Всесвітній день книги й авторського права святкується щороку 23 квітня. 1995 Генеральна конференція ЮНЕСКО обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Адже саме цього дня 1616 року померли Сервантес, Шекспір і де ля Вега, народилися Моріс Дрюон і Володимир Набоков. Традиція святкування Дня книжки народилася у Каталонії, де 23 квітня на День Юрія традиційно дарували троянду за кожну куплену книжку. Нині Всесвітній день книги й авторського права святкують у 190 країнах світу.
Сьогодні, на жаль, не кожен українець може похвалитися палкою любов’ю до книги, ще менше прихильників книг серед юного покоління. Проте є чимало людей, котрі наперекір засиллю телебачення та Інтернету обожнюють саме паперовий носій інформації. Так сталося, що саме цього дня мене неабияк потягнуло до найближчої бібліотеки товариства, аби розпитати про стан справ. Точніше, цікавило мене, чим саме багаті полиці наших затівських «храмів» книг та якою саме літературою цікавляться наші відпочивальники. Завідувач методичного відділу та бібліотекар за сумісництвом Оксана Кондур саме впорядковувала книжкові полиці. Тож з нею разом нам довелося не лише переглянути асортимент літератури, а ще й подискутувати на тему читабельності певних літературних напрямків. І хоч сьогодні, у часи низької завантаженості, особливого попиту на «підопічних» пані Оксани немає, проте влітку, коли оздоровниці повні, у бібліотеці ПК ім. Т. Шевченка буває близько 60 відвідувачів. Більшість із них цікавиться релаксовим чтивом, тим, котре не вимагає, аби над ним особливо задумувалися. Тож у пік читацького інтересу на вагу золота – детективи, жіночі романи, фантастика тощо. Відвідувачі старшого віку найчастіше перечитують класиків, молодь цікавиться сучасними перекладами світових творів та довідковою літературою. Та якраз молодих відвідувачів тут стає дедалі менше. На жаль зацікавити малечу у цій бібліотеці теж практично нічим. Чомусь майже відсутня україномовна дитяча книга, а та російськомовна, що є в наявності – ентузіазму у дітей не викликає. Жаліються відвідувачі і на брак місцевої періодики, особливо літні люди, які цікавляться політикою. Тож символічність дати пов’язана із смертями великих діячів літератури актуальна і для нас. Бо хоч і є у мене віра у те, що книга ще довго не стане анахронізмом (не помре для читача), проте як вберегти її вагоме значення для наступних поколінь? Про це варто задуматись.
Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень