Віщий сон, або Із покоління патріотів

16.06.2015 | Filed under: Публікації

– Після вбивства Романа Різняка (псевдо «Макомацький») його замінив «Сойка», який дозволив нам навіть вступати в партію, тільки щоб ми залишилися вірними Україні, зберегли український дух, – пригадує Володимир Іванусь, один з небагатьох живих представників того покоління, яке сміливо можна назвати «поколінням патріотів».

Володимир Іванусь у партію звісно не вступав, а продовжував виконувати завдання. У свої сімнадцять років він спільно з товаришами виконав наказ «Сойки» та вивісив на приміщенні школи у Трускавці національний синьо-жовтий стяг. За це був засуджений на 25 років в’язниці…

До помешкання Володимира Івануся в одній із хрущовок на вулиці Івасюка у Трускавці заходимо ми троє – відома журналістка та громадська діячка Наталка Криничанка, заступник голови Трускавецького міського осередку ГО «Сумління» Богдан Гуцило та Ваш покірний слуга. Старенький 83-літній дідусь запрошує сідати і пригадує часи свого дитинства та молодості, покалічені війною та совєтською владою.

Народився Володимир Йосипович Іванусь у 1932 році в с. Яблониця під Перемишлем. Його мова з характерним лемківським та польським «ł» (щось середнє між «в» та «у») замість твердого українського «л» видає в ньому переселенця. У часи воєнного лихоліття ІІ світової хлопчину разом з матір`ю відправили на примусові роботи до Німеччини. Назви села, де вони працювали,  вже не пам`ятає, знає тільки, що жили недалеко від Штеттіна (тепер польське місто Щецін). Дорослих годували абияк – якась варена морква та бруква, а от дітям все-таки видавали по півлітра молока на день та ще хліба.

– Коли американці та англійці почали бомбити німців, то неба не було видко, стільки летіло літаків, – пригадує п. Володимир.

Звільнившись із табору, думали повертатися додому, тим більше що в Володимира під Перемишлем залишилися старенька бабця з сестрою. Але росіяни заставили матір із хлопцем гнати коней, з Німеччини в глибинку Радянського Союзу. «Визволителі» тягнули з Німеччини що лиш могли, тож і расові коні ніяк не могли пройти повз їхню увагу. А транспортувати їх аж до Грузії заставили колишніх остарбайтерів.

Неначе картинки з калейдоскопу проходять перед очами п. Володимира ті дні. Гнали вони з мамою коней через територію Польщі, дійшли до Прибалтики, Білорусі, а там раптом випав великий сніг. Коні грузнули і йти далі не могли. Що з тими кіньми сталося, Володимир Іванусь не знає, а от його з мамою відпустили додому. Але домівки вже не було. Сестричка зі старенькою бабусею вже були на «ziemiach odzyskanych», тобто в західній Польщі (проходила операція «Вісла»!), а Володимир з мамою опинилися в Дрогобичі. Так вирішили у Львові.

– Ми сиділи на станції в Дрогобичі і до нас підійшов якийсь інтелігентний чоловік, який порадив нам: «В село не йдіть, бо там будуть колгоспи. Йдіть до Трускавця». Мама в райкомі почала просити, щоб нас поселили у Трускавці і так ми опинилися тут, – пригадує Володимир Іванусь.

Тоді, в перші післявоєнні роки, Трускавець був звичайнісіньким селом, де теж заснували колгосп (імені Шевченка). Але той інтелігентний чоловік, який дав пораду остарбайтерам-переселенцям проситися до Трускавця, видно знав, що для них це буде кращий варіант.

Тодішнім сільським головою Трускавця був п. Веретка, простий чоловік, який мурував комини. Доля пізніше знову звела з ним Володимира Івануся – вже під час перебування у Норильську. А тоді, в важких 1940-х, він подружився з трускавецькими хлопцями (Петро Луговий, Михайло Шевель, Володимир Наконечний, Степан Габшій, Варсуляк та інші) і разом з ними брав участь у національному русі.

– Наказ «Сойки» вивісити у Трускавці на свято Покрови синьо-жовтий прапор ми виконали, – розповідає п. Володимир. – Від школи втекли на річку, озера тоді ще не було, була річка. Щоб збити зі сліду собак, ми взяли з собою перцю і пси нас так і не знайшли, розпчихалися, втратили слід…

Але совєтські окупанти все одно вийшли на слід хлопців – за допомогою слабкодухих зрадників. Юнаків запроторили в дрогобицькі «Бригідки», відбувся суд. За те, що брав участь у вивішуванні синьо-жовтого полотнища, Володимир Іванусь отримав 25 років тюрми. Якби довелося відсидіти весь термін, то вийшов би на волю тільки в 1974 році. На щастя, у березні 1953 року помер Сталін.

– Якось приснився мені сон, – розповідає Володимир Іванусь, – нібито я втік з Норильська і опинився якимось чином у Москві. Йду я біля Кремля, а назустріч мені йде Сталін, Молотов і вся та свита. Я думаю – втечу в церкву, до церкви вони точно не зайдуть. А вони йдуть до церкви. Став я за фіранку, сховався, дивлюся, що Сталін буде робити. Аж тут виходить священик в чорній рясі і б`є Сталіна ножем… Я прокинувся і вже не спав до самого ранку, думав про цей сон, що б то він мав означати? Розповідаю вранці, а з нами там був один естонець, священик, 60 років. Він попросив мене ще раз розповісти цей сон, а далі каже – побачиш, що буде до трьох днів. І до трьох днів Сталін помер…

У в’язниці Володимир Іванусь зустрівся не тільки з колишнім сільським головою Трускавця Веретком, але і з Михайлом Шевелем (Шевельовим), який згодом описав про свої тюремні поневіряння у творі «Ув`язнена юність». Трускавчанин Михайло Шевель описав реалії тюрем та концтаборів, неймовірно жорстокі знущання сталінських катів. Автобіографічна повість «Ув`язнена юність» побудована на фактах, в творі згадуються трускавчани, які брали участь у підпільному русі, часто це були хлопці шкільного віку як Ярослав Гусяк, Роман Соколівський, Орест Білий чи Богдан Петранівський. Михайла Шевеля засудили теж на 25 років тюрми за те, що у творі описав тяжке становище колгоспників. Вчитель Віктор Гук відразу передав цей твір у відповідні «органи». Парадокс долі – кращого друга Михайла Шевеля теж звали Віктор Гук…

На фотографії, яку надав для публікації в «Трускавецькому віснику» краєзнавець Богдан Гуцило – учні сьомого класу Трускавецької семирічної школи в 1947 р. В центрі – директор школи Забродський, в нижньому ряду зліва направо третя – О. Білас, в другому ряду зліва друга – Зеня Метіль, в другому ряду друга справа – класний керівник Ніна Нікіфоровна Петрова, в третьому ряду зверху зліва – Данилишина, Михайло Мацько, в справа наліво – Мирон Гусяк, Мирон Білас, Іван Шевельов. Покоління патріотів, з якого залишилися останні герої (наче останні з могікан).

Володимир Іванусь спілкується з Богданом Гуцилом, пригадують тих, хто вже відійшов у Вічність. «З тих хлопців один я залишився», – гірко констатує п. Володимир. Здоров`я вже не те, що колись, пам`ять починає підводити. Учасник знаменитого Норильського повстання після смерті Сталіна ще три роки очікував на звільнення. «Люди сиділи ні за що!», – з розпачем говорить він. Переживши Караганду, Норильськ та копальні Колими, відсидівши сім років за участь у вивішуванні українського національного знамена, Володимир Іванусь повернувся до Трускавця. Тут працював у будівельному управлінні, майже до самої пенсії – на будівництві, короткий період – у водолікарні.

Зараз пан Володимир з помешкання майже не виходить, дивиться телевізор і вболіває за долю України. Він – з покоління патріотів, які вистояли, щоб передати знамено українського духу нам, молодим. Чи втримаємо ми це знамено, чи будемо гідними нащадками таких патріотів як Володимир Йосипович Іванусь?

Володимир Ключак

(Переглядів 171 , 1 переглядів сьогодні)

About 

Błogosławieni którzy wprowadzają pokój, albowiem oni będą nazwani synami Bożymi.

Tags:

Газ на авто. Трускавець

Новини Трускавця та регіону

ТОП коментованих за тиждень

  • None found

Оголошення ТВ

  • Запрошуємо на роботу касира
    22.08.2019 | 14:40

    Запрошуємо на роботу касира в м. Трускавець! Вимоги: економічна освіта; відповідальність; чесність; уважність. Робота позмінна. Тел. 097-947-48-89 (Мар`яна). (Переглядів 1 , 1 переглядів сьогодні) Також читайтеКозацька слобода “Раковець” запрошує на риболовлю (0)Танцювальні майстер-класи у Трускавці (0)Запрошуємо на роботу (0)24 липня у Трускавці не буде води (0)

  • Оренда двокімнатної квартири у Трускавці
    19.08.2019 | 10:31

    На довготривалий період здається двокімнатна квартира по вул. Сагайдачного (м. Трускавець), І поверх. Меблі, холодильник, пралка, плитка, газовий котел, місце для паркування, комора. Тел. +38-067-172-81-98 (Тетяна). (Переглядів 1 , 1 переглядів сьогодні) Також читайтеКозацька слобода “Раковець” запрошує на риболовлю (0)“Ювента” оголошує набір в школу спортивних та бальних танців (0)Танцювальні майстер-класи у Трускавці (0)Борислав запрошує на […]

  • Archive for Оголошення ТВ »

Архіви