/Або школи, таки, повинні вчити/
Наше місто Стебник маленьке, практично всі знайомі між собою. І не важко було помітити, що багато однокласників, знайомих, друзів, сусідів – людей молодих, сильних, які, на жаль, не знайшли свого місця тут – непомітно, місяць за місяцем почали покидати рідну домівку у пошуках кращого, себто виїхали за кордон. А з часом за батьками полинули і їхні діточки – хто уже був школярем, а кому і не судилося скуштувати української освіти.
Звідси й результат, зі 16 тисяч учнів шкіл Дрогобича і Стебника залишилося 9 тисяч, серед них стебницьких учнів – всього 1 700. Однозначно, що в першу чергу відсутність дітей відчули освітяни: при тій самій кількості шкіл, їх фінансування значно зменшилося, бо розрахунок ведеться на учня. Звідси і почалася ера так званої «оптимізації».
І знову шкільний дзвінок «оптимізації»…
11 травня відбулося розширене засідання Депутатської групи МАЙБУТНЄ СТЕБНИКА. Окрім самих депутатів та громадських активістів, участь у засіданні взяли представники педагогічних колективів та батьківських комітетів Стебницьких шкіл №6, 11 та 13. Саме вчителі, разом з небайдужими батьками учнів, звернулись за допомогою у вирішенні критичної ситуації з черговою, так званою, «оптимізацією» освітніх закладів Стебника.
Після тривалого та емоційного обговорення, враховуючи гостру необхідність реформ в освітній галузі міста й зважаючи на незворотні негативні наслідки для громади зі зволіканням їх проведення, Депутатською групою МАЙБУТНЄ СТЕБНИКА було прийнято рішення ініціювати позачергову сесію Стебницької міської ради з цього питання.
Впродовж наступного дня, 12 травня, шкільні громади надали депутатам понад півтори сотні зібраних ними підписів на підтримку рідних шкіл. А вже зранку, 13 травня, депутат та вчитель, Іванна Дідошак, зареєструвала в канцелярії Стебницької мерії колективне звернення дев’яти депутатів групи до міського голови Петра Старосольського з вимогою без зволікань зібрати місцеву раду.
«Роз’яснити» замість спитати…
Натомість, 17 травня у Дрогобицькій міській раді відбулося засідання двох профільних комісій: бюджетної та з питань освіти. Питання «оптимізації» шкіл вирішили відкласти з сесії 18 травня на сесію 7 червня (хоча, як стало відомо ВОЛІ ГРОМАДИ з власних джерел, станом на нині, на червневій сесії «оптимізації» все таки не буде – у дрогобицьких депутатів немає політичної волі до закриття шкіл). А за цей час чиновники з Ратуші вирішили провести з педагогічними колективами й громадами «роз`яснювальну» роботу та переконати у тому, що шкіл у Дрогобичі та Стебнику забагато, що не в кожній з них є належні умови для навчання та виховання дітей і що «оптимізацію» все ж буде проведено, не спитавши по-справжньому ні вчителів, ні батьків з учнями.
Дрогобич, нехай собі. Там своя громада, свої, зрештою, депутати, покликані представляти її інтереси. Але, чому влада Стебника пішла на нав’язаний Дрогобичем формат незрозумілих в юридичному плані слухань (хоча попередньо Стебницька мерія анонсувала спільне засідання депутатського корпусу з виконавчим комітетом), замість того, аби провести сесію Стебницької міської ради? Якими є наслідки і що значать такі слухання для сесії 7 червня у Дрогобичі? Питання видаються риторичними.
Інша справа – термінове засідання депутатського корпусу. На сесії в Стебнику доцільно прийняти рішення-звернення до Дрогобицької влади з чіткою позицією місцевої громади щодо пропонованої «оптимізації». Логічним було б також вимагати від Дрогобича як розпорядника освітянських фінансів Стебника конкретних та справжніх реформ наших шкіл та й освіти загалом. І добитись їх проведення спершу державним коштом, а вже потім із залученням грантів, навіть, міжнародних. Такі є! Галузь дійсно потребує глибоких реформ, але не банальної ліквідації.
Наразі, в Стебнику лише слухання…
Вечір 17 травня. Головний натхненник ідеї «оптимізації» освіти в Дрогобичі та Стебнику, начальник відділу освіти Дрогобицької міської ради, Петро Сушко, на зустріч зі стебничанами не приїхав. Як пояснив мер Дрогобича у пана Сушка – гіпертонічний криз. Тому «відбиватися» доводилося самому дрогобицькому голові та його заступнику з гуманітарних питань, Олегові Дукасу.
Виступ мера Дрогобича був довгий і підкріплений цифрами. Суть його зводилася до того, що дітей стало менше, держава виділяє щораз менше грошей на освіту, а місцевому бюджету не під силу дофінансовувати різницю. Неприємно різали вухо слова, що Дрогобич не мав би проблем з освітою, якби не Стебник. Сказав пан голова і про те, що Стебник отримує в цьому році велику кількість грошей від Дрогобича, і, що із вже «урізаних» 30 ставок в освіті жодна не стосувалася Стебника.
Стебницька СШ №18 на виділені державою кошти може «протягнути» півроку, каже мер Дрогобича. Не буде за що платити зарплату в кінці року вчителям СШ №6 та № 7. У дещо кращій ситуації СШ №11, але, швидше за все, вона перейде у статус 9-річної, тобто І-ІІ ступеня.
Урок 1. Для дрогобицьких керівників…
Від п’ятниці, 13 травня, від коли ініціатива дев’яти депутатів про позачергову сесію щодо освітньої кризи зареєстрована в мерії, міський голова Стебника мав два тижні на проведення її засідання. І коли до закінчення цього терміну залишилось всього три дні, голова таки скликав депутатів.
Щоб пояснити ситуацію з освітньою кризою, на позачергову сесію запросили керівника відділу освіти Дрогобицької міської ради Петра Сушка та керівника фінансового відділу Оксану Савран. Майже на всі запитання, які звучали від Депутатської групи МАЙБУТНЄ СТЕБНИКА (іншим, напевне, не було що спитати), пані Оксана відповідала: «Це не до мене. Запитайте Петра Ярославовича». Аналогічні відповіді з посиланням на пані Оксану звучали і від самого Петра Ярославовича.
Тож в чому полягає «оптимізація»? Пониження ступеня ЗОШ №11 означає «переведення» учнів 10 класу до іншої школи і переведення учнів початкової школи з приміщення колишнього садочка до корпусу основної школи. Чи це дозволить економити на комунальних послугах? Як? «Вивільнити» один клас, а натомість привести цілих вісім?
Можливо пан Сушко не володіє інформацією щодо можливостей школи: у школі є 18 навчальних кабінетів, з них 2 кабінети іноземної мови та 2 кабінети-майстерні, які одночасно можуть вмістити по дві підгрупи, тобто, школа може одночасно провести уроки максимум у 16 класах. Тому, увага!
Урок перший. Порахуємо разом: 8 класів початкової школи + 2 п’яті класи + 2 шості класи + 2 сьомі + 2 восьмі + 2 дев’яті + 1 одинадцятий (десятий уже ж вигнали) = 19 класів, при максимумі 16. Стоп, фінансисти, дорахувалися.
А що робити ще з двома дев’ятими і одинадцятим класами? Теж вигнати? Сьогодні «вигнати» учня означає вигнати «годувальника». Адже, з 1 січня 2017 року сума грошей, яка буде виділятися на школу, залежатиме виключно від кількості учнів у конкретній школі: на одного учня держава виділятиме школі на рік приблизно 8 тис. грн. Чи вони цього не знали?
Дрогобицькі керівники дозволили собі приїхати у Наше (свідомо пишемо з великої літери) місто і розказувати про недоліки Наших шкіл, про відсутність спортзалу у школі №11, про погану матеріально-технічну базу шкіл. А чи не вони давали щорічно акт-дозвіл школам про готовність до навчального процесу (чи спортзалу вчора не стало?), а може у них є дані щодо виділення коштів на ліквідацію цих недоліків і їх нецільове використання розпорядниками?
На рахунок «оптимізації» ЗОШ №6 взагалі не названо жодної конкретної суми, методу та об’єкту економії.
Урок 2. То кого б доцільно «оптимізувати»…
Ну як вам, «оптимізатори», споглядати результат вашого багаторічного керівництва? Може прийшов час сказати: «Вибачте. Ми не справляємось. Прощавайте»? Ми вас відпустимо, навіть не виженемо, як ви наших дітей.
На сесії звучали й інші фрази від запрошених: «Дітям все рівно, в яку школу ходити» (А ви їх спитали?), «Я давно пропонував директору іншої школи об’єднати наші дві школи» (А дітей будемо, як станки, переносити?).
Шановні директори шкіл! Кожна мама й тато перед тим як віддати своє улюблене чадо до школи, (повірте мені як мамі трьох діточок), моніторить всю інформацію про школу (дай Боже вам таких дослідницьких здібностей). Ми свідомі всіх недоліків наших шкіл і все рівно ми вибираємо те, що ми вибрали. Але точно не таке керування нашою освітою.
«Оптимізувати» доцільно не школи, а чиновницьку адміністрацію та кількість працівників у самих школах. Але на такі зміни ми чуємо супротив як окремих директорів, так і начальника відділу освіти, мовляв, ви нічого не розумієте, не треба лізти не у свої справи. Чому ж, розуміємо! Тому, увага!
Урок другий. Для прикладу візьмемо такий предмет, як математика. Нехай школа має дві паралелі з 5 по 9 клас + 1 десятий + 1 одинадцятий = 12 класів. У кожному класі по 4 уроки математики на тиждень, а у 11 – 5 уроків. Тобто потрібно провести 45 уроків математики. З цим завданням можуть справитися 3 вчителя, маючи по 18 годин навантаження (повна ставка вчителя-предметника). А в деяких школах є по 5 вчителів, продуктивність праці яких дорівнює 90 годин на тиждень: 5 вчителів помножити на 18 годин.
Ну що, вміємо ми рахувати? Чи порахувати решту предметів. У школах є вчителі, проатестовані на 1, 2, 3 чи 4 годин. Скажіть, будьте ласкаві, що це за унікальні предмети, що цими годинами неможливо довантажити працюючих вчителів. Не говорю, про вчителів-бізнесменів, які теж «зачепилися», щоб стаж ішов. Чи ви про це теж не знаєте? А може якась «паперова, можливо, навіть зеленуватого відтінку» пелена у вас на очах? І звісно, що зрушити тих, кого самі «зачепили» боязко, бо вони не мовчатимуть?
Стебник таки озвучив офіційну позицію…
Та повернімось до суті сесійного засідання. Враховуючи перспективу адміністративної реформи та проект Закону України «Про середню освіту», а також зваживши це все-все-все, Стебницька міська рада на позачерговій сесії одноголосно прийняла рішення:
«…1. Визнати реорганізацію шкіл №6 та №11 м.Стебника з І-ІІІ ступенів у школи І-ІІ ступенів передчасною до моменту вступу в дію Закону України «Про середню освіту».
2. З метою економії коштів рекомендувати відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради провести аналіз штатних одиниць та привести його у відповідність до законодавства та потреб шкіл…».
Школи повинні вчити…
Можливо, ми десь чогось не розуміємо – то навчимось. Не помиляється той, хто нічого не робить. Чи не так?
У боротьбі за посади, навантаження, будівлі ми забуваємо про головне, про найдорожче – про наших дітей. У нас, як батьків, запитань до школи, як і до освіти загалом, хоч відбавляй: до безпеки у школі, до якості навчання, до-до-до… Але це вже трішки інша проблема. Хоча значно нагальніша, глибша і болючіша.
Творімо такі школи, щоб діти з радістю туди йшли, йшли за знаннями з предметів, за уроками життя, за друзями, за найтеплішими спогадами дитинства, а ми, вчителі й батьки, тішилися своїми діточками і були впевнені, що виховали їх справжніми, мудрими, розумними. Вони того варті!
Підготували Володимир Ключак, Іванна Дідошак, Павло Побережний, газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень