Вишиватники…….

Скажете піар? А наші, західняцькі, хоч на піар спроможні? Знаю про хід мобілізації у своєму місті. Констатую факт – це не НАША війна. І не треба волати про нашу унікальну галицьку унікальність і свідому українську свідомість. Це війна східняків. Там цифри по мобілізації зовсім не такі. Там нема стількох відмов. Там так не тікають і не “відкупляються” від війська. Там ВОЮЮТЬ.

У лементі тих, кого влучно називають “вишиватники”, – “за що гинуть наші хлопці?!” – надзвичайно багато фальшивих нот. Кожен другий “пішов би воювати але…” і далі йде перелік умов: “най мені дадут бронік! каску! гранатомет, пушку, танк і великий самольот з ядернов бомбов!! Нема?! А, то, курва, Кравчук, здав!!! То най тепер сам воює!!!! А я сі подив’ю… Най йде Порошенко! Його син, шо воює?… Най йдут ті, хто має гроші… Най йдут ті, хто не мают грошей… Най йдут ті, шо не мают дітей… Най йдут ті, шо мают дітей… най йдут ті з ратуші – вни сі накрали… най йдут ті з базару – вни вже заробили… най йдут ті з заводу – вни ніц не робили… най йдут ті з Іспанії (італії, Чехії) вни, курва, потікали… най йдут не жонаті – їм нема шо губити .. най йдут жонаті – вни вже пожили… най йдут пенсіонери – їм вже вмирати… най йдут ті молодші – в них є сила…”

Люди, та най йдут жиди з Ізраїлю – вони один біс 60 років воюють! А ми сі подивим. Бо ті жиди, курва, хитрі…

Тільки потім, чому ми кажемо, що це НАША держава? Якщо її має захищати хто завгодно але не ми?

“Вишиватники” щонеділі йдуть до церкви і гонорово кидають на тацу гривню. Решта збірок вони ігнорують і скринька з пожертвами для солдатів на фронті для них не існує. “Най ксьондз дає – він має”. “Вишиватники” минають візочок в супермаркеті, де є список з необхідними речами для вояків з тихим щирим “ззза&бали” крізь зуби. Вишиватники найголосніше кричать, “шо робить влада?!” Крик виходить голосний, бо резонує з відрижкою від пива і лине з дивану в телевізор.

“Ви знаєте, шо в доктора К. син воює в “Айдарі”? І, шо му бракувало!? – Ге, та тоті хитрі… Прийде, будете видіти – піде в депутати!”

“Вишиватник” спокійно може виправдати чужу відвагу власною підлістю. “Вишиватник” може зробити зауваження людині у камуфляжі, що той говорить російською – він-бо, не знає, що 90% тих, хто воює – спілкуються між собою російською чи диким східняцьким суржиком, а не еталонною мовою пані Фаріон.

Бо воно так зручніше крикнути – “Діма, &бані по цьому ху&лу на десять!” – ніж гречно попросити, щоб Дмитро обстріляв ворога в північно-західному напрямку.

І – головне !- “вишиватник” має універсальний контраргумент: “як ти такий мудрий, чого сам не йдеш?!”

На той аргумент нема слів. Бо він, направду, вбивчий.

Тому треба йти щодень. Не далеко – до найближчого супермаркета, щоб там, у кошику для пожертв, залишити якусь частку зі своїх покупок. До найближчого банку, щоб там перерахувати якусь копійку для вояків. Та, бодай, послати СМС на 565. Але щодень. Щодень. Щодень робити щось мале для Тих, хто робить Велике.

Бо порошина ламає хребет верблюду. Бо Їх війна з “Ватниками”, а наша тут – з “Вишиватниками”. Бо дві голови на гербі найбрехливішої в історії імперії символізують московського ху&ла і місцевого рагуля. Бо без місцевих рагулів та імперія не виграла жодної битви. І місцеві рагулі знов готові відкрити ворота наших фортець і повторити “подвиги” Іскри та Кочубея.

Вони знов і знов кажуть: “за шо гинуть наші хлопці?! За Донбас?!” І у відповідь слова мого товариша, який зараз там, на Сході:

– Ви скількох у Дрогобичі поховали від березня? Двох? А в Кіровограді п’ятьох. Щодня хоронять.

Забув сказати – він сказав це російською. Бо українець. Хоча й москаль 

Шершень Шершень