XXXV сесія Трускавецької міської ради, яка розпочалася 9 листопада, пройшла під пильним наглядом громадськості. Маленький тісний зал Народного дому явно не вміщав всіх бажаючих послухати про долю «Нафтусі», бювету і курорту взагалі, тож багатьом довелося товпитися у присінку чи й на вулиці. Народний гнів, причиною якого стало рішення ПрАТ «Трускавецькурорт» про запровадження платного входу в бювет, виливався не лише на цю господарюючу структуру, а й на орган місцевого самоврядування, зокрема особисто на міського голову.
Більше трьох годин тривали словесні перепалки, взаємні звинувачення, «розбірки» та пінг-понг образами. На диво, майже не було депутатських запитів (звернення зачитали тільки два обранці), а перші «перетягування канату» почалися з моменту пропозиції депутата Бучковича внести в порядок денний альтернативний проект рішення по питанні «Про інформацію щодо стану родовищ мінеральних вод на території міста Трускавець». Зрештою, попри порушення регламенту два проекти рішення по одному цьому питанні були прийняті за основу, а все рішення «клепалося», як то кажуть, «на коліні». Тому всі питання, які розглядали 9 листопада в першій половині дня, були вирішені радше політично, аніж на тверезу голову.
Доповідав по питанні стану родовищ мінеральних вод генеральний директор ПрАТ «Трускавецькурорт» Віктор Жданов. Можна лише подивуватися залізній витримці цього керівника, який на різні звинувачення, а навіть прямі образи типу «злодії!», «геть звідси!» м`яко «посилав» кривдників читати статути, закони чи інші документи.
Серед громадських активістів, які проявили найбільшу активність, варто назвати Лева Грицака, Ігоря Кісака, Володимира Шиманського, Мирона Бучацького, Віктора Пиціва, Ігоря Комарницького. Практично всі вони мали якісь претензії до ПрАТ «Трускавецькурорт». На захист ПрАТу виступив лише юрист цього підприємства Андріан Копинець.
Результатом тривалого протистояння стала загальна втома. В результаті коли треба було голосувати за конкретні питання, депутати вже не надто вдавалися в суть того, що вони приймають, за що вони голосують. Так, вхід у бювет залишився безплатним, але писати в рішенні «зобов’язати» зробити це господарюючу структуру – це голий популізм. Подібно як популізмом можна назвати пункт про заборону рекламування у Трускавці «інших однотипних курортів». Так, ця ганебна практика, яку було започатковано за екс-мера Козира на так званому «східницькому телевізорі» на центральній площі нашого міста-курорту, вона дратує і потрібно щось вирішувати. Але ж не методом заборон! Бо тоді можна заборонити турагенціям вивозити відпочивальників з міста на бойківські забави чи на екскурсії в Закарпаття, можна заборонити таксистам везти гостей Трускавця в Східницю чи Дрогобич. Інші методи треба застосовувати, панове…
Ще один пункт, за який, на щастя, проголосувало хіба троє депутатів – це пропозиція розірвати договори оренди земельних ділянок, які ПрАТ використовує для обслуговування надкаптажних споруд. В цьому випадку ланцюжок подій міг би допровадити до того, що місто опинилося б без «Нафтусі», адже ПрАТ втратив би ліцензію. А от договір про співпрацю із ПрАТ «Трускавецькурорт» все ж розірвали.
Позитивним рішенням можна назвати створення комунальної ГГРЕС (чи відновлення діючої – навіть незрозуміло, яким чином цей процес відбуватиметься). Хоча дехто пробував зауважити, що це потягне видатки з міського бюджету, може навіть мільйонні, та все ж навряд чи треба когось переконувати, що контроль над «Нафтусею», її видобутком, реалізацією, а головне збереженням, повинна мати громада міста. Саме громада, а не якась окрема комерційна структура, як це є зараз. Зрештою, комунальне ГГРЕС могло б бути складовою частиною якогось успішного комунального підприємства – для прикладу, КП «Парк курортний», або ще краще КП «Трускавецьтепло». Між іншим, останнє займається перевезеннями у місті на маршруті №3 і скарги на цей маршрут зараз відсутні, а цей вид діяльності приносить додатковий дохід і для підприємства, і для міського бюджету. Тож міський голова Андрій Кульчинський, щоб зняти це питання зі своєї голови, міг би просто доручити тому ж керівнику КП «Трускавецьтепло» Руслану Крамару займатися питанням комунального ГГРЕС. Тоді він вбив би двох зайців – у випадку позитивних змін мав би лаври героя, який врятував «Нафтусю», а у випадку невдачі міг би помститися Русланові Крамару, який колись його позбавив депутатства (2008 рік) та вигнав з партії «Батьківщина».
Повертаючись до сесії 9 листопада, хочеться ще відзначити прекрасну посередницьку роль та розважливість таких двох людей як депутат міської ради Юрій Яворський та депутат Львівської обласної ради Олексій Балицький. Чіткі запитання першого, які розставляли крапки над «і», та блискуча промова другого, яка холодним душем остудила надміру запальні голови, дозволили роботу сесії перевести у конструктивне русло. І хоча вигуків «Ганьба!» на адресу мера Трускавця не бракувало, і хоча кожен під час сесії піарився, що мав змоги, та все ж влада Трускавця вийшла з поєдинку зі своїми опонентами не найгіршим чином. Як кажуть, могло бути значно гірше.
А що громада? А громада, як це часто буває, виконала свою роль – присутністю як інструментом тиску та демонстрацією факту, що вона потрібна тільки тоді, коли політичні гравці не можуть домовитися іншим чином. Зрештою, сам факт припинення (чи відстрочки) платного входу в бювет громада може вважати перемогою. Але це перемога радше тактична, а до стратегічної звитяги ще ой як далеко.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень