2 жовтня в.о. міністра охорони здоров`я України Уляна Супрун опублікувала свій черговий пост на Фейсбуці. Цього разу він був присвячений темі уринотерапії – лікування сечею. Навряд чи це аж така актуальна тема, щоб її піднімати на державному рівні. Покладіть руку на серце, чи хтось з Вас або Ваших знайомих використовує цей метод? Гадаю, що в 98-99% випадків відповідь буде однозначною: «Ні!».
Читаючи пост Уляни Супрун, вражає категоричність, з якою вона таврує уринотерапію, а до книги «Сеча – жива вода» формує апріорі скептичне ставлення своєю заувагою: «Існують навіть книжки, в яких сечу називають «водою життя» та пропонують лікувати нею мало не всі хвороби: починаючи від проблем зі шкірою та завершуючи онкологічними хворобами».
Розвінчуючи «міфи» про сечу, міністр охорони здоров`я гарно вписується в теперішню владну команду – український уряд, де кожен робить свою «роботу» по розвінчуванню «міфів». Міністр соціальної політики Андрій Рева закликає українців менше жерти, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков може хвалитися разючими змінами, під час яких колишні «мусори» та «менти» стали ідеальними, зразковими поліцейськими, міністр юстиції Олег Петренко бореться з неплатниками аліментів і показує свої досягнення, а в цілому чи не кожного тижня в розсилках прес-релізів від Кабміну фігурує «розвінчуємо міфи».
А що ж сеча, чи дійсно вона є така шкідлива, як пише пані Супрун, і чи дійсно така небезпечна? Наголосимо на тому, що відсоток тих, хто все ще практикує уринотерапію, зараз в Україні мізерний. Проте в давніші часи сечу для лікувальних цілей застосовували значно частіше. Причому як зовнішньо, так і внутрішньо. В польових умовах саме сечею можна було продезинфікувати порізи та інші ранки, полосканням сечею лікували захворювання горла, в ній ввечері вимочували натруджені ноги, «ячмінь» на оці теж лікували промиванням сечею, і подібних прикладів вживання сечі в народній медицині є досить чимало. Сеча ніколи не вважалася чимось нечистим, як це пише пані Супрун (цитата «сеча може містити небезпечні бактерії, які здатні нанести шкоду організму»). Лікувалися переважно власною сечею, хоча знахарі рекомендували деяким категоріям людей (хворі на сухоти, на захворювання крові, на рак, на гнійні захворювання) вживати сечу інших людей, бажано малих дітей.
При важких захворюваннях, котрі в Україні, на жаль, найчастіше є невиліковними, люди готові вдаватися до різних методів. Інколи сумнівних, а інколи ефективних. Сеча може викликати ефект плацебо, коли людина отримує віру в те, що «це дійсно допоможе» і для подолання важкої недуги мобілізуються внутрішні резерви організму. Якщо таким чином вилікується хоча б одна людина, то навіщо ці пости міністра охорони здоров`я України, які ставлять уринотерапію на рівень шарлатанства?
Якщо проаналізувати дописи Уляни Супрун за вересень, то окрім бравурних рапортів про досягнення (тільки час покаже, чи це дійсно досягнення) в галузі «реформування» української медицини, знаходимо матеріали про те, що «хірургічна маска не захищає від зараження» і що «без супу можна жити», про цукор та підсолоджувачі, про ремені безпеки в автомобілі та нерозбірливий почерк лікарів, про деменцію і пацієнтів, котрих треба везти в лікарні ногами вперед. Також пані міністр рекламує навчальний курс з інклюзивної освіти від Посольства Держави Ізраїль. Окрім того, в своєму категоричному стилі Уляна Супрун стверджує, що «Корупція в медицині не пройде!». І це при тому, що корупція в медицину вже давно пройшла і нікуди звідти не поспішає, бо їй там комфортно.
Але зовсім не тема уринотерапії, в якій пані міністр проявила таку «компетентність», і не інші «навчальні» та «роз`яснюючі» пости Уляни Супрун змінюють особисто моє ставлення до неї з позитивного на негативне. Вражає відповідь пані міністр громадянину України, християнинові-протестантові Вікторові Танцюрі, в якому той закликав припинити пропаганду гомосексуалізму та захистити традиційні сімейні цінності. Захисникові традиційних сімейних цінностей недвозначно натякають – якщо йому не подобається політика чинної влади щодо «захисту прав» різного роду збоченців, то він може виїхати з України. В принципі, зрозуміло, Супрун заїхала – Танцюра хай виїжджає. Те, що пані міністр залишається громадянкою іноземної держави і водночас є посадовою особою в нашій державі, де подвійне громадянство заборонене, лише додає пікантності цій ситуації.
Ну і до повної картини ставлення пані Супрун до християн – ще один штрих, а власне цитата з її недавнього фейсбучного посту про капеланство: «Капелани повинні відвідувати лише тих пацієнтів, яким це потрібно. Багато людей мають свої причини, щоб не бажати, аби їх відвідував капелан. Не всі люди задовольняють свої духовні потреби за допомогою релігії. Одні для цього потребують класичної музики чи гарних краєвидів, іншим достатньо спілкування з сім’єю і друзями…». Тож не виключено, що в майбутньому, аби убезпечити пацієнтів від «нав`язливих християн», котрі пропагують сімейні цінності, урядовою постановою зобов’яжуть вмикати в лікарняних палатах класичну музику та вішати на стіни картини з «гарними краєвидами».
Оскільки тема Уляни Супрун викликана її постом про сечу, то в зв’язку з цим згадується стійкий фразеологізм «сеча вдарила в голову». Людина, котра сама по собі не є злою і має хороші наміри щодо реформування української медицини, чомусь надмірно захопилася тим, що не є в її компетенції. Старше покоління пам’ятає часи, коли цькували костоправів та інших народних цілителів, обзиваючи їх аферистами, шарлатанами, чаклунами та пройдисвітами, коли лікування травами вважалося чимось несерйозним, адже буцімто є таблетки, уколи, краплі та інші засоби офіційної медицини, тож навіщо якесь «відьомське зілля»?
В своєму дописі про сечу Уляна Супрун стверджує, що «не існує жодного (!) наукового підтвердження, що це має будь-яку користь для здоров‘я» і оперує маніпулятивними твердженнями «поширена думка», «здавалось би», «може», «міф» тощо. В той же час пані міністр від медицини не наводить жодного аргументу шкоди уринотерапії – реально задокументованої, а не «може викликати» чи «може спровокувати».
В жодному разі не хочемо лити воду на млин тих, хто вимагає звільнення Уляни Супрун з поста в.о. міністра. Проте якщо вона й далі писатиме в такому ж «просвітницькому» дусі про шкоду прикладання подорожника до ранки чи про неприпустимість чищення зубів до їди, а не після неї, то тоді з сумом прийдеться констатувати, що недовго яблуко може бути здоровим в мішку з гнилими.
A propos, ті нечисленні люди, які пили сечу чи використовували її для зовнішніх маніпуляцій, робитимуть це й надалі. Навряд чи міністр для них є авторитетом. Адже переважно це ті люди, котрих офіційна медицина давно «списала» і вони, згідно всіх зроблених аналізів, мали б давно гнити в могилі. Але вони живуть, і це офіційна наука пояснити не може.
«Єдиний рекомендований спосіб поводження з сечею – це позбутись її в туалеті», пише Уляна Супрун. Ну що ж, так чинять і без рекомендацій міністра 98-99% всіх мешканців України. Так навіщо було потрібно і кому було потрібно це стрясання повітря? З ілюстрацією жовтої сечі в банці з синьою (!) кришечкою.
На фото: 1) сеча з ілюстрації до посту Уляни Супрун, 2) відповідь в.о. міністра охорони здоров`я Уляни Супрун Вікторові Танцюрі.
Володимир Ключак
P.S. Повний текст послання Уляни Супрун про сечу можна прочитати на її Фейсбук-сторінці від 2 жовтня за посиланням https://www.facebook.com/ulanasuprun/
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень