ЧИ ДОБУДЕ ВАСИЛЬ ПЕЦЮХ СВІЙ ТЕРМІН ДО КІНЦЯ?
Нє, не заздрю я нашим міським головам. Обирає їх громада, а звільнити можуть депутати. Ось не втрафив народним обранцям – і бувай здоровий. Так було з Миколою Гуком із Дрогобича й Романом Калапачем із Стебника. Щоправда, вони потім повернулися, але скільки можливостей додатково заробити втратили, та й на суддів чимало грошей пішло. Але якщо в Дрогобичі ніхто з депутатів навіть не заїкається, аби дочасно припинити повноваження Олексія Радзієвського, то в Стебнику подібні рухи (не плутати з Народним Рухом) уже були. Приводом до цього послужила діяльність, вірніше, бездіяльність міського голови Василя Пецюха. 29 грудня минулого року на його адресу надійшло рішення Дрогобицького міськрайонного суду щодо необхідності здійснення акту купівлі-продажу приватною особою другого поверху гуртожитку на Мельника, 4 а. Насамперед це було громом серед ясного неба для депутатів, що попередня влада в особі мера Романа Калапача і секретаря міської ради Геннадія Куцана продала той злощасний другий поверх. Але найбільше їх вразила поведінка Василя Пецюха, який терміново не скликав позачергової сесії з приводу цього питання. Десятиденний термін, передбачений на апеляційну скаргу, минув, і тепер громада може втратити цей другий поверх у гуртожитку. Саме це й викликало обурення серед деяких депутатів. Щоправда, їх було мало, аби ставити на голосування питання про дочасне припинення повноважень міського голови, але це перший дзвіночок для Василя Пецюха. Можна рвати на собі вишиванку, але про добро громади слід дбати. Якщо мер лише на словах багато обіцятиме, депутати можуть відправити його у відставку, тим паче, що більшість з них налаштована проти нього, бо хотіла в керівному кріслі бачити інших людей.
ВІДЗНАКИ ПЕРШИМ ДЕПУТАТАМ
Що не кажіть, а люблять наші депутати попатичкуватися. Не дай їм їсти, а лиш би якусь цяцьку на груди повісити. Ось і минулої п’ятниці з нагоди Дня Соборності України депутатам першого демократичного скликання вручили відзнаки міського голови “20 років від дня підняття над Ратушею синьо-жовтого прапора”. Щоправда, не всі тоді за той прапор голосували, та й не всі його піднімали, але буде що внукам оповісти: бачиш, який у тебе дідо був файний…
ЧИ ВИГНАЛИ З ДОЛОТНОГО МОСКАЛІВ?
У Дрогобичі на ТзОВ “Універсальна бурова техніка”, утвореному на базі долотного заводу, відбулася зміна керівника. Генеральним директором підприємства став Леонід Мищатин. Він змінив на цьому посту Геннадія Веселовського. Леонід Мищатин має великий досвід керівництва підприємством, багато років працював генеральним директором долотного заводу, був депутатом Дрогобицької міської ради минулого скликання. а певні сили навіть хотіли бачити його міським головою. Боротьба за українські долота розгорілася останнім часом не на життя, а на смерть. Наші російські друзі забажали фактично знищити виробництво, як це було свого часу з бориславським “Галлаком” чи дрогобицьким “Галолом”. Чи вдасться уповні відновити виробництво доліт, покаже час. Це залежить не стільки від Дрогобича, скільки від політичної волі керівництва України, бо мова йде про справді стратегічний продукт, який більше ніде в нашій державі не виробляють.
ЗА ПРОЇЗД ХОЧУТЬ ДВІ ГРИВНІ
Навіть не знаю, як цю новину оповісти моїй Стефці. Часто вона їздить до нашої доці маршруткою. Сідає в центрі, біля фонтану, який не працює, і їде до залізничного двірця (вокзалу, якщо не по-дрогобицьки). Платить за тото задоволення гривню. І це її обурює, бо вона вважає, жи перевізники беруть задорого. А минулого тижня ці хлопці оприлюднили нові вимоги. Хочуть уже не гривню, а дві гривні. Кажуть, жи востаннє ціни на тарифи піднімали десь із три роки тому, а за цей час усе подорожчало – паливно-мастильні матеріали, запасні частини, технічне обслуговування транспортних засобів. Так-то воно так, але мені си видає, жи то все керують з ратуші. Є там пару хлопаків при керівних посадах, які тримають декілько маршрутів. Треба не лише собі кишені набивати, а й різним начальникам згори давати. Ось і змушують перевізників говорити про необхідність підвищення тарифів. А тепер уявіть, що скаже моя Стефка: за проїзд з Борислава до Дрогобича треба заплатити лише на 25 копійок більше, ніж з центру до двірця (відповідно 2.25 і 2 гривні). Є справедливість, га?
“ПАТРІЙОТИ” ДРОГОБИЧЧИНИ
Нє, є ще патрійоти в Дрогобицькому районі! Ось одна з них – заступник голови Дрогобицької райдержадміністрації Галина Гайдук – виголосила палку промову на урочистих зборах з нагоди Дня Соборності України. В моєї Стефки аж сльози на очах бриніли. А що, все правильно сказала шановна пані, жоден націоналіста не підкопається. Щоправда, є один маленький нюансик. Те, що пані Галина – рідна сестра нинішнього міністра культури й мистецтв У-раїни Михайла Кулиняка, знають всі. І те, що він дотичний разом з януковичами й азаровими до руйнування тієї соборності, теж усі розуміють. Але чи була би Галина Гайдук на такій поважній посаді, якби не її брат-можновладець? За які такі великі заслуги її взяли до адміністрації? Та й Сендак має прикриття в уряді через пана Кулиняка. Всі всім задоволені, говоримо правильні речі, а Соборність тоті ригінали, як каже моя Стефка, руйнують.
ПЛЕМІННИК КОРОСТЕЛЬОВА КЕРУВАТИМЕ РИНКОМ?
Як я вже повідав вам, шановні мої читачі, міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський звільнив з посади директора ринку Станіслава Кузьменка. Нині той нібито перебуває на лікарняному, так що призначити когось іншого на цю посаду поки що не можна. Але вже випливає прізвище мого кумпеля Віталія Мойсеєнка, якого міський голова призначив виконувачем обов’язків директора ринку. Скажу вам, жи то файний хлоп, і на ринку почуває себе, як риба у воді, бо пропрацював тут мало не десять років, починаючи з контролера (ну, той що гроші збирає) і закінчуючи заступником директора. Але вся біда в тім, що пан Віталій – племінник першого заступника міського голови Олександра Коростельова. Отож до всіх критичних стріл на адресу нинішньої дрогобицької влади долучиться ще одна – звинувачення в кумівстві.
КЛОПІТ РУСЛАНА КОЗИРА
Не мала баба клопоту – купила порося. Так кажуть в народі. Не мав клопоту Руслан Козир – став трускавецьким міським головою. І воно йому треба? Мав бізнес у Києві, в Москві й Санкт-Петербурзі його мають за свого, а тут треба розв’язувати нагальні проблеми міста-курорту. І якби ж то ще люди розуміли мера, а то не хочуть. Ось вимагають працівники комунального підприємства “Наше місто” своєї законної зарплати, а де ж її взяти? А коли почули, що їхнє підприємство хочуть ліквідувати вже цього року, то взагалі звар’ювали. То страйком погрожують, то ще чимось. А ще ця “Свобода” вчепилась, не дає спокою, бо Арсеній Яценюк не хоче брататися з Олегом Тягнибоком. А як було спокійно! Нє, захотілося влади. Тепер лише собі ворогів наживеш…
Ось така фільозофія, пані та панове…
Фільозоф Максим Гірчиця із Горішньої Брами, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень