Європі подібне впроваджується в життя повним ходом. Так-так, у тій Європі, де вчителів звільняють з роботи тільки за те, що вони носять хрестик на шиї, а тих, хто цитує слова Біблії про гріх гомосексуалізму, відправляють на примусові роботи чи виселяють у контейнери (Нідерланди). Коли чоловік називає себе Гітлером, Наполеоном чи інопланетянином, то його відправляють на примусове лікування, а коли чоловік називає себе жінкою, то це потрібно толерувати, бо інакше ти порушуєш його «права». Церкви в Європі закривають чи перетворюють на арт-кафе, де збираються всілякі збоченці, а саму стару Європу залила хвиля мігрантів, які не просто зберігають свою традицію (зокрема, мусульманську), але й намагаються насаджувати її. Те, що не вдалося в часи середньовіччя, арабам вдається зараз. І ніхто в них не відбере дітей, бо вони сильні та дружні. Як в Україні ніхто не посмів би вилучати дітей в циганів, сім’ї яких мають по десятеро діточок і ті діти часто брудні, биті, жебракують. Але цигани дружні і попробував би хтось прийти до них до хати робити «соціальне обстеження» або навіть заїкнутися про те, що дитину відберуть. Вбили б на місці.
А над українцями можна проводити різні експерименти під маскою благих намірів «справедливості щодо неповнолітніх», тобто ювенальної юстиції. В школах вже у сьомому-восьмому класах вчать толерантності до секс-меншин та вміння користуватися презервативами «з метою запобігання поширенню ВІЛ-інфекції». На уроках етики, яка, до речі, викладається більш-менш належним чином тільки в Західній Україні, не рекомендують молитися «Богородице Діво», а так звані «дражливі» теми намагаються оминути, щоб «не образити» когось, для прикладу, євреїв чи представників новоявлених культів. В своїй хаті стаємо своєрідними гостями, а справжні гості вказують нам, як маємо поводитися. І от доходить до того, що в українців скоро почнуть відбирати дітей…
І насамкінець – а для чого комусь українські діти? По-перше, для всиновлення чужоземними батьками. Може бути справжнє усиновлення, а можна «усиновити» для отримання органів. По-друге, для формування яничарів. Як колись турки забирали в ясир малих слов’ян, з яких формували елітні підрозділи війська султана, так і тепер через різноманітні проекти «прийомних сімей», «дитячих будинків сімейного типу» дітей виховуватимуть у дусі «толерантності». Бо хто платить, той і музику замовляє. П’ята колона з новоспечених «соціальних працівників» вже сформована і їм час від часу нагадують, за які гроші їх утримують. І по-третє, а звідки взяти в Європі дітей для гомосексуальних пар, для педофілів, які мають гроші і владу? Ну не заберуть же ж вони дітей у мусульманського багатодітного населення Європи чи в малозабезпечених циган. Так давайте ж, подумали собі гомосексуалісти, трансвестити, педофіли та інша нечисть з загниваючої Європи, будемо брати дітей-українців. То народ сумирний, над ним віками всі збиткувалися, то витерплять вони і новітню форму ясиру – податок дітьми. Тим більше, що впроваджуватиметься він задля такої «благородної» мети, як «турбота про права дітей» та «їхній соціальний захист». А жадоба українських чиновників до наживи відома, так що сумнівів у «доцільності» реформування системи правосуддя стосовно дітей та сім’ї не буде.
Тож чи клюнуть українці на наживку «ювенальної юстиції» і чи знайдеться в українському політикумі хтось, у кого вистачить сміливості стати на захист українських дітей? Питання залишається відкритим.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень