Все життя я була серед активних пішоходів або користувачів громадського транспорту (хоч би який він був), а нещодавно пересіла на… (ні, не подумайте, що на автомобіль) – на велосипед. І одразу відчула, що таке добра чи погана дорога. Майже спинним мозком відчула. Оце, буває, їду собі на роботу, кручу педалі і роздумую над питаннями “макро” і “мікро”. Бо хоч що там, власне, мій ровер і моя спина у вселенських масштабах, навіть у масштабах міста, а все ж таки… Дорога погана, бо ніхто не має коштів на ремонт (причина поважна), але через погану дорогу можна розбитися, покалічитися, втратити працездатність… А я ж не одна цією дорогою їду, нас багато таких – учасників дорожнього руху. Якщо підрахувати тимчасову непрацездатність, виплати на лікування, витрати на ремонт автомобілів, то й набігає кругленька сума – напевно, така, що й покриття можна було б відремонтувати. Причому відремонтувати, а не залатати від сезону до сезону, як ми звикли. Звісно, на ровері спинний мозок такі проблеми відчуває краще, ніж за кермом солідної іномарки, особливо придбаної і утримуваної державним, муніципальним, корпоративним коштом…
Свого часу американські феміністки пересіли на велосипеди, бо це дарувало їм свободу руху. Жінка вже не залежала від чоловіка і його автомобіля. Але, здобувши свободу, вона здобула й відповідальність, бо мусила сама оцінювати дорожньо-транспортну ситуацію і відповідати за свою безпеку і безпеку інших. Думаю, що у нас, на жаль, усе не так. Крутячи кермо НЕ СВОГО автомобіля, а особливо сидячи поруч із водієм, якому платиш не зі СВОЄЇ кишені, важко оцінити стан доріг і необхідність інвестицій в них. Власне, як і не можна відчути повноти свободи без повноти відповідальності за ситуацію, себе, свою родину, своє місто, свою країну.
На це все потрібні кошти. Думаю, приказка, що гроші — це зло, несе в собі небезпеку, бо людина від початку сприймає гроші як необхідне зло і не шукає шляхів і не створює ситуації, щоб добром їх заробляти. І це у різних масштабах, від малого до великого. Як не крути, а дороги потрібні добрі, а на них потрібні кошти, а щоб кошти були, потрібні податки, а для цього потрібна добра робота, а для роботи потрібні закони. Гадаю, варто завести моду на велосипеди, аби всі відчули це… спинним мозком.
Тетяна Дзядевич, «Католицький вісник»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень