Всяка влада є від Бога… Саме за цю відому всім біблійну істину наше видання зазнавало нещадної критики перед виборами 31 жовтня 2010 року. Мовляв, служимо Грицаку, а владу потрібно змінювати – це говорили ті ж, хто обрав цю владу в 2002 і переобрав у 2006. І ось пройшли вибори і влада в Трускавці змінилася – новий мер, нові депутати, а з грудня – новий секретар ради, нові заступники, після свят чекаємо на нових начальників відділів. Але система залишилася і ті, хто був ну дуже вже незадоволений Левом Грицаком як міським головою, раптом «прозрів», усвідомив, що справа тут не так в особистостях, як у повноваженнях, можливостях реально втілити наміри у життя.
Руслан Козир не є нічим кращий і не є нічим гірший, ніж був Лев Грицак. Це можна було б сказати і про Євгена Юника, якби на його підтримку знайшлося якихось 200 голосів більше, і про Богдана Матолича, якби доля судила йому повернутися на пост керманича Трускавця, і про Юрія Яворського чи будь-кого іншого. Чому? Та тому, що обраний керманич – це всього лише гвинтик у системі, під яку він змушений буде підлаштовуватися, інакше ця система його просто покришить. Кожен мер – людина зі своїми плюсами та мінусами, але кожен теж (навіть такі мери як Черновецький у Києві, Гук у Дрогобичі та Калапач у Стебнику) – це і допуст Божий. І в залежності від того, чи добре він керує для громади, чи добре тільки для себе, можна вже судити, чи цей допуст є благословенням чи прокляттям.
Громада має таких провідників, яких вартує. Був час, що трускавецька громада вартувала Панкова, хоча ніхто його не обирав – інші тоді були часи, не такі як тепер. Був час, що громада нашого міста вартувала того, щоб нею керував Петровський, Бурлаков, Матолич, потім люди обрали собі за мера Лева Грицака. І навіщо критикувати тих, хто владу хвалить чи критикує, хіба не для того існують різні ЗМІ, щоб подати інформацію про ту чи іншу людину, як вони вважають за потрібне? Подібно з Русланом Козиром – хіба похвала його починань чи критика його дій суттєво вплине на систему влади? І це вже суто суб’єктивна позиція, чи дослухається та чи дослуховується керманич міста до голосу народу, бо тут відкривається величезне поле для маніпуляцій та спекуляцій – одну публікацію можуть вважати «думкою громади», бо це вигідно, а іншу вважатимуть «приватною думкою одного», навіть якщо так думають і тисячі.
Владу потрібно шанувати – позиція дуже розумна. Але що означає «шанувати»? На нашу думку, пошана (чи повага) до влади – це не дуполизтво і не бігання з лупою для пошуку позитиву або ж із сокирою, щоб все «рубати з плеча». Пошана – це врахування позиції влади як системи, яка панує над нами через закони примусу, схвалені суспільством, проте не обов’язково висвітлення цієї позиції як єдино правильної. Втім, навіть не обов’язково позицію влади висвітлювати, все одно при поданні інформації така позиція проглядається, навіть якщо вона і трансформована через призму бачення проблеми конкретним «писакою».
Перша, друга та третя влада повинні нормально співіснувати із так званою четвертою, тобто пресою. Але приклад прийняття закону про захист персональних даних, який вступив в Україні в силу з 1 січня 2011, показує, що не хоче нормально співіснувати з пресою саме влада. Не суспільство, не територіальні громади, а саме влада, яка боїться, щоб преса не порушувала її спокій, щоб не виходила за рамки, для яких є термін «межі пристойності» і які кожен чиновник воліє сувати так, як сам хоче.
Цензура та тотальний контроль із використанням механізму залякування (навіть на рівні підсвідомому) через правоохоронні органи ніколи до нічого доброго не привели. Повинен бути внутрішній самоконтроль, а впровадження цензури не сприяє його формуванню, а намагається зламати особистість, деформувати її до потрібного їй стану. Це як ті ніжки в дітей китайських аристократів, які формували маленькими для краси за допомогою тісного взуття чи перев’язування, але які по суті були звичайною інвалідністю. Так і тут – влада хоче зробити ЗМІ «красивими», не вказуючи, що ця «краса» буде коштом здоров’я.
У Трускавці з початку третього тисячоліття не було проблем зі свободою слова. Маються на увазі серйозні проблеми. Споживач міг обрати собі з різноманіття те, що йому до вподоби і відкинути відверту пропаганду або ж трансформувати її у своїй свідомості на потрібний лад. Інколи були випадки непорозумінь або спроб утиску тих чи інших «непокірних», можливо навіть і якісь залякування чи підкуп, але це не дуже впливало на загальний результат. Окремі ж речі були роздуті і про них інакше, ніж як «багато галасу даремно» і не скажеш. І це добре. Як би не критикували попереднього міського голову Трускавця, але за нього рівень свободи слова в цілому був значно вищий від середньостатистичного по Україні. Інша річ, що не кожен стикався з набагато гіршою ситуацією. І інша річ, що стан зі свободою слова в нашому місті не був ідеальним, хоча і тепер навряд чи хтось ризикне назвати його ідеальним та ставитиме Трускавець за приклад зразкового в цьому плані міста.
Мер розпочав свою діяльність майже два місяці тому і наше завдання – не критиканство і не підлабузництво. Нормальна співпраця при тому, що він, можливо, ненавидить наше видання, а ми теж не були надто прихильні до нього. Нормальні стосунки людей, в яких різне завдання і різне бачення, але одна мета – зробити краще не тільки собі, але і іншим. Вступаючи в Новий 2011 рік, хочеться віддати кесареве кесареві, тобто визнати, що ця влада на місцевому рівні є, хотілося нам того чи ні і що вона повинна мати підтримку у добрих починаннях не лише від «своїх». Водночас хочеться віддати і Богові Боже – пам’ятаючи про заповіді та правила, не мовчати, коли їх порушуватимуть у брутальний спосіб.
Ми та влада не житимемо у паралельних світах, ми живемо разом, в цьому місті, яке є рідною спільною домівкою для таких різних неподібних між собою людей. Шануючи владу, очікуємо, що вона, ця влада, теж шануватиме – не обов’язково наше видання (про це мова не йде). Шануватиме своїх громадян, які трохи більше двох місяців тому вирішили поставити своїми керманичами саме цих людей.
Всяка влада є від Бога… Перечитуючи думки трускавчан у коментарях, інколи хочеться просто щось додати до цих слів типу «і нема на то ради». Проте зразу пригадується, що нема нічого нового під сонцем і нова влада стане колись старою і колись обов’язково її змінять, хоча невідомо на кращу чи на гіршу. І прийде час, що не стане нас, а влада залишиться і будуть ті, хто її хвалитиме і хто критикуватиме.
А на завершення додамо фразу від святого Августина, яку варто взяти на озброєння трускавецькій владі. «Люби і роби, що хочеш!». Якщо любов до громади Трускавця, яка декларується чинним мером міста, є справжньою і його думки поділяє його команда, то їм все-таки варто дати шанс показати, чого вони варті.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень