Читаю «Джерела Трускавця» і сумно стає на душі. Бо часопис, який не так давно був одним з найоб’єктивніших і найвиваженіших видань на наших теренах, перетворився у таке собі болото вигадок і побрехеньок, які собі дозволяє одна амбіційна і незадоволена життям журналістка. І писати цю статтю не вартувало, бо проти ненависті та злостивості, які випромінює вона, не варто тягатись. Але у статті «2015: тріумф і поразка Руслана Козира» авторка перевершила саму себе у похвальбі однієї вже дуже одіозної особи.
Отож, Руслан Козир. Перераховуючи його здобутки, авторка, вочевидь, забула згадати, що це і успіхи не лише однієї особи, але й усіх підрозділів міської ради, комунальних підприємств міста. Може, сам Руслан Ярославович брав в руки лопату і впорядковував вулицю Шевченка, запускав водозабір і т.д.? Правда, за кордон на різні вицєчки, які подані як міжнародні форуми, їздив сам, або зі своїм заступником. Обіцяв, правда, взяти з собою журналістів, комунальників, але все це, як і багато чого іншого, залишилось тільки обіцянками. А справді, навіщо? Щоби ті розповіли, як відпочиває за кошти платників податків перша особа міста?
Авторка співставила особу Козира і такі велетенські історичні постаті як Іван Франко, Петро Конашевич-Сагайдачний, за яких, буцімто, не проголосували чи не вибрали на певні посади чи то галичани, чи то запорізькі козаки. Що тут скажеш. Тут вже справді Остапа понесло, бо хіба можна прирівнювати особу пересічного міського голови з велетнями духу! З погляду часу, який пройшов після виборів, добре видно, що особа колишнього міського голови – це лише добрий комунгосп, який, щоби добитися, чого задумав, часто-густо не цурався неправди, викручував руки задля власної цілі, не рахувався з протилежними думками, об’єктивними обставинами. А це вже межує не лише з непрофесійністю, але й низькою моральністю. Бо неправдою світ не збудуєш.
Але Остапа понесло ще далі. Авторка має наглість називати трускавчан, які не проголосували за Козира на виборах, галицькими хрунями. Це хруні ті, хто віддав нинішньому міському голові Андрію Кульчинському майже 40 відсотків голосів, а Козиру визначили лише третє місце?
Розкусивши його фарисейське нутро, люди не повелися на брехливі обіцянки, популізм московських політтехнологів. Поразка не була випадковою, як ніщо у цьому світі. Почалася вона відразу після перемоги Козира на виборах у 2010 році. Такий доступний і публічний до виборів, він відразу після перемоги кудись зник, телефони не відповідали. Лише через певний час Руслан Ярославович з’явився на публіці. Але це вже була інша людина. Негативні риси його характеру, які колись були майже непомітні, тепер набули слонових розмірів. На жаль, і про це тепер говорять всі, Руслан Ярославович не витримав іспиту мідних труб.
Не випадково подібні хвалебні оди пишуться зараз і будуть писатися в майбутньому. Руслан Ярославович дуже ображений на громаду, яка, за його словами, не дооцінила його старань, і хоче ще раз взяти участь у виборчих перегонах. Знаю, як важко йому, плюшкіну місцевого розливу, витрачати кошти, зціпивши зуби, на оплату праці журналістів «Джерел». Скажімо, чотирьох тисяч «чистого» заробітку редактору, причому половина – в «конверті». Теж в «конверті» оплачує зарплати іншим керівним особам. А ще зовсім недавно він на різних рівнях змішував з болотом подібних роботодавців. А як же ваші високі моральні засади? За що платити пенсії, бюджетні зарплати, якщо вашими шляхами підуть інші роботодавці? Але це вже запитання до глухого.
Ви хочете ощасливити громаду другим пришестям. Знаючи, яка команда з вами прийде, які порядки знову запанують у міській раді, хочу відрадити: не варто починати. Без вас у владних коридорах стало легше дихати, пропали затхлість донощиків, окрики заступників. Трускавчан вдруге обіцянками і подачками не обманеш і не пошиєш у дурні. Людина тільки тоді почувається вільною, коли відчуває перспективу у майбутньому, коли немає страху і гонінь. А перспективи у майбутньому з вами відчувають тільки декілька екзальтованих жіночок, випадкових колишніх заступників, керівники з «Арко» та всім відомий торговець фальшивою горілкою. З такою командою вам не стати навіть комірником у міській раді.
А нещодавня стаття «Трускавецький хамелеон» у належній вам газеті вже зовсім поза межами розумного. Андрій Кульчинський, як колишній депутат міської ради, тому і виступав у свій час проти такого радіомовлення, яке ви і створили,- однобічного, заангажованого, яке висвітлює думку тільки однієї особи – вашої, на той час міського голови, і ніякої іншої. Не дай, Боже, опозиція, якої ви дуже боялися, дістанеться до мікрофона. Що тоді буде з вашими «правильними» думками, повчаннями, моралізаторством? Працівники радіо «боготворили» вас, надаючи слово тільки вам – рідному і неповторному. А депутати, громада- це вже не так важливо.
На відміну від вас, самозакоханого у власну персону, політика нинішньої влади і редакції радіомовлення – надавати ефір всім без винятку депутатам, громадським активістам. Козир породив опозицію тільки окремими своїми рагульсько-хамськими діяннями, а потім, бідака, дивувався: чого вони, невдячні, так до нього ставляться. Скажімо, на День міста у минулому році отець Ярослав на центральній сцені міста різко виступив проти свавілля міської влади, безладу у місті. Після цього Козир, якого всі бачать у перших лавах з вервичкою у церкві, дав негласну вказівку не запрошувати духовенство на важливі події у місті. Чи не це та інше самодурство, деспотизм у керівництві, неспроможність тверезо оцінити реалії і стало тим каменем спотикання, який перекрив Козиру шлях у міську раду. Були й інші причини. Але про це в наступних публікаціях.
Влад Твердун
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень