Трускавецько-трускавецька війна розпочалася. Це не пафос, це не істерія, це не фарс. Це реалії сьогоднішнього дня.
Якщо війна проти мера Козира у 2011-2015 рр. (гостра фаза 2014-2015 рр.) не була трускавецько-трускавецькою війною, бо за цією людиною стояв кремлівський політтехнолог, то зараз маємо війну між двома людьми, котрі є трускавчанами з діда-прадіда і за якими стоять ті чи інші трускавецькі сили. Однозначно початком війни (і не інакше!) можна назвати те, що сталося сьогодні, 7 червня, на другому пленарному засіданні XLII сесії Трускавецької міської ради.
Міський голова Андрій Кульчинський та директор КП «Трускавецьтепло» Руслан Крамар колись були друзями. Більше того – були членами однієї партії і членами однієї депутатської фракції. Міський голова, член партії «Батьківщина» Лев Грицак мав одним із заступників голову Трускавецької організації «Батьківщини» Руслана Крамара, а фракцію «Батьківщини» в Трускавецькій міській раді очолював Андрій Кульчинський. Так було в 2005-2007 рр.
А потім почалася війна, котра виснажила всіх. Безпосереднім наслідком цієї війни стало приведення до влади в Трускавці ставленика Кремля. Бо де двоє б`ються – третій користає.
В 2011 році і Крамар, і Кульчинський пішли на співпрацю з Козиром. Перший всупереч чинному законодавству України був поставлений на посаду головного лікаря міської лікарні. Пішов по трупах – жертвою став Йосип Свіжинський. Другий був поставлений керівником новостворюваного підприємства «Трускавецьтепло». Пішов по трупах – жертвою стали Юрій Алієв та весь колектив КП «Наше місто». Але за все приходиться платити, а історія має тенденцію йти по спіралі.
В кінці 2014 року обидва – і Кульчинський, і Крамар – зрадили Козира. Як свого часу зрадили Лева Грицака. Всі ті, кому Козир щедрою рукою роздавав посади, об`єдналися проти нього, зробили більшість в депутатській раді і зрештою змели Козира. Їх підтримав люд, підтримала трускавецька громада. Андрій Кульчинський став міським головою не тільки завдяки, але і в тому числі завдяки Руслану Крамару і партії «Батьківщина». І два з половиною роки віддячував за це йому тепличними умовами праці і замовленнями за кошти міського бюджету.
І ось зараз між ними почалася війна. Формальний привід – винесення на сесію питання передачі котелень з балансу КП “Трускавецьтепло” на баланс відділу освіти, відділу культури та лікарні. Фактичні ж причини набагато глибші, та зовсім інші. Колись вони будуть озвучені.
7 червня на сесії після 2,5 годин виступів, дебатів, аргументів питання було проголосовано. Хто голосував «за»? Всі присутні депутати від «Свободи», «Самопомочі», «Громадянської позиції», «Народного контролю», один екс-кунівець і один депутат від «Батьківщини». Плюс, звісно, голос міського голови. 16 «за». Ось прізвища тих, хто проголосував «за»: Габшій, Герльовський, Карпин, Кіселичник, Малащак, Наконечний, Остапчук, Савченко, Сазонова, Сеньків, Стародуб, Стасик, Степаненко, Тимчишак, Цехмейстер, Кульчинський.
Нічого на цій сесії не було випадковим. Не випадковою була відсутність окремих депутатів, не випадковими були позиції КУНу та УКРОПу, не випадково два присутні на сесії депутати від «Батьківщини» проголосували кардинально по-різному.
А ще невипадково на сесії був присутній та взяв слово для виступу депутат Львівської обласної ради від «Батьківщини» Ярослав Качмарик, не випадково пробував «мирити» сторони заступник мера Олексій Балицький, не випадково головний акцент робився все-таки не на економії коштів, не на розрахунках і не на ефективності роботи КП «Трускавецьтепло». Обманюють і лукавлять ті, хто не вбачає у протягнутому рішенні жодної політики. Брешуть ті, хто каже «ніц ся не стало». Сталося – «Анничка» порозливала оливу і вже так не буде, як було раніше.
День 7 червня – це повний розрив між Андрієм Кульчинським і Русланом Крамаром. Між ними вже ніколи не буде ні довіри, ні примирення, ні тим паче дружби. Між ними виникла прірва, котру раніше засипали друзі одного і другого, їхні спільні друзі.
Чи обдуманим було оголошення такої війни? На нашу думку, ні. На нашу думку, від цієї війни насправді не виграє ніхто – ні один, ні другий, ні політичні сили, які вони представляють. Від цієї війни не виграє Трускавець.
Перший раунд батлу Кульчинський-Крамар виграв Кульчинський. Під об’єктивами телекамер і під затамований подих працівників КП «Трускавецьтепло» 16 осіб сказали Руслану Крамару «Стоп!». Тож тепер у Руслана Ярославовича розв’язані руки і наявне моральне право робити все, що йому заманеться. А оскільки він надзвичайно здібний стратег, досвідчений політик і особистий знайомий Юлії Володимирівни, за яку він голодував і яку підтримав у її критичні дні, то Андрію Кульчинському потрібно бути надзвичайно обережним. Не поможуть йому ні Польща, ні Китай, ні тим більше «Самопоміч», коли за Крамара заступилися такі впливові люди як Олександр Чебаненко, Лев Грицак, Тарас Матолич, Михайло Цимбалюк.
Трускавецько-трускавецька війна триватиме не на життя, а на смерть. Якщо не фізичну, то політичну точно. І це не пафос, це не істерія, це не фарс…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень