В Бориславі на даний момент нема міського голови. Олег Євгенович Іваницький, обраний громадою (абсолютною більшістю), помер в квітні 2010 року. Натомість замість мера в Бориславі є в. о., секретар міської ради, людина, яка раніше себе особливо нічим не проявила, в тому і з поганої сторони, але останнім часом здійснила ряд кроків, абсолютно непродуманих, які можуть зашкодити в першу чергу бориславській громаді.
А йдеться про конфлікт, який виник на голому місці, конфлікт, якого могло б не бути, якби не партійна заангажованість та прагнення об’єднатися не за щось, а проти когось. Йдеться про Велику Сміттєву Війну, яка вибухнула минулого тижня і скористатися з якої захотіли всі кому не ліньки. Але розпочнемо з самого початку.
В економічному плані Борислав явно програє Трускавцю та Дрогобичу. Тримається місто на плаву майже виключно завдяки НГВУ «Бориславнафтогаз», інші ж підприємства, які діяли в місті за радянських часів, давно поросли бур’янами та чагарниками. Екологічна ситуація теж непроста, особливо в районі Губич, де колись фабрика нетканих матеріалів змушувала ріки спливати червоними та синіми водами. А через це висока смертність, онкозахворювання, люди душаться у своїх помешканнях, бояться відкривати вікна. Повені останніх літ залишили Борислав без мостів, залишився в нормальному (та чи нормальному?) один – Барабський в центрі міста. Кошти на ліквідацію повені розікрали, розповідав ще торік депутат обласної ради Михайло Блавацький. Безробіття чи не найвище в регіоні, багато бориславчан працює в сусідніх містах, в тих же Дрогобичі та Трускавці. Для прикладу – Трускавець працевлаштував понад 20 тисяч жителів Борислава.
Дороги в Бориславі – жахливі, водопостачання значно гірше та ще й до того дорожче, ніж в інших міст-сусідів. Гірше розвинута і інфраструктура, багато питань, які сусіди вирішили, в Бориславі залишаються нерозв’язаними. Одне з них – питання автономного опалення. Але одним Борислав може похизуватися перед сусідами – вивіз сміття там поставлено на значно вищий рівень, ніж в Дрогобичі і приблизно на такий самий, як у Трускавці. Проте якщо хтось думає, що це заслуга міської влади Борислава, той жорстоко помиляється – це заслуга львівського підприємства «Ком-Еко-Львів», яке створило дочірнє підприємство «Ком-Еко-Борислав» і робить місто Борислав направду чистим. І це при тому, що свої машини для вивезення сміття, за нашими даними, Борислав давно порізав на металобрухт. І це при тому, що вічний вогонь бориславського сміттєзвалища загасили і тепер воно має європейський вигляд, на ньому навіть розпочато роботи по сортуванні сміття. Адже фірма солідна, яка обслуговує значну територію і Львова, яка має намір спорудити в Бориславі сміттєпереробний завод.
Коли в Дрогобичі гостро постала проблема вивезення сміття, Борислав, який, до речі, має мільйонні борги перед Дрогобичем за очистку стоків, не дозволив скористатися своїм сміттєзвалищем, хоча один з представників дрогобицької влади мало на коліна не ставав, адже питання можна було вирішити з обопільною користю. Окремі гарячі голови в Дрогобичі пропонували буквально «потопити Борислав у лайні», перекривши кран і не пускаючи стоки до Дрогобича, але тоді якось обійшлося. Натомість вдруге залишитися «гоноровим жебраком» владі сусіднього з нами міста навряд чи вдасться. І ось чому.
Фірма «Ком-Еко-Борислав» працює в місті нафтовиків мало не як волонтер. За власні кошти було облагороджено сміттєзвалище. Зарплату працівники фірми отримують виключно з прибутків центру, тобто зі Львова, повідомляє наше джерело з оточення директора «Ком-Еко-Борислав» Миколи Біля. Борг Борислава перед фірмою становить біля 400 тисяч гривень, які невідомо коли будуть погашені, а швидше за все, цього року ніхто їх погашати і не збирається. Щоб втримати підприємство на плаву та розвиватися, щоб допомогти тому ж Бориславу, фірма шукає надійних партнерів, які можуть допомогти їй реалізувати задумане. Шукає і знаходить – сусідній із Бориславом Трускавець пропонує варіант, вигідний всім – Бориславу, Трускавцю і самій фірмі «Ком-Еко-Борислав». Фірма вивозить трускавецьке сміття і має на тому заробіток, окрім того це дає змогу пришвидшити процес будівництва сміттєпереробного заводу. Трускавець зменшує видатки на вивезення сміття (адже є різниця, що везти до Стрия, а що до Губич) і зменшує тарифи. Борислав за рахунок коштів Трускавця надалі продовжує залишатися чистим містом, з якого акуратно щодня вивозиться сміття і це при фантастично високих боргах за цю послугу. Виграють всі – влада обидвох міст, населення обидвох міст, господарюючі суб’єкти. Такі випадки, коли і вовк ситий, і коза ціла, не так часто трапляються, тут же реально маємо співпадіння інтересів міст-сусідів. В майбутньому до проекту має намір підключитися і Дрогобич, який, напевно, побачив, безперспективність сподівань на так званого «канадського інвестора».
Але тут у бочку меду певні нездорові сили вирішили вкинути ложку дьогтю. Окремих трускавецьких політиків збісило, що в місті-курорті появилися білборди «Тарифи на вивезення сміття зменшено! Ініціатива міського голови Лева Грицака». На початку минулого тижня ряд телефонних дзвінків зробив до членів бориславського міськвиконкому депутат ТМР, який одночасно примудряється бути в керівництві двох політичних сил міста. З Бориславом його пов’язує і теперішній бізнес, і колишня робота в виконавчих органах влади. Інший так званий «політик» телефонує безпосередньо до в. о. мера Борислава. І не для того, щоб допомогти Трускавцю, йому ж це не потрібно, він же ж тут не проживає. Для того, щоб насолити діючій владі міста, а особливо особисто мерові Леву Грицаку.
В Бориславі заварюється каша, яку прагнуть помішати своєю ложкою потужні політичні сили міста. Буря в склянці води вихлюпується, стараються зіграти на містечковому патріотизмі та настроїти Борислав проти Трускавця ряд політичних сил. БЮТ, яку в місті очолює в. о. мера Василь Чабан, в тому і «Батьківщина молода», в п’ятницю 23 липня виставляють пікети, щоб не допустити машини із трускавецьким сміттям на впорядковане сміттєзвалище. І це при тому, що з Трускавця вивозять 2 – 3 машини, а ще два роки тому безконтрольно вивозили мало не із всього Дрогобицького району по 30 – 35 машин щоденно. Та тоді ніхто не протестував, бо не було близько виборів. Василь Чабан перевищує свої службові повноваження, дійшовши до того, що забирає водійські права (!) у водія однієї з машин. Ситуація нагнітається до тієї міри, що політики підключають церкву і священики закликають прийти на віче (залишається сподіватися, що після Любомира Гузара новий предстоятель УГКЦ, а кажуть, що ним стане владика Йосиф Мілян, здійснюватиме кращий підбір кадрів служителів, які не пхалися б у політику так ревно, як це інколи робиться тепер). Трускавець оголошується мало що не ворогом Борислава, всі біди міста нафтовиків влада старається зіпхати на «зовнішнього ворога» і частково їй це вдається.
О 15.00 26 липня (понеділок) в сесійній залі Бориславської міської ради розпочинаються громадські слухання. Ініціатором виступило «Ком-Еко-Борислав», планувалися слухання задовго до Великої Сміттєвої Війни. Проте зал не тріщав, більшість бориславців на провокації не піддалися. Найчисельніше були представлені мешканці мікрорайону Губичі і зрозуміло чому – сміттєзвалище недалеко від їхніх вікон. З депутатського корпусу «соізволили» прийти 6 чи 7 і то в основному з опозиційної до бориславської влади фракції «Солідарність». Слухання змістили основну тему побудови сміттєпереробного заводу на тему відповідальності чинної влади Борислава за бездіяльність, за той стан речей, в якому місто опинилося і в якому не було навіть за часів теж неважненького мера М. Тустановського. Всі присутні розуміли, що очищувати Борислав від сміття потрібно, але ідею сміттєперербобного заводу сприймали за принципом «Я за колгосп, лиш не в нашому селі». Ось які пропозиції лунали з вуст простих обивателів та навіть і депутатів БМР: прийняти рішення про заборону продажу товарів з пластиком (хтось жартома запропонував заборонити продаж і презервативів, тоді б зросла і кількість населення); нехай Трускавець возить сміття до Станилі, Уличного та Доброгостова; дати телеграму німцям, вони вивезуть сміття, так як під час війни вивозили нашу землю; сміттєпереробний завод для міст Борислава, Трускавця та Дрогобича розмістити в іншому населеному пункті, може десь посередині між цими містами (за нашими підрахунками це Модричі, тоді таким чином Грицак відімстив би війту Флюнту за війну за 17 гектарів, в якій модрицький війт прийняв сторону обласного депутата Говірка); збудувати завод тільки для сміття з Борислава та Східниці (це економічно невигідно, ніхто б це не робив) та інші, які конструктивними ну ніяк не назвеш.
На громадських слуханнях в президії сиділи директор з питань інвестицій фірми «Ком-Еко-Львів» Олександр Василянський, в. о. мера Василь Чабан та заступник міського голови Борислава Геннадій Корконішко. Фактично претензій до Олесандра Валентиновича було надзвичайно мало, єдина – що розпочали вивезення сміття з Трускавця, не узгодивши це питання з громадою Борислава. А от в. о. мера та заступнику мера на горіхи перепало добряче, вони змушені були вислухати претензії до всієї влади Борислава від людей, яким накипіло (так і було сказано). З депутатів виступили Володимир Шопа, Любов Папка, Орест Сенів, Осип Магур, Михайло Лазар. Питання, які посипалися на голови бориславських владоможців, залишилися без відповідей, адже прийшлося б або брехати у вічі громаді, або сказати всю правду, за яку можна було б тут же накласти головою. Ось питання, які задавали владі люди та депутати.
Чому по сьогодні в Бориславі не відновлені мости?
Чому було знищено міський комбінат із вивезення твердих побутових відходів?
Чому влада діє непрозоро, використовує підкилимні домовленості?
Чому бориславська влада називає людей клоунами та сірою масою (цитувалися слова «Що ви тих клоунів сюди на сесію привели?» та «Тут сіра маса ходить»)?
Чому в Губичах закрили читальню, пошту та ще й школу хотіли закрити, хіба це не знущання над людьми?
Чому рахунки за вивезення сміття приходять за даними п’ятирічної давності?
Чому ефективність діяльності влади дорівнює нулю?
Чому дурять людей, чому у Бориславі діє не бюджет розвитку, а бюджет проїдання і таких чому було ще дуже багато. Мешканець Губич зазначив, що за радянських часів за таке урядування теперішні бориславські чинуші отримали б мінімум по 15 років тюрми, а жителька цього ж мікрорайону Леся Миронівна Ваньо звинуватила всю владу, а зокрема заступника Надію Геличак, яка діє за принципом «Я при владі – ти плебей», у тому, що влада дбає не про громаду, а за себе, за дітей, за онуків. Навіть слова секретаря БМР В. Чабана, що «ми не продали клаптика бориславської землі за останні чотири роки, все залишили для дітей, тримаємо її для себе», викликали не співчуття громади, а радше обурення, адже це свідчить про принцип «і сам не гам, і другому не дам». Так, приклад Трускавця показує, що землю можна продати і вигідно вкласти кошти від її продажу в розвиток, а не для проїдання.
Наостанок зазначимо, що бориславці в більшості своїй розуміють, що питання з економічного перетворили в політичне, що проблему вирішується не розставлянням палаток молодіжних сил БЮТ та НУ, а зовсім іншим шляхом. Як і те, що Борислав може мати вигоду від будівництва сміттєпереробного заводу, якби поміняти владу. Наче завершальним акордом стали слова одного з учасників слухань, що «перше поміняємо владу в Бориславі, а вже тоді обговорюватимемо, як же діяти далі».
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень