Цікава історія трапилася днями. Літописець В’ячеслав, історик, який свого часу написав книгу «Трускавець – володар живої води», готує наступну книгу, присвячену трускавецьким мінеральним водам. Для її видання він звернувся з проханням по спонсорську допомогу до різних людей. У тому числі й до Лева Грицака, генерального директора ГКК «Карпати». Той, звісно ж, не відмовив. Коли ж пан В’ячеслав звернувся до мера Трускавця Руслана Козира, той пообіцяв дати гроші тільки за однієї умови – що в списку жертводавців для видання книги не буде Лева Грицака.
Не ображайтеся, пане Козир, що ми публікуємо цей факт для широкого загалу, але, на нашу думку, такий вчинок – це досить підло та цинічно як на мера такого гонорового міста. А ще розміщуємо цю інформацію з огляду на сказане самим паном Козиром на його останній прес-конференції: «Мене можете критикувати, але тільки не пишіть нічого поганого про місто». Про місто дійсно нічого поганого не можемо писати, адже воно – прекрасне і люди в ньому чудові. Та тільки чому нам так не пощастило, що маємо міським головою таку людину?
В Стародавньому Римі був звичай вимазувати із записів згадки про найбільш ненависних імператорів. Ті ж, хто вписав своє ім’я золотими літерами в історію, зазнавали великої слави. Лев Грицак – творець історії Трускавця початку третього тисячоліття, про нього нагадують нові прекрасні будівлі та відремонтовані вулиці, кільцеві розв’язки на Стебницькій та Дрогобицькій, бурхливий розвиток курорту, який тепер, звісно ж, пригальмувався. Таким чином Лев Грицак вже ввійшов в історію.
Що зробив Козир? А нічого. Не треба буде його вимазувати з книг, бо навряд чи він там буде вписаний золотими літерами. Хіба що на полях, або як приклад, якого мера не варто обирати.
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень