Земля і прибудинкова територія будинку. Хто власник?
Відповідь на поставлене питання дає можливість зрозуміти хто юридично має право володіти (безпосередньо панувати), користуватись (отримувати користь) та розпоряджатись (визначати подальшу долю) земельною ділянкою, яка знаходиться під багатоквартирним будинком, а також охоплює його прибудинкову територію.
Відповідно до положень чинного законодавства, права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок, належні до нього будівлі та споруди, його прибудинкова територія – це спільна власність співвласників багатоквартирного будинку (власників квартир і нежитлових приміщень у будинку).
Це означає, що сама земельна ділянка, яка знаходиться під будинком та визначає межі прибудинкової території не є власністю співвласників (їх об’єднання) до того моменту, коли вищевказане право буде ними реалізовано: здійснена процедура отримання відповідної земельної ділянки у власність. Відповідна процедура (в спрощеному викладі) передбачає декілька етапів: звернення до відповідних органів, отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, створення відповідного проекту та його затвердження, подання проекту разом з додатковими документами до органу місцевого самоврядування, отримання рішення про отримання відповідної земельної ділянки у власність, реєстрація відповідних змін в кадастрових планах тощо.
Вищевказана процедура потребує від співвласників багатоквартирного будинку, які згодні і бажають отримати відповідну земельну ділянку, певних часових та фінансових витрат, зокрема: необхідно загальними зборами співвласників прийняти відповідне рішення, акумулювати фінанси на розробку відповідного проекту землевідведення, сформувати та отримати необхідні документи тощо.
Оформлена відповідно до процедури земельна ділянка стає об’єктом спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку.
На сьогоднішній момент деякі прогресивні спільноти співвласників багатоквартирних будинків, створених в формі юридичних осіб (ОСББ), вже розпочали відповідні дії задля реалізації своїх прав на відповідні земельні ділянки.
Метою, як правило, є бажання спільнот отримувати додаткову користь, надаючи власну землю в оренду або використовуючи її задля забезпечення побуту співвласників будинку (загальними зборами співвласників можливо прийняти будь-яке рішенні, крім продажу, щодо використання власної земельної ділянки).
Практики отримання (або будь-яких роз’яснень з цього приводу) земельної ділянки співвласниками багатоквартирних будинків, які не створили ОСББ, допоки не існує, незважаючи на той факт, що законодавство також закріплює за ними право на отримання у власність відповідної земельної ділянки.
Необхідно усвідомлювати особливість права власності співвласників багатоквартирного будинку на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок, належні до нього будівлі та споруди, його прибудинкова територія – це законодавча норма, яка забороняє власникам такої земельної ділянки ділити її між собою та виділяти особисту частку (кожному окремому співвласнику).
Випадки, в яких фізична особа – платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, додатково сплачує 25000 гривень за об’єкт житлової нерухомості
Повідомляємо, що відповідно до п.п. «ґ» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, в тому числі його частки, що перебуває у власності ФО – платника податку, загальна площа якого перевищує 300 кв. м. (для квартири) та/або 500 кв. м. (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» – «г» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).
Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
Підпунктом 266.4 1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності ФО здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості у порядку, визначеному п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної згідно з п.п. 266.4 1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ та відповідної ставки, встановленої за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 3 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. При цьому ФО – власник об’єкта нерухомості загальна площа якого перевищує 300 кв. м. (для квартири) та/або 500 кв. м. (для будинку), до обчисленої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, додатково сплачує 25000 гривень на рік за кожний такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).
Виявлені розбіжності у розрахунку податку на нерухомість підлягають виправленню
Відповідно до норм Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Розрахунок здійснюється на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Фізичні особи сплачують податок протягом 60 днів з моменту отримання повідомлення рішення.
У разі, якщо платник податку не погодиться з розрахунком податку або виявить розбіжності в наявній у нього інформації про об’єкт нерухомості, він має звернутися з оригіналами документів на нерухомість до фіскальних органів. Останні, якщо є підстави, мають провести перерахунок суми податку і надіслати нове податкове повідомлення-рішення.
Необхідні документи для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами
Ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами видається за заявою суб’єкта господарювання. Для отримання такої ліцензії додається довідка органу доходів і зборів про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.
У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються перелік електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також адреса місця торгівлі.
У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.
Зазначені документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Заява про видачу ліцензії та документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
Видача ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється тільки за умови фактичного надходження 1/4 частини встановленої річної плати за ліцензію до відповідного бюджету, яке перевіряється уповноваженою на видачу ліцензій особою на підставі поданої заявником копії платіжного доручення (з відміткою банку про сплату) та довідки відповідного фінансового органу про фактичне надходження коштів до бюджету.
Отже, для отримання ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами суб’єкту господарювання необхідно надати заяву і копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату 1/4 частини встановленої річної плати за ліцензію. До заяви потрібно додати довідку про фактичне надходження до бюджету плати за ліцензію.
Для отримання такої довідки суб’єкт господарювання має право звернутися до органу доходів і зборів за місцем реєстрації із заявою та копією платіжного доручення (з відміткою банку про сплату).
Така довідка довільної форми видається органом доходів і зборів безоплатно не пізніше п’ятнадцяти календарних днів від дня отримання звернення платника податку.
Крім того, для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка органу доходів і зборів про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі.
Вимагати представлення інших документів забороняється.
Визначення дати реєстрації платником ПДВ
У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації платником ПДВ фіскальний орган протягом трьох робочих днів після надходження реєстраційної заяви вносить до реєстру платників ПДВ запис про таку реєстрацію.
Датою реєстрації особи платником ПДВ, яка вноситься до реєстру платників ПДВ, є наступні дати:
– з бажаного (запланованого) дня реєстрації, зазначеного у реєстраційній заяві, що відповідає даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ та матимуть право на виписку податкових накладних, у разі добровільної реєстрації особи як платника податку;
– з першого числа місяця, наступного за днем спливу 20 календарних днів після подання реєстраційної заяви, у разі добровільної реєстрації особи платником ПДВ, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено;
– з бажаного (запланованого) дня, що відповідає першому числу календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату ПДВ, у разі переходу осіб на спрощену систему оподаткування або зміни ставки єдиного податку;
– з першого числа календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів платників єдиного податку, що не передбачав сплату ПДВ, у разі перевищення ними протягом останніх 12 календарних місяців обсягу операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн грн., якщо перше число календарного місяця, з якого здійснюється перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви не настало;
– з дня внесення запису до реєстру платників ПДВ у разі обов’язкової реєстрації платником ПДВ або переходу платників єдиного податку, що не передбачав сплату ПДВ, на сплату інших податків і зборів, якщо ними перевищено протягом останніх 12 календарних місяців обсяг операцій з постачання товарів/послуг понад 1 млн грн., якщо перше число календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, на день подання реєстраційної заяви настало. Зазначена норма визначена п. 183.9 ст. 183 Податкового кодексу України.
Трускавецьке відділення Дрогобицької ОДПІ
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень