«Ми програли все, на всіх рівнях!». Це «страшне» одкровення трускавецьких «козирних» все ж правдиве. Це єдина правда від них за останній період часу. Так, вони програли вибори мера, їхній кандидат – у хвості списку БПП до облради, і ніхто з «козирних» (ніхто, чуєте, ні одна людина!!!) не є депутатом Трускавецької міської ради VII демократичного скликання.
Тому «всьо прапало» для них є актуальним гаслом. Для них, котрі всіх трускавчан, які не голосували за Козира, вважають «затурканими», котрі вважають себе єдино правильними «громадськими активістами» і навіть після провальної поразки немов на ікону моляться на московського політтехнолога…
Для них закінчилась ера диктатури їхнього улюбленого патрона. Для них неприйнятною є думка, що Трускавець міг щось вирішувати, міг вибрати інакше, ніж вони собі планували. А Трускавець взяв – і прийшов на вибори, проголосував так, як вважав за потрібне. Не дослухаючись до лайливих «одкровень» та улесливих «звітів», дивлячись вперед, відсікши п’ять років ганьби галочкою у виборчому бюлетені.
З днем 25 жовтня розпочалася демократизація Трускавця – і це абсолютно ніяке не перебільшення. Бо нарешті вдалося вибити з владних крісел тих, хто:
а) проти поіменного голосування в радах,
б) проти відкритих призначень на посади в місцевому самоврядуванні,
в) за поділ трускавчан на «білих» і «чорних», «своїх» та «чужих»,
г) за узурпацію влади у всіх її проявах, особисту диктатуру та діяльність за принципом «своїм усе, ворогам – закон».
Нехай нікого не дивує післявиборче затишшя у Трускавці. Московський ворог зализує рани, найбільший програний готується до реваншу, а переможець формує команду. Як тільки він озвучить персоналії нової команди, почнуться звинувачення:
а) чому того чи ту залишили при посаді?
б) чому той чи та залишилися ні з чим?
в) де зміни, де вода наполовину дешевша, де хліб з маслом та ікрою, де манна небесна, перепелиці і «поляна»?
Очікування від нової влади великі, а вона (ця нова влада) не застрахована від помилок. Якщо уявити собі владу у вигляді людини, то, зрозуміло, що вона повинна бути повноцінною, мати руки, ноги, хребет, м`язи, грудну клітку, очі, вуха, язик, які до того ж мають не просто бути, а справно функціонувати. Бо наразі є лише голова, яка (який) думає вже, але стане легітимним уособленням цієї влади через два дні, 12 листопада. А яке тіло цієї влади – побачимо згодом.
Хто буде очима, вухами, руками та ногами цієї влади? Бо голова сприймає світ так, як це бачать очі, як чують вуха, як відчуває шкіра. Хто буде «вирулювати» в складних ситуаціях, хто говоритиме людям правду, що легко не буде, що аби щось мати, треба самому працювати і не надіятися на «доброго» дядю-мера-президента-царя чи кого там ще? Хто відважиться сказати собі, меру та громаді не лише про помилки «папєрєдніков», але і про власні помилки? Чи готові будуть нові люди з команди Кульчинського піти з гідністю у відставку за власним бажанням, якщо чимось проштрафляться? Чи ховатимуть мера від людей за сімома дверима, як це робили з тим, що пішов геть? Чи зможе врешті-решт міський голова вирішувати сам, не піддаючись на нашіптування-намовляння старих та нових «любих друзів»?
Всі наведені вище питання – це не головний біль Трускавця. Це робочі питання, які можуть виникнути, або й ні. Це штрихи, які дозволять краще чи гірше бачити загальну картину нової трускавецької влади.
Свій головний біль Трускавець вилікував на виборах 25 жовтня, копнувши у м`яке заднє місце пихатих ворогів. Символічно, що після бариги-мисливця приходить лікар, символічно, що в раду потрапляють не іванишин-дідик-паньків, а грабовський-бучкович-домбровська, символічно, що після програшу «козирних» в один і той же день у відставку подали троє (!) дрогобичан, очільників відділів Трускавецької міської ради. Символів багато, головне – вміти їх побачити.
Але казка про боротьбу Зла та Добра для трускавчан остаточно не завершилася. Попереду – багато роботи для всіх: і нової влади, і громадських активістів, і звичайних трускавчан, які хочуть бачити своє місто процвітаючим. Трускавчани взяли відповідальність за те, яким вони хочуть бачити Трускавець через 5 років, проголосувавши за Андрія Кульчинського та його програму розвитку міста «Трускавець-2020». Тож після виборів кожен мешканець Трускавця не має почивати на лаврах, очікуючи, що «Тося зробить», а внести свій вклад у реалізацію цієї програми. Якщо хтось думав, що Кульчинський роздаватиме калачики з медом кожному і то просто так, той помилився. На калачик з медом треба буде заробити самому, а завданням нової влади є створити для цього чесні та справедливі умови у всіх напрямках. Без «міні-ринків» та «святкових сувенірних ярмарків» для жителів Франківщини та Закарпаття, без працевлаштування «прохачів» та «ходоків» з поблизьких міст та сіл, без корупції, яка процвітала, бо «так рєшілі папік і єво рєшалови».
Відлік часу випробування для нової влади Трускавця розпочнеться 12 листопада 2015 року. Сто днів мине 20 лютого, тоді можна буде зробити перші підсумки стосовно того, наскільки добре та вдало все розпочалося у Трускавці. За цей час треба і «авгієві конюшні» почистити, і хоча б якісь кроки в напрямку реалізації програми «Трускавець-2020» зробити.
Отже, до роботи, пане Кульчинський! До роботи, Трускавець! З Богом!
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень