Термін “вірус” добре відомий кожному, хоча не кожен може чітко окреслити, що ж це таке. В біології поняття “вірус” означає дрібні неклітинні частки, або ж внутрішньоклітинні паразити. Добре знають про вірус і ті, хто має справу із комп’ютером, особливо користувачі, котрим доводилося зіткнутися із цією проблемою віч-на-віч. Відомо, що для захисту комп’ютера від вірусів потрібно встановлювати антивірусні програми, їх є досить багато і важко сказати, котра з них краща і чому саме.
Та сьогодні ми поговоримо не про вірус як означення біологічне і не про вірус як комп’ютерний хробак чи троянську програму, а про вірус як явище соціальне та політичне. А конкретно – про вірус в системі місцевого самоврядування.
Недосконале українське законодавство не передбачило шляхів відкликання депутатів місцевих рад чи міських голів, навіть якщо вони допекли громаді до живого. І тут приклади теперішніх Києва чи Трускавця не є винятками, а радше, правилами, коли виборець бачить, що його обдурили, відчуває це всім своїм єством, але розуміє, що нічого не може змінити і лютує у власному безсиллі, надіючись відімститися на майбутніх виборах. І не факт, що його знову не “надують” і що все тоді не піде по звичному колу.
Отже, вірус проникає в організм непомітно. Грип, яким ми, для прикладу, заражуємося в громадському транспорті, спочатку характеризується незначним недомаганням, проте згодом стає щораз гірше, аж поки не сягаємо по якісь мікстури чи не викликаємо лікаря. Заходячи на якусь порносторінку, ми не задумуємося, що можемо занести на свій ноутбук вірусяку, завантажуючи якийсь ролик чи просто переглядаючи його. Подібно і з владою – ми дозволяємо вірусу зайняти “почесні” місця у Білому Домі місцевого рівня, вважаючи, що чинимо правильно, голосуючи за того чи іншого політика, вважаючи, що свій вибір робимо цілком свідомо. І як і у випадку з грипом, спочатку легкі неприємні відчуття, а згодом все буде погіршуватися та погіршуватися. Проте на відміну від грипу, коли можна чимось уколотися чи випити якісь пігулки, на відміну від компа, коли антивіруска може вирахувати та вичистити нашого друга від чужорідного тіла, у владі ці чужорідні тіла (шкода, що у слові “чужорідні” є компонент “рідні”) хоча і видимі, але непорушні – в тому плані, що їх ми не зрушимо з місця, не маємо такої можливості.
Здатністю вірусу є управління певними процесами без згоди власника. Ми даємо таку згоду тільки один раз, не дуже усвідомлюючи, що робимо. Це, для прикладу, поцілунок із коханою, яка є хвора, розмова із кашляючим пасажиром маршрутки, чи, для прикладу, наша згода завантажити якийсь файл оновлення. У випадку з владою ми дали згоду на імплантацію вірусу в момент виборів. Тоді ті, хто тепер для нас став більмом у оці, виглядали чесними та непідкупними, добрими та справедливими, яким можна було довіряти, та й старі обличчя, між іншим, нам тоді дещо набридли. Це як браузер – користувався одним, а захотів спробувати інший просто так, між іншим.
Вірус може спричинити важкі наслідки і це доводити не потрібно. Як і доводити, що діяльність місцевої влади переважно не призводить до процвітання та покращення добробуту мешканців якоїсь самоврядної одиниці, а навпаки – йде тотальне погіршення, зубожіння, зневіра. Як організм самостійно не може здолати потужного вірусу, так і громада не в змозі позбутися “подарунку”, який сама собі спрезентувала на минулих виборах. Різні модифікації шкідливого організму ввели в оману імунну систему організму нашого, вакцинація фактично неможлива або безрезультативна, а лікуватися можна тільки, використовуючи сильні антивірусні препарати, які можуть певним чином зашкодити й організму, а не лише вірусам. Та й рівень медицини у справі боротьби з соціальними та політичними вірусами бажає бути кращим, адже вона теж уражена. Замкнуте коло виглядає так – ми заражені, а водночас свідомі того, що заражатимемося і надалі і що хвороба прогресуватиме, можливо навіть до летального випадку.
Коли ніби здорова людина заходить в кабінет до того, кого вона обирала, або до того, кого призначив чи призначили той чи ті, обрані нею, то вона відчуває, що на якомусь етапі допустилася помилки. Це відчуття добре знайоме тому, хто пчихаючи під ковдрою та очікуючи на гарячий чай з малиновим варенням, розмірковує – де ж я цю заразу підхопив. Так само думає сифілітик, перераховуючи повій чи подружок, з якими йому доводилося переспати за останні місяць – два. А недосвідчений користувач ПК телефонуючи до знайомих із проханням “подивитися до компа”, щоб знищити вірус, згадує, які підозрілі веб-сторінки він відвідував. Так і на прийомі у міського голови, його заступника чи керівника якогось відділу, простий громадянин, представник місцевої громади, чухає потилицю і думає: “Як? Невже ВОНО прийшло до влади і я за ЦЕ голосував особисто?” А якщо громадянин за ЦЕ ще й агітував, то йому стає прикро і нестерпно боляче, гірше навіть ніж тому, кого болить “бесцельно прожитая жизнь”, бо тут людина бачить – вона сама винна у тому, що допустила вірус, а легше здійснити профілактику, ніж лікуватися.
Не говоримо тут вже про побічні ефекти, не згадуємо про наслідки хвороби, а скажемо наостанок, що вірус, який ми самі впустили в орган місцевого самоврядування, є значно гірший від біологічного чи комп’ютерного. Бо якщо грип виліковний, а у компі можна переставити вінду, то в цьому випадку навіть звичайне перезавантаження не так просто зробити. І уражає цей вірус не лише когось конкретно, а цілу громаду, і, що найгірше, страждають не лише всі її теперішні представники, а й майбутнє покоління. Не хочеться, звичайно, цього казати, та за допуск таких вірусів до влади наші нащадки можуть нас ще й проклинати.
Важко щось порадити, коли шляхів виходу не видно. Як кажуть добрі дяді лікарі, “ми зробили все, що могли, але…”. Вірус розмножується і він вже не один, їх тисячі, мільйони, мільярди, трильйони. Він переноситься вже не лише нечистими руками влади, але і тими, хто мав би дбати про запобігання ураженням. Ті, чиїм завданням є стояти на сторожі, самі стали рознощиками інфекції, як не прикро це констатувати. На жаль, це не просто хвороба, це вже епідемія, яку зупинити неможливо
В. Шліссельман, М. Грицюк
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень