Кращого фахівця в питанні житлово-комунальної сфери ніж Олексій Юрійович Кучеренко годі знайти. Він – не лише депутат України кількох скликань, а й кращий міністр з питань житлово-комунального господарства України за всю історію нашої незалежності.
Голова Спілки власників житла України Олексій Кучеренко знає проблеми житлового фонду, як їх вирішувати і які сили гальмують цей процес. Тож конференція за його участі, котра відбулася 15 березня у Львові, виявилася не лише цікавою та інформативною, а й пізнавальною та корисною.
«Житловий фонд приходить в занепад»
Конференція на тему проблем житлової сфери «Модернізація застарілого житла і формування тарифів на комунальні послуги: проблеми влади чи власників» пройшла у Львові 15 березня з ініціативи Львівської обласної організації «ВО «Батьківщина» у форматі круглого столу.
– Я є противником терміну «житлово-комунальне господарство», – каже Олексій Кучеренко, – бо немає ніякого ЖКГ, а є житловий фонд, в якому є свої проблеми: технічні, технологічні, проблема власності, проблема управління та інші. І є комунальна інфраструктура. Комунальні монополії перетворилися сьогодні на помпу, котра висмоктує з нас, власників житла, гроші. Можу твердо констатувати, що ці гроші в інфраструктуру не повертаються.
Я невипадково в першу чергу презентую себе саме як голова Спілки власників житла України, адже пишаюся тим, що очолюю організацію, котра має величезний потенціал в нашій країні. Бо власниками житла сьогодні є десятки мільйонів українців. Їх часто недооцінюють, але факт залишається фактом: власники житла по суті є власниками міста, в якому вони живуть, і власниками держави! Хоча справжніми власниками держави станемо тоді, коли навчимося правильно управляти своїм житлом, мікрорайоном, містом, а далі країною. Тобто, цей процес має йти не згори, а знизу.
Спільно з Інститутом будівельних конструкцій ми зробили аналіз стану житлового фонду по Україні. Будинків 1946-1960 рр. забудови в нас 26,5%, 1961-1970 – 24%. Тобто, половина всіх будинків в Україні побудована 50-70 років тому. В 1971-1979 побудовано 16% будинків, в 1919-1945 – 12%, а ті, що збудовані після 1995 р., становлять лише біля 5%. По кожному місту є своя специфіка, але в цілому по країні бачимо одне й те ж.
Коли ми спільно з фахівцями зробили криву амортизації житлового фонду, то це не просто дзвіночок попередження, це вже набат. Скажімо, коли ми входили в фазу приватизації житла в 1990-х, тоді ступінь зношеності житлового фонду був умовно біля 40%. А станом на 2016 рік він становить 83,74%!
Житловий фонд в Україні становить величезний актив, в який по суті нічого не інвестується, і він приходить в занепад. Максимум – це якісь поточні ремонти.
Тож зараз треба зробити все для того, аби ця проблема стала національним пріоритетом. Без державної підтримки і без державного ресурсу (організаційного, фінансового, інвестиційного) модернізувати цей житловий фонд неможливо.
Управління житловим фондом – це фаховий вид діяльності. Управління – це не прибрати під`їзд чи прибудинкову територію. Головна мета управління будь-яким активом – це його капіталізувати, тобто не дати йому втратити вартість. Це вам скаже будь-який акціонер чи бізнесмен. І житло – не виняток, воно теж має не втрачати вартість, якщо мудро управляти ним…
Проблем багато, рішення – одне
– Усі, хто компетентний у цій сфері, розуміють, що в парламенті наприймали закони, які не працюють і не працюватимуть ніколи, – каже Олексій Кучеренко. – Уже майбутня влада виправлятиме цю ситуацію, бо я переконаний, що жодні закони, які ухвалила теперішня влада, не працюють.
Втім, багато питань є не лише до Верховної ради чи Кабміну, але й до місцевої влади.
– Ситуація в містах часто жахлива, – каже Олексій Кучеренко. – Ми обираємо «менеджерів» міста, і вони «пріоритети» починають розставляти явно неправильно. Часто місто не має базових документів: Генерального плану, плану розвитку, енергетичної стратегії, муніципального енергетичного плану, який ще називається схема теплопостачання, не має розподілу землі, не має технічних паспортів будинків ні виділення прибудинкових територій. А як тоді в цій сфері можуть з`явитися інвестиції? Та ніяк! Про передачу будинків в управління скажу одне: є і буде багато скандалів. Те, що пані Бабак (депутат від «Самопомочі», автор відповідного закону – В.К.) дозволила без згоди мешканців віддавати будинки в управління муніципалітетам, має негативні наслідки…
Про зловживання місцевої влади говорили на конференції представники міст та районів Львівщини. Так, голова ГО «Дрогобицька Громада» Богдан Юзефів розповів про «реформу» в Дрогобичі, коли до звичайнісінького ЖЕКу (у Дрогобичі це ЖЕО – житлово-експлуатаційне об`єднання) додали приставку «управитель» і без оголошення конкурсу передали в «управління» всі будинки, де не були створені ОСББ. Богдана Юзефіва підтримав Павло Барнацький, шеф-редактор газети «Вибір», котра розповідає про свавілля влади на місцях і розкриває корупційні діяння містечкових князьків.
Державна програма модернізації житла – ось вихід із ситуації, каже Олексій Кучеренко. Місцеві органи не можуть бути осторонь, адже фактично житловий фонд перебуває на їхньому балансі. Відтак необхідне профільне міністерство, яке буде займатися відновленням зношених будівель, пошуком фінансових ресурсів.
– Попередній власник житла – це міська влада, яка має зробити технічний аудит цього будинку, знайти механізми співфінансування капітального ремонту, підготувати технічні паспорти, землевпорядну документацію. І в такому вигляді передавати будинок, – зазначив Олексій Кучеренко.
Мета реформи, яку хочуть запровадити у “Батьківщині” – це підтримка мешканців з боку держави. Так зазначив голова Львівської обласної організації Михайло Цимбалюк.
– Коли до управління будинку причетний міський голова, і допомагає громадам, то жителі мають до кого звернутися по допомогу. Відтак управляючі компанії будуть сумлінно виконувати свої обов’язки. Деякі міські голови поспішають передати це житло людям з проблемами, де потрібно замінювати комунікації. Це неправильний підхід, бо тоді власники залишаються один на один зі своїми проблемами, – наголосив Михайло Цимбалюк.
Нас не влаштовують ціна та якість газу
Участь в конференції на тему модернізації житлового фонду взяла також і делегація з Трускавця в кількості 9 осіб. Голова Трускавецької міської організації партії «Батьківщина», керівник комунального підприємства «Трускавецьтепло» Руслан Крамар подякував Олексієві Кучеренкові за те, що він спільно з Юлією Тимошенко відстоювали інтереси простих споживачів і добилися через суд визнання необґрунтованості завищеної ціни на газ. Нагадаємо, що нещодавно колегія суддів Окружного адміністративного суду м. Києва задовільнила позов Юлії Тимошенко проти уряду щодо незаконного підвищення ціни на газ для населення.
Також Руслан Крамар підняв вкрай важливе питання якості газу, котрий отримуємо ми, споживачі. Тобто, в наші квартири потрапляє неочищений газ в поєднанні з повітрям та різними домішками, спалюючи який ми отримуємо значно менше тепла та енергії, ніж від очищеного. А платимо за очищений газ! Олексій Кучеренко підтвердив, що, на жаль, так воно і є – платимо не лише за газ, але й за повітря в ньому. Та ще й яку ціну!
Звісно, при такому обдиранні населення, при завищеній ціні на газ з одночасною поганою якістю цього газу голова НАК «Нафтогаз» Коболєв може собі дозволити зарплату 342 млн грн на рік. У фінансовому плані на 2019 рік середня місячна зарплата для працівників «Нафтогазу» становить 191 тисячу гривень. Тобто працівниця, яка носить туди-назад папірці, отримає 191 тисячу гривень…
На конференції було обговорено ряд дотичних проблем: енергозбереження, субсидії як засіб для махінацій в особливо крупних масштабах, борги за спожиті послуги, вивезення сміття, проблеми, з якими стикатимуться ОСББ в майбутньому. На останній зупинимося дещо докладніше.
Загрози від нинішньої влади
Про проблеми, з якими стикаються житловий фонд та комунальна сфера Львівщини, на конференції розповідали представники Львова та Трускавця, Кам`янки-Бузької та Дрогобича, голови житлово-будівельних кооперативів та голови ОСББ, депутати різних рівнів та громадські активісти. Людей особливо турбує те, що на їхні плечі намагаються «повісити» проблеми, які не вирішувалися роками. А безлад в законодавстві, «лазівки» та грубі помилки в тих чи інших законах лише поглиблюють існуючі проблеми та створюють нові.
Перша проблема, з якою в найближчому майбутньому можуть стикнутися ОСББ – це колективна відповідальність, або «оплата за сусіда». Уявіть собі, що Ви справно платите за спожиту послугу (газ, воду, електроенергію), але Вам погрожують цю послугу від`єднати, а Вас оштрафувати. За що? Бо не платить Ваш сусід. Загальнобудинковий лічильник на воду, газ чи електроенергію робить Вас заручником ситуації, коли компанія-монополіст свою проблему боржника перекладає на плечі добросовісного споживача.
– Нині, на жаль, наші законотворці, які належать до однієї політичної сили, усі закони ухвалили в інтересах комунальних та енергетичних монополій, – каже голова Спідки власників житла України. – Презумпція вини споживача – ось головний принцип, який закладено в цей закон. Друге – принцип колективної відповідальності, коли можна відключити весь будинок, якщо в ньому є борг, навіть коли більшість людей там вчасно оплачує послуги.
Друга проблема – махінації місцевої влади. Дуже часто будинок, в якому створено ОСББ, не має всіх належних документів: на землю під будинком, прибудинкову територію, право власності на ті чи інші об’єкти. Для прикладу, підвали чи горища, а також допоміжні приміщення багатоповерхівки можуть «випадково» опинитися у власності підприємливих ділків, котрі до ОСББ стосунку не мають, зате дуже добре «порозумілися» з владою. І тоді ОСББ (читай – всі жильці будинку) недоотримує кошти на управління будинком, а в той же час мусить підтримувати в належному стані власність недобросовісного «паразита». І це в кращому випадку, бо можуть бути й гірші варіанти.
– Я не кажу, що мери погані, але деколи їх треба «присаджувати», – каже Олексій Кучеренко.
Третя проблема – фінансування за залишковим принципом. Будинки, які передаються на баланс ОСББ, часто знаходяться в не найкращому технічному стані. «Списавши» будинок з балансу ЖЕКу, органи місцевого самоврядування відстороняються від управління будинком, не зробивши там реконструкції чи капітальних ремонтів, технічної інвентаризації тощо. Максимум, що можуть запропонувати органи місцевого самоврядування – це участь в якихось муніципальних програмах зі співфінансуванням на зразок 30х70 (30% вартості робіт оплачують мешканці будинку, 70% – місто). Здавалося б, і за це треба дякувати. Але ці кошти – це крихти з панського столу. Часто міста (особливо багатші – як Київ, Львів, Стрий, Трускавець) мають чимало надходжень до бюджету і тринькають ці кошти на справжнісінькі дурниці: так звану «промоцію» (поїздки чиновників за кордон), оплату виступу артистів, автогонки, фестивалі, не кажучи вже про те, які величезні відкати отримують «дольовики» при ремонті доріг чи реконструкції певних об’єктів. Натомість в житлові будинки, де проживають мешканці міст (до речі, виборці і основний людський ресурс, локомотив розвитку), вкладається мінімум коштів.
Наступна проблема – пеня за борги, котра запроваджується з 1 травня 2019 року, і котра може стати причиною втрати житла зубожілими мешканцями, неспроможними оплачувати драконівські тарифи.
А ще ж є проблема відсутності відповідальності монополіста чи надавача комунальних послуг.
– Що нам кажуть теперішні «реформатори»? – риторично запитує Олексій Кучеренко. – Вас ґвалтує облгаз, то пишіть заяву в облгаз. А якщо теплокомуненерго, то звертайтеся туди, до них. Або йдіть в суд. А суд – це час, нерви, гроші, і нема гарантії відновлення справедливості. Масово заганяти мільйони споживачів у суд – це повна маячня…
– Ми уклали меморандум з кандидатом в президенти України Юлією Тимошенко, – наголошує Олексій Кучеренко. – Стосується він програми модернізації житлового фонду та захисту споживача. Бо зараз споживачу фактично немає куди звертатися за захистом, коли його права порушують.
Двогодинна дискусія у Львові засвідчила – про простого споживача не думає і не дбає ні місцева влада, ні центральна. Одні проблеми задавнюються, загострюються і стають хронічними, а інші влада створює штучно. Чи то зумисно, чи то через власний непрофесіоналізм. В цій ситуації потрібно хоча б трішки здорового глузду, аби зрозуміти – так далі бути не може.
До влади в Україні мають прийти фахівці, котрі реалізовуватимуть політику з людським обличчям, тобто соціально орієнтовану. І тільки в «Новій соціальній доктрині» Юлії Тимошенко чітко визначено як таку просоціальну політику слід реалізовувати в нашій державі.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень