Війна – не лише Схід. Вона всюди. Війна за існування держави, нації, за гідність і вплив. Війна за душі. Її методи різні. А ціль – підкорення. Не лише територій. А й володіння умами.
Війна релігійна. Кілька православних деномінацій і лише одна – канонічна. Що таке канонічність? Релігійність перекриває віру. Секти, які закликали Путіна ввести війська, діють далі. Розклад Церкви зсередини. Хто винен?
Війна мовна. А нам всьо равно. Ефемки двомовні. Це означає, що майже одномовні – не на нашу користь. TV якісний продукт українською не робить. Шансон не стримують брами кафешок. Ми мусимо бути толерантні, вони – ні. Чому? Бо старший брат, братній народ, русскій мір, вєлікій і магучій русскій язик. Ми все ще програємо цю війну.
Війна технологів. У «чорній» бухгалтерії Партії регіонів – прізвища та підписи тих, хто були «експертами» і формували громадську думку. Вони були і є, формували і формують. Вони теж є причиною кровопролиття. Маніпуляції оплачуються щедро. Скільки ще тих мізєріних ссатимуть кров з України?
Війна економічна. Податки йдуть не за призначенням. Влада жирує. Підприємці обманюють. Нема довіри. Люди тримають заощадження, але ніколи не в рідній валюті. Торгуємо з ДНР і ЛНР. Сита Європа плювати хотіла на чиїсь страждання. Прибуток – це все. Історія вчить, що нічого не вчить.
Війна світів. Війна цивілізацій. Приходиться вибирати з двох зол. Дика Азія та гедоністична Європа, котра втратила своє християнське коріння. Є ще Ісламський халіфат, Америка та Китай, але вони далеко. Втім, не так далеко, все відносно. Україна в кільці, яке нагадує зашморг. За приклеєними посмішками дипломатів та потисками рук – йоббіки, корвіни, чорносотенці, роздача паспортів сусідніх держав. Ніхто не згадує слова Черчілля, що нема вічних друзів, є вічні інтереси. Покладатися на світ – значить, зраджувати себе.
Війна культур. Українську культуру знищено. Руками чужинців і своїх посіпак. Знову про «чорну» бухгалтерію Партії регіонів: там фігурує і прізвище Костенка. Як? І ти, Рух? Фінансування «Нашої України». Гидко. Нищення села – нищення культури. Не карати за зневажливе ставлення до української мови чи держави – заохочувати ворога. Безкарність породжує зло. Судам не вірять, прокуратурі теж, про поліцію нема що й казати. Залишки культури тліють в грудях окремих людей – останніх із могікан. Тотальне безкультур`я вигідно. Не нам, звісно ж.
Війна без пострілів. Кожен клік пульта – постріл. Кожна гривня московській церкві – постріл. Кожен проданий голос на виборах – постріл. Кожен хабар – вибух гранати. Війна не лише на Сході. Війна – не лише цинкові труни та плач матерів. Війна – це вся Україна. Зрада ватників і вишиватників. Розхитування підвалин влади, якою б вона не була. Нерозуміння цілей життя. Невміння мати власну позицію і невміння її виявити чи … інколи промовчати. Бо на все свій час. А зараз – війна.
Це не стаття. Це набір слів. Штрихи. Війна. Зло. Путін. Корупція. Яничарство. Боягузи. Страус. Фарисейство. Зловживання. Гроші. Аморальність. Байдужість. Тріск. Обвал.
Кожен своїм життям теж пише історію. Свою. Але і своєї держави також. Будьмо мудрими як змії. Так пише в Біблії.
І найважливіше – ми переможемо в цій війні. Незважаючи ні на що. Зло може вигравати битви. Але війни виграє Добро. З пострілами чи без – це вже інше питання.
Без підпису
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень