Назвати одну із вулиць славетного Дрогобича іменем елітарної і донедавна зовсім не відомої у широких українських колах співачки Квітки Цісик під час зустрічі із активістами Дрогобицької міськрайонної організації «Просвіта» ім. Т. Шевченка запропонував народний депутат України Роман Ілик.
– Ця людина, заслуговує на те, щоб бути гідно пошанованою на своїй етнічній землі. Адже у справу популяризації України та українського вона зробила вагомий вклад, – зазначив парламентар.
Міським «просвітянам» така ініціатива припала до душі, адже йдеться про жительку Америки – корінну українку, яка створила музику світового рівня, музику, якої Україна до того часу не чула, музику, якою й сьогодні можемо пишатися. Тепер важливо, щоб цю ідею підтримали депутати Дрогобицької міської ради, які, як знаємо, у таких питаннях доволі консервативні. Наприклад, депутат міськради Богдан Пристай неодноразово намагався переконати своїх колег-депутатів в доцільності перейменувати низку вулиць міста іменами місцевих героїв. Та дарма – чи то вулиць у місті-стотисячнику бракувало, чи то волі депутатської, чи то коштів, які відтак треба буде виділити на організаційні питання.
Тож, якщо місцеві обранці візьмуться в «пух і прах» розносити цю ідею, наша їм дружня порада: ознайомтесь для початку з біографією цієї дивовижної жінки та послухайте українські пісні у її виконанні (на запис яких у США свого часу співачка витратила чверть мільйона доларів).
Досить совдепії
Журналіст Ілько Лемко, пишучи кілька років тому матеріал про те, що незабаром одна із вулиць Львова носитиме ім’я незабутньої Квітки, зазначив: «Усю музику, створену в Україні від часів СРСР і до 19-го року незалежності включно: від народно-академічного жанру до стилю хіп-хоп чи R&B – можна охарактеризувати єдиним словом – совдеп. У Радянському Союзі другої половині двадцятого століття і не могла бути створена українська музика, яка б хоч трохи наближалася за рівнем до музики, яку створила Квітка Цісик. Не могла тому, що в країні, де давили танками дівчат і жінок у Кінгірі, розстрілювали робітників у Новочеркаську, кидали людей у мордовські концтабори і психушки, нічого путнього в мистецтві не могло бути створено за визначенням.
Спадщина совдепії передалася і новим українським виконавцям часів Незалежності. Бо дуже швидко не можна повернутися до істинних народних коренів в країні, де за останнє століття фізично знищували кобзарів, знищили справжнє фольклорне мистецтво троїстих музик та інші народні автентичні форми, замінивши це все мегаломанічними радянськими проектами на кшталт хору Вірьовки і ансамблю Вірського, тобто такими формами мистецтва, яких ніколи у народу не було й не могло бути. Те, що начисто було стерто з генофонду українського народу, не так легко відновити, і може тій справді талановитій молоді, на яку завжди був багатий наш народ, тепер вже у цьому допоможе мистецтво Квітки Цісик.»
Батько – львів’янин, мати з Коломиї
Народилася Квітка Цісик 4 квітня 1953 р. у Квінті (Нью-Йорк, США) в сім’ї післявоєнних емігрантів із Західної України Іванни та Володимира Цісиків. Материнське дівоче прізвище було Лев, походила вона із Коломиї. Батько Квітки був скрипалем, музичну освіту здобув у Львові, з 1942 р. по 1944 р. був концертмейстером Львівського Оперного Театру, а після еміграції викладав в Українському музичному інституті в Нью-Йорку. Саме батько вчив її грати на скрипці ще з п’яти років. З дитинства Квітка дуже любила співати. Після школи вона вступила до державного університету Нью-Йорка на клас скрипки. Проте, через рік вона кинула університет і була прийнята в Mannes School of Music, де під керівництвом хранителя віденської оперної традиції професора Себастіана Енгельберга отримала знання з вокалу та відшліфувала свій голос – колоратурне сопрано. Навчання закінчила в 1974 році. Ще студенткою почала працювати, оскільки потрібно було оплачувати навчання та допомагати родині. Тоді вона і подалася в шоу-бізнес та дуже швидко зарекомендувала себе, як досконала вокаліста в будь-якому музичному стилі. Квітка обрала собі псевдонім Кейсі (Kacey – за першими літерами її імені та прізвища). Її почали навперебій запрошувати до роботи над своїми альбомами поп– та рок-зірки (Майкл Болтон, Боб Джеймс, Лінда Ронстад, Роберта Флек, Девід Санборн, Карла Саймон, Мікіо Масуо, Квінс Джонс, а з Майклом Джексоном Квітка співала в одному хорі). Квітка також виконувала заголовні пісні в фільмах.
Дуже швидко вона стала однією з найбільш високооплачуваних виконавиць рекламних мотивів для радіо та телебачення. Її голос звучав в рекламних роликах таких брендів як Coca-Cola, American Airlines, Mr. Pibbs, Sears, JC Penney, Safeway grocery stores and Starburst candies. З 1982 року Квітка була єдиним і незмінним голосом компанії Ford Motors. У 1977 р. Пісня у виконанні Квітки здобула нагороду Оскар в номінації “краща пісня для кіно” за саундтрек до фільму “You Light Up My Life”. 1980 р. вона записала свій перший альбом “Songs of Ukraine” (“Пісні з України”). 1989 р. – другий альбом, який отримав назву “Two Colors” (“Два кольори”). Як результат – два альбоми, яким немає рівних в українській легкій музиці. У 1990 році обидва диски були номіновані на “Греммі”…
Унікальний тембр співачки, її напрочуд елегантна манера виконання та бездоганність заполонили серця десятків мільйонів американців та мільйонів українців. Навіть без звання народної артистки України вона матиме вічну народну любов та повагу українців всього світу. Квітка – одна з небагатьох українських співачок, хто не робив проекти-одноднівки для дискотек, а пісню, яку треба співати, а не “виконувати” чи “показувати”. В час сурогатів і напівфабрикатів такі прикладі для молоді, в тому числі й дрогобицької, є неоціненними.
Марія Кульчицька, «Медіа Дрогобиччина»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень