Усі вірні можуть регулярно зростати за допомогою духовних наук і роздумів, молитов, які називаються реколекціями (від лат. «recolligo» – «збираю»). Яке це щастя – відірватись від марноти марнот і прожити декілька днів на очах Ісуса, щоб наповнитись Його любов’ю, Його присутністю, а на завершення – набратись сили для продовження життя в доброму плідному напрямку.
5-6 квітня цього року у приміщенні Центру Душпастирства молоді Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ відбулись молодіжні Великопосні реколекції. У них прийняла участь молодь СДЄ, переважно студенти Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка. Проводили реколекції о. Ігор Цмоканич і студентський капелан о. Олег Кекош (Голова комісії у справах молоді СДЄ УГКЦ).
Розпочались духовні віднови з молодіжної хресної дороги, після якої відбулась перша духовна наука. Під час науки о. Ігор пояснював молодим людям, що таке реколекції, для чого вони нам потрібні, а також допоміг відійти від буденності і поглянути на себе збоку, проаналізувавши свій спосіб життя, думки, вчинки… Розкриваючи цю тему, отець наголосив на тому, що долати труднощі ми зможемо лиш тоді, коли довірим своє життя Богу і з Його допомогою не зречемось великого заради малого. Адже, «те, що ми вважаєм для нас великим, з часом може виявитись мізерним. Бо те, що є великим і важливим – Бог робить тільки штрихи, даючи людині вільно зробити свій вибір, не обмежуючи її свободи і дій», за що людина несе відповідальність.
Опісля науки відбулось перерва на чай, каву і учасники реколекцій мали змогу ближче познайомитись. Після цього відбулась друга наука, під час якої наша увага була звернена на тему гріха. Отець порівнював грішну людину до вередливої дитини, яка намагається будь-якою ціною досягти поставлених цілей, закриваючи очі на чужі проблеми. Бо гріх калічить людину, не дає бути їй справжньою, а перетворює її на істоту, яка керується інстинктами, а не розумом. Бог як люблячий батько відпускає людину, знаючи, що з нею буде. Він надіється, що ми, як «блудний син», побачивши свою неміч і розкаявшись, повернемось до Нього, до джерела життя.
Наступний день нашого перебування був наповнений багатьма подіями. Зранку, спільно помолившись і отримавши пастирське благословення, ми вирушили в дорогу до Унівської Свято-Успенської Лаври. В дорозі ми мали можливість скористати ще з однієї науки на тему «Значення молитви в нашому житті».
В Уневі під час Святої Літургії всі бажаючі мали можливість приступити до Святої Тайни Сповіді, а у Святій Тайні Євхаристії з’єднатись з живим Ісусом Христом. Після Літургії спільно молились на Чернечій Горі за вічний упокій нашого духовного провідника, Архиєрея Владику Юліяна. Під час розважання кожен згадував в своїй пам’яті постать владики як великого жертовника у виконанні своїх обов’язків, наполегливу особу з непересічними інтелектуальними та організаторськими здібностями, які вирізняли його з-поміж інших представників духовної еліти. Будучи добрим пастирем свого стада, він до кінця свого життя, незважаючи на свою неміч, належно дбав за духовний ріст кожного мирянина єпархії і був надійною опорою в духовному житті. Владика Юліян був справді величною постаттю, мужньою людиною із незламним духом в роки підпілля і під час розбудови Греко-Католицької церкви. Його могутня молитва, духовні науки, проповіді, звернення до всіх вірних були сповнені риторичною красою та пронизані могутньою енергією думки, заторкували людські серця до невимовної глибини і скріпляла віру багатьох християн.
Перебуваючи в Уневі, ми також мали змогу з проханнями звернутись до чудотворної ікони Богоматері, набрати води з цілющого джерела, приступити до копії Туринської плащаниці, скористатись ще з однієї духовної науки, а також ознайомитись з історією древньої християнської святині.
Наступною нашою зупинкою в післяобідній час було відпустове місто Глиняни, де нас ознайомили з дивовижною іконою, яка у 1936 році почала відновлюватись і випромінювати дивне світло. Ця чудотворна ікона Розп’яття Христового зберігається в дерев’яній церкві Успіння Пресвятої Богородиці, куди приїжджають вірні, аби через віру і ревну молитву оздоровитися.
Завершальним пунктом реколекцій була унікальна нагода помолитись, отримати заступництва та благословення, приступити до мирування і саркофагу, щоб поцілувати мощі Святого Івана Боско у храмі Покрову Пресвятої Богородиці у місті Львові. Святий Іван є покровителем молоді, дітей та педагогів. На основі його методики проводяться різноманітні навчально-виховні заходи та науки: літні табори, катехизації, реколекції та вишколи для молоді.
Всі учасники реколекцій, незважаючи на втому, з великою радістю і внутрішнім духовним піднесення повернулись до своїх домівок. Отож, ми щиро дякуємо усім тим, хто долучився до проведення таких гарних і корисних реколекцій, які об’єднали молодь спільними інтересами та допомогли зрости духовно. Бо удосконалюється людина не на самоті, а разом з ближніми.
Лілія Левицька, www.sde.org.ua
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень