Дві події стали причиною написання цієї статті. Перша – на сторінці друга Віктора Пиціва в мережі Фейсбук побачив посилання на композицію «Степан Пісьо. Трускавець у живописі» (YouTube). Друга – директор Трускавецької дитячої школи мистецтв імені Романа Савицького Ігор Нич подарував мені фотоальбом «Трускавецький дитячий пленер образотворчого мистецтва імені Михайла Біласа».
Почну з фотоальбому. Коли відкриваєш його і бачиш малюнки дітей (!) з Трускавця, Стебника, Борислава, Дрогобича, Підбужа та Львова, то направду гордість переповнює душу. Не гординя, а гордість, що в нас таке гарне місто-курорт, і що цю красу може оцінити та змалювати талановита дитина з якоїсь іншої місцевості.
Два десятки дітей за кілька днів перебування на пленері зафіксували той Трускавець, який ми не дуже цінимо, повз який байдуже проходимо, до якого звикли. Ми не задумуємося, що ця краса колись може зникнути так само, як зникла звична споруда водолікарні в центрі, занепасти, як занепали Помярки після приходу совітів, змінитися до невпізнання, як змінився Трускавець після побудови санаторіїв-багатоповерхівок. Зміни проходять на наших очах – буквально за останні 20-25 років постали клініка професора Козявкіна, «Ріксос» та «Міротель», згорів Дептак, щезла композиція «Мавка та Лукаш», а скільки нових будинків появилося на Стуса, Данилишиних та інших вулицях! Нові пам’ятники, нові готелі, нові атракції типу дельфінарію, обвал ветхих будівель як хоча б тієї, що біля монастиря сестер-служебниць на Стебницькій. Нові церкви і реконструкція старих, нові кафе та ресторани на місці старих, перепрофілювання, перепланування, видозміни ландшафту, концепції, логотипів, закриття верхнього бювету, перспективи розширення курорту після адмінреформи.
Про все це можна говорити дуже багато, розвиваючи кожну тему в окрему публікацію. Але мова про інше – про дітей, які своїми пальчиками за допомогою пензлика, фарб та інших знарядь праці художника зафіксували Трускавець зразка 2017 року.
Відкриваєш фотоальбом робіт учасників пленеру образотворчого мистецтва імені Михайла Біласа і бачиш вид з центральної площі на дзвіницю церкви святого Миколая, бачиш куполи церкви Покрови і костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, бачиш характерний шпиль вілли «Саріуш» (тепер музей історії міста) і не менш характерну надкаптажну споруду джерела «Едвард». А ще бачиш частинку оновленого Майдану Кобзаря біля міської ради, окремі вілли та скульптури, бювет та намагання все краще з побаченого вмістити на одній картині (робота Софії Виджак з Бориславської ДШМ).
Тож за задум такого пленеру і реалізацію цього задуму дійсно варто подякувати – і відділу культури, і його підрозділам: школі мистецтв та музею Михайла Біласа. Невелика інвестиція в цей пленер окупиться однозначно, тим більше, що це не мільйони на вітер і «зрєліща».
Що стосується світлих, легких, гармонійних картин митця Степана Пісьо, якими він популяризує наш славетний курорт Трускавець, то на них краще просто дивитися, ніж пробувати щось писати про них. Дивитися, милуватися, спостерігати, споглядати, вникати, чудуватися, захоплюватися, втаємничуватися, входити у світ Трускавця разом з художником.
Ось хоча б кілька штрихів. Надворі зима, а в світлій теплій оселі з вишитими шторами на столі парує чайник з «трускавецькою» гускою. Ікона святого отця Миколая на фоні трускавецької церкви. В парку. Скрипка на підвіконнику, а за вікном – прекрасний вид на розмірене курортне життя. Бричка везе відпочивальників тінистою алейкою в напрямку музею. Вілла «Ґопляна» та вілла «Старий Відень», «Набі»…
Трускавець на картинах, Трускавець в мистецтві, тема Трускавця на персональних виставках митців, курорт як символ спокою, релаксу, краси. Ці моменти недооцінюють, вони проходять повз увагу більшості. Але не більшість визначає тренди і не більшість формує смаки. В мистецтві демократії немає і бути не може.
На фото: учасники пленеру та їх роботи; картини Степана Пісьо.
Володимир Ключак, фото Ігоря Нича, Олега Бачинського та Степана Пісьо
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень