На сторінках преси триває словесна перепалка з приводу доцільності чи недоцільності подальшого існування міського комунального підприємства з такою близькою і рідною усім назвою – «Наше місто». Хоча, здавалася б, про що дискусія: сесія рішення про реорганізацію ухвалила і нові комунальні підрозділи затвердила, КРУ свій вердикт винесло – отже, процес пішов, і це не зворотно. Але діє страйковий комітет, ідуть звернення у найвищі державні інституції, блокуються рішення. А тому незле буде, як радили древні, зазирнути в корінь проблеми…
Перевіркою КРУ встановлено, що КП «Наше місто» збанкрутувало через низку фактів, головним з яких є… елементарна безгосподарність (банально, але факт). І хоч КРУ у своїх висновках оперує не епітетами, а «голими» цифрами, ми не будемо обтяжувати читача арифметикою і назвемо тільки найбільш разючі фінансові посилки із звіту ревізійного управління.
«Голі» цифри
2009 року адміністративні витрати КП «Наше місто» заледве вклалися у 2 млн. грн. Збитковість при цьому сягнула трохи не 5,2 млн. (проти запланованої – 60 тис.) Цікавий момент: виявляється, є таке поняття: запланована збитковість. Вже наступного, 2010 року, ця запланована збитковість становила 690 тисяч, а фактично підприємство отримало збитку – понад б млн. Тут не треба бути визначним економістом, аби розуміти, що такі адміністративні витрати при таких збитках підприємство може нести тільки за умови сталого зовнішнього фінансового підживлення, а влада зацікавлена (хоч як це дивно) в його збитковості. Бо як інакше пояснити наступну «голу» цифру: на кінець 2010 року непокритий збиток підприємства склав понад 25 млн. грн.! При цьому витрати на здійснення фінансово-господарської діяльності зменшилися, а адміністративні витрати – збільшилися. Ця абсурдність по висхідній переслідувала КП «Наше місто» усі попередні роки.
Ось, наприклад, кількість працівників КП «Наше місто» з 2009 до 2011 зменшилася приблизно на 115 людей. А фонд заробітної плати збільшився, і доволі суттєво – на 70 тис. грн. При такій збитковості – це кримінальна справа. Але контролюючі органи у ті часи чомусь мовчала… Нараховувалися усі надбавки, передбачені законом, – від преміальних до нарахувань на оздоровлення. При цьому порушувався інший закон, який забороняє будь-які нарахування, якщо підприємство збиткове.
Зрубати деревину…
Протореною стежкою боргів і збитків КП «Наше місто» йшло з року в рік. З року в рік борги і збитки покривалися за рахунок майна громади, яку не дуже хто запитував, чи хоче вона погашати цю збитковість: просто депутати голосували, і КП отримувало дотацію.
Виходить так: ти погано працюєш, маєш борги, але ми тобі однак заплатимо. Така система праці і фінансових відносин була негласно узаконена. Змінювати ситуацію не було потреби – був ресурс, були гроші. Коли гроші є – мало хто їх рахує. Тоді не зважалося ні на що – ні на висновки депутатських комісій, ні на наявність передумов і можливостей реформування. Чому? Відповідь лежить в площині тодішніх пріоритетів і ризиків. Реорганізація – це, перш за все, непопулярні рішення. Це – вогонь на себе. Навіщо? Навіщо щось міняти, якщо всі процеси і так доволі керовані: і планова збитковість, і механізм її покриття, і всі грошові потоки, як в дзеркалі? Щось міняти – це рубати деревину, на якій міцно сидиш. А сиділи направду міцно. Так міцно, що ще й сьогодні годі з місця зрушити.
…І далі сидять. І створюють видимість діяльності, підмінюючи поняття – такі, як «дбати за людей» і «займатися популізмом». Адже нема землі, яку можна продати, нема майна, яке можна закласти, нема нічого… крім можливості відповідально працювати. Але одні не вміють, інші – не хочуть, бо ліниві, а когось просто влаштовує безгосподарність як нагода щось відкраяти на власні «кишенькові витрати».
Про любов і «кишенькові» витрати
За даними регіонального моніторингу цін, за ручне прибирання міста міська рада платила «Нашому місту» за розцінками, удвічі вищими, ніж у Стрию, Дрогобичі, Бориславі, Східниці… Дивно, правда? За що ж це комунальне підприємство так не любило рідну трускавецьку громаду, що стягувало з неї подвійну плату? Чи може, це тодішня влада, навпаки, до нестями любила своє КП, що давала йому гроші… на «кишенькові витрати»?
Хтозна, хто кого і за що любив, але на зарплаті рядових працівників це ніяк не позначалося. До речі, калькуляцію на виконані роботи одноосібне складав і підписував тодішній гендиректор п. Алієв, в обхід управління ЖКГ і Б, якому начебто був підпорядкований, але, звісно, не без згоди, головного владоможця. Це – ще один негласно узаконений принцип взаємовідносин між владою і її комунальним підприємством.
Коли йдеться про механізоване прибирання міста, картина ще цікавіша. Як виявляється, дороги від снігу треба розчищати навіть тоді, коли його нема. Було би смішно, якби не було сумно, – адже знову йдеться про стосунки, замішані на власній користі і брехні. Відомо, що машина працює на день не більше 4-ох годин, а в рахунках на оплату послуг значиться 11 робочих годин щодня, включно з суботою і неділею. Тут вам – і не-зароблена зарплата, і незаслужені премії, і украдені паливно-мастильні матеріали та інші зловживання. Це те, що називається «приписки», точніше кримінал. На цих махінаціях був пов’язаний недавно звільнений п. Т. Гентош – от вам і люстрації.
Людський фактор, коли «кадри вирішують все», суттєва із причин занепаду КП «Наше місто», а тому відмова від нього є об’єктивною і обґрунтованою — не можна утримувати підприємство, яке привчає людей красти і брехати і яке обслуговує владу, а не громаду.
Об’єктивна реальність
Комунальне підприємство має заробляти – власне, для того воно створюється: надавати послуги і отримувати за них плату. Утримувати збиткове підприємство, збитковість якого оплачує громада, – злочинна практика.
За висновками КРУ, серед інших причин збитковості названо й невідповідність тарифів на комунальні послуги. Преса навіть назвала саме цю невідповідність визначальною. Хоча направду тарифи, серед причин збитковості КП, у порівнянні з усіма іншими невідповідностями, є, по суті, дрібничкою. Але суть в тому, що усі давно знали про збитковість тарифів. Але хто перед виборами піде на їх підвищення? – це ж «непопулярні» заходи.
Упроваджувати всі непопулярні, але такі потрібні заходи, доводиться вже новій владі. Це – і реформування з реорганізацією, яке тягне за собою особливо непопулярні – кадрові зміни, і зміна тарифів, і щонайбільше – зміна самої системи організації праці, в основі якої лежав культ власного – не громадського – інтересу.
Багатьом буде запропоновано роботу у новостворених підприємствах «Трускавецьтепло» і «Трускавецьжитло». Але той (стосується суто адмінресурсу), хто не здатен працювати в нових умовах, може залишитися без роботи. Це – об’єктивна реальність.
Післямова
Закон усіх суспільних заворушень: завжди знаходиться демагог, який, видаючи себе за захисника народу, використовує його невдоволення і маніпулює не найкращими людськими якостями, як, скажімо, бажанням заробляти, не переобтяжуючи себе відповідальністю і самою роботою. Це – вчорашній день. Треба дивитися в завтра. Місто вже не має ресурсу для покриття збитковості комунального підприємства. Залишилося одне – ефективно господарювати.
Валентина Гук, бюлетень “Голос ради”
ТОП коментованих за тиждень