28 лютого 2013 року о 18.35 у Першому реанімаційному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні перестало битися серце Владики Юліяна Вороновського, єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
Юліян (Юрій Вороновський), син Івана та Ксенії (з дому Костишин), народився 5 травня 1936 року у селі Гумниська Бузького району Львівської області. Після закінчення середньої школи поступив в Український Поліграфічний Інститут у Львові, котрий закінчив у 1961 році зі спеціальністю інженер-технолог поліграфічного виробництва. Впродовж п’ятнадцяти років працював на різних посадах від інженера до начальника відділу у Проектно-Конструкторському Інституті у м. Львові. В час, коли праця на займаних посадах через його віровизнання стала для нього недоступною, змушений був звільнитися і перейти на просту роботу у котельню, де працював до часу виходу УГКЦ із підпілля.
У 1958 році вступає до підпільного монастиря Монахів Студійського Уставу і починає навчатися у Львівській підпільній греко-католицькій семінарії. У 1964 році складає чернечу схиму, в часі якої через наречення отримує ім’я Юліян. 27 жовтня 1968 році з рук єпископа Василя-Всеволода (Величковського), підпільного Митрополита УГКЦ, приймає ієрейські свячення. Молодий ієромонах активно включається у діяльність підпільної Української Греко-Католицької Церкви. Він відвідує домівки греко-католиків, у яких відправляє богослужіння, надаючи їм духовну опіку. У 1976 році ієромонах Юліян змушений через своє віровизнання та діяльність підпільного греко-католицького священика залишити місце праці і надалі, аж до виходу Церкви з підпілля у 1990 році, працює оператором котельні. Це дає змогу йому більше приділяти уваги кандидатам до монастиря і навчати та формувати їх. У недовгому часі ієрм. Юліяна вибирають ігуменом підпільного монастиря. За це його неодноразово викликають до спецслужб, звинувачуючи його у антирадянській діяльності. Через недостатність доказів йому вдається уникнути покарань. 30 вересня 1986 року тодішній Митрополит підпільної Церкви Володимир (Стернюк) на одній із львівських квартир хіротонізує ієромонаха Юліяна (Вороновського), і призначає його Єпископом-помічноком у Львові. У часі легалізації УГКЦ і відновленні української державності Владика Юліян бере активну участь у богослужіннях, маніфестаціях, віче тощо. Даний єпископ стає членом екуменічної студійної групи, до якої належать єпископи та священики Греко-Католицької та Православної Церков. Владика Юліян прикладає багато зусиль до конфесійного порозуміння і є добрим авторитетом як для духовенства так і мирян не лише греко-католиків, але і вірних інших Церков. Єпископ веде відкритий і відвертий діалог із представниками державної влади та ієрархами інших Церков. У 1991 році Мирославом Іваном (Любачівським), Главою УГКЦ, був призначений Архимандритом монастиря Студійського Уставу і ректором Львівської Духовної Семінарії Святого Духа. У 1993 році йому було поручено адміністраторство новоутвореної Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. 17 квітня 1994 року Владику Юліяна введено на престол новоутвореної Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Чин інтронізації довершив Патріарх Мирослав Іван (Любачівський) у співслужінні Митрополита Володимира (Стернюка), Папського Нунція Архиєпископа Антоніо Франко та єпископів з України і Польщі.
За час свого єпископського служіння Владика Юліян висвятив близько 500 священиків, освятив понад 100 храмів, ініціатором будівництв та фундатором багатьох з них був сам. За 18 років свого служіння повіреної Єпархії Владиці вдалося розбудувати структури єпархії, відкрити духовну семінарію, Катехитичний інститут, працювати над розробленням різних програм для навчання дітей та молоді, а також приділяти велику увагу соціальним проектам. Владика Юліян двічі був членом Постійного Синоду Єпископів УГКЦ, а також очолював синодальні Комісії: у справах шкільництва та родини.
Указом Президента України від 4 листопада 1999 року Владика нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.
Указом Президента України № 915 від 26 червня 2006 року Владика нагороджений орденом “За заслуги” ІІ ступеня.
21 січня 2010 року рішенням №520 Трускавецької міської ради Владиці Юліяну (Вороновському) присвоєно звання «Почесний громадянин м. Трускавця».
1 липня 2011 року рішенням Вченої ради УКУ Владиці Юліяну присвоєно звання Doctor Honoris Causa, яке 9 липня 2011 року вручив Блаженніший Любомир, Великий канцлер УКУ.
27 жовтня 2011 року повідомлено про прийняття зречення Патріархом Святославом (Шевчуком) з уряду єпископа Самбірсько-Дрогобицького Владики Юліана. З того моменту Владика є Вислуженим Єпископом Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Із липня 2012 року Владика Юліян проживав у Святоуспенській Унівській лаврі, будучи її архимандритом.
Із п’ятниці, 1 березня, впродовж чотирьох днів, тисячі дрогобичан та вірних Самбірсько-Дрогобицької єпархії приходили до катедрального собору Пресвятої Трійці, щоб віддати останню шану своєму архипастирю і возлюбленному всіма нами єпископу нашому кир Юліяну.
Старовинний храм Дрогобича не вмістив усіх присутніх на похоронах людей. Божественну Літургію очолив високопреосвященний владика Володимир, архиєпископ і митрополит Івано-Франківський. Йому співслужили владики: Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, Михаїл, єпископ Сокальсько-Жовківський, Миколай, єпископ Коломийсько-Чернівецький, Дмитро, єпископ Бучацький, Степан, екзарх Донецько-Харківського екзархату, Василій, екзарх Одесько-Кримського екзархату, Тарас, апостольський адміністратор Стрийської єпархії, Богдан, куріальний єпископ Верховного архиєпископства, Йосиф, єпископ-помічник Київської архиєпархії, Мілан, єпископ Мукачівський, а також близько 400 священиків. похоронне богослужіння супроводжував катедральний хор “Голос душі” (диригент п. Н. Кішкан) та семінаристи єпархіальної семінарії. Прощальну проповідь виголосив владика Богдан, який ще раз пригадав усім присутнім особу покійного владики як мужа молитви, людину віри, сина свого народу та батька своєї пастви. На завершення літургії преосвященний Ярослав подякував усім хто взяв участь у поминальних молитвах за всі дні. Також архиєрей подякував медперсоналу Львівської обласної клініки та всім людям, котрі будь-яким способом прилучилися до молитов чи організації похоронів. Після останнього цілування труну з тілом покійного архиєрея, єпископи винесли тіло з храму. Священослужителі обнесли домовину навколо храму і центральними вулицями міста похоронна процесія пройшла до храму Преображення Господнього. Сумну ходу своїм співом супроводжували церковні хори Духовної семінарії, Катедральної, Святоуспенської та Святопреображенської парафій. Симфонічні та духові оркестри, хорові колективи міста зустрічали похоронну процесію впродовж всього шляху.
Біля храму Спаса відбулася громадська панахида за участю очільників міста та громадських діячів. Під звуки церковних дзвонів та співу похоронної пісні “Зі святими упокой…” Дрогобич попрощався з своїм всіма возлюбленим єпископом Юліяном.
Чисельні паломники супроводжували катафалк з тілом покійного архиєрея до Святоуспенської Унівської Лаври, де Владика просив у своєму заповіті звершити йому чин монашого похорону та похоронити на Чернечій горі поруч із могилою брата схиієромонаха Василя.
За матеріалами газети «Собор Святотроїцький» та сайтів www.sde.org.ua та www.katedra.org.ua
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень